Туреччина, Детальна інформація

Близько 9,2 тис. кв. км. Площі Туреччини займають озера: кратерні, карстові, лагунові, тектонічні, ставково-вулканічні. Самі великі Ван (3713 км кв.) - солоне, беззтічне, Туз (1500 кв.км.) - солоне.

РОСЛИННІСТЬ І ТВАРИННИЙ СВІТ

Флора Туреччини, що включає близько 6700 видів рослин, багата і різноманітна. Можна виділити дві великі рослинні зони - приморську і внутрішню. Берегова частина приморської зони - це в основному культурна смуга, тобто ріллі, сади, городи. За нею йде область лісів і чагарників.

Фауна Туреччини характеризується достатком пустельних-степових і гірських видів. У гірських лісах зустрічається шляхетний олень, лань, козуля, кабан, леопард, ведмідь, барсук. Для безлісних гір характерні безоаровий козел і муфлон. На плоскогір'ях живуть степова рись і шакали. Такі широко розповсюджені види тварин, як вовк, лисиця, заєць, у Малій Азії мають місцеві підвиди. Багато степових гризунів і плазуючих.

Пташиний світ дуже різноманітний. З великих хижих птахів водяться орли, грифи, сараш, шуліки, яструби. Зустрічаються білі алети. Дрозди, дятли, зозулі, жайворонки, синиці, ластівки. Журавлі, чаплі, гусаки, качки, чібіси, чайки.

Іхтіофауна представлена усілякими видами риб, що живуть у морських басейнах Туреччини. В основному це кефалеві, скумбрієві, сельдеві, осетрові й ін.

ІІ. ІСТОРИЧНИЙ НАРИС

Турецьке панування виникло в Малій Азії наприкінці 13- поч. 14 ст. У результаті завойовницьких воєн склалася велика Османська імперія (14-16 ст.), що вступила в першу світову війна на стороні німецького блоку і потерпіла поразку згідно Мудросскому перемир'ю. 30 вересня вона припинила своє існування.

До кінця 19-20 ст. Туреччина була перетворена в напівколонію європейських держав. Буржуазна миадотурецкая революція 1908 р. привела до скинення деспотичного режиму султана і встановленню конституційної монархії. Після 1-ої світової війни держави Антанти приступили до розділу територій Туреччини.

У 1919 р. в Анталье Мустафь Кемаль, лідер національного визвольного руху, енергійно прийнявся за організацію боротьби проти окупантів, за державотворення, 23 квітня 1920 р. в Анкарі зібрався новий парламент - Великі національні збори Туреччини (ВНЗТ). Воно проголосило себе єдиною законною владою в Туреччині.

Принизливий характер Північного договору активізував національно визвольний рух. Спиралися на дружбу і військову міць СРСР. Туреччина завдала вирішального удару по військам Антанти. У результаті Туреччина стала незалежною суверенною державою.

Після закінчення війни за незалежність почалася боротьба за зміцнення державного ладу. Була створена народна партія кемалістів на чолі з Кемалем, що здобула перемогу на виборах у ВНЗТ. Продовжуючи буржуазні заходи в країні, 29 жовтня 1923 р. Туреччина стала республікою, а першим президентом був обраний Мустаф Кемаль Ататюрк (1923-1938). Створена ним буржуазно-націоналістична народно республіканська партія протрималася у влади до

1950 р.

В 2-ий світовій війні оголосила нейтралітет, але допомагала фашистській Німеччини. 1952 р. вступила в НАТО, а 1955 - у СЕНТО.

Однобічна політика привела до росту невдоволення соціальних шарів суспільства. У 1960 р. відбувся державний переворот, який привів до прийняття нової конституції й активізації політичної діяльності.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ УСТРІЙ

В адміністративно-територіальному відношенні поділяється на 67 илов. Столиця-Анкара. Голова держави-президент. Вищий законодавчий орган - Великі національні збори (сенат і національні палати). Грошова одиниця - турецька ліра.

IV.НАСЕЛЕННЯ

У момент утворення Турецької республіки чисельність її населення була визначена в 12532 тис. чол. Усього в країні проведено 12 переписів. З 1927 р. населення Туреччини зросло в 4,4 рази, причому тільки з 1950 по 1985 - у 2,5 рази. Різко зросла і щільність населення: з 1,8 до 7,7 чоловік на 1 кв. км. Швидкий ріст населення залишається важливою проблемою країни.

Розподіл жителів по території Туреччини відбувається вкрай нерівномірно. Найбільше густо заселені узбережжя Мармурового і Чорного морів, потім- райони, що прилягають до Егейського моря. Саме густонаселене місто - Стамбул і самий малонаселений - Ханяри.

Основне населення країни - турки (біля 90 %). У відповідності із статтею 66 конституції 1982 р., турками вважаються всі “хто зв'язаний узами громадянства з турецькою державою”. Діти, що народилися від чи турка матері-туркені, рахуються турками. У країні ще проживають понад 25 національні меншості: курди, араби, греки, черкеси, вірмени, євреї, грузини, лази і т.д.

По віросповіданню турки-мусульмани суннитского напрямку. Державна мова - турецька.

ЕКОНОМІКА

Туреччина - аграрно-промислова країна. Значна залежність від іноземних монополій.

1) СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

Сільське господарство Туреччини, незважаючи на дуже помітне позитивне зрушення в індустріальному секторі, продовжує займати серед галузей економіки по ряду параметрів чільне положення: у землеробстві, тваринництві й інших, прилеглих до них сферах економічної діяльності (лісне господарство, рибальство) зайнято понад половину всього самобутнього населення і створюється п'ята частина валового національного продукту. Частка сільськогосподарських товарів в експорті країни за останні роки помітно знизилася, але проте не опускається нижче 20-25 %. У землеробстві створюються майже дві третини всього доходу даної галузі. На другому місці знаходиться тваринництво (33,4 %), а роль лісового господарства (1,9 %) і рибальства (1,7 %) незначна.

А) Землеробство

Для Туреччини характерно в основному велике поміщицьке землеволодіння. Обробляється біля 1/3 всієї території (2-ге місце в Європі і 4-те в Азії).

Землеробство Туреччини включає вирощування зернових, бобових, овоч-баштанних і технічних культур, а також плодівництво.

Ведучу роль грають зернові культури (близько 82 % посівних площ), переважно пшениця і ячмінь. Відносно менше значення мають кукурудза, жито, овес, просо, рис.