Туреччина, Детальна інформація

Пшеницю, що займає понад 65 % посівів зернових, вирощують повсюдно. У Туреччині переважає яриця; лише у високогірних районах із суворою зимою культивуються озимі сорти. Впроваджуються високоврожайні мексиканські сорти і російський сорт пшениці “безоста - 1”. Частина врожаю цієї культури йде на експорт.

Ячмінь - продовольча і фуражна культура. Частина його йде на пивоварство. Основні райони виробництва - Центральна і Південно-Східна Анатомія.

Кукурудза - третя за значенням продовольча і фуражна культура. Виробляється переважно на Чорному узбережжі, де кукурудза основний продукт харчування сільських жителів. На другому місці знаходиться Мармуровий район.

Рис, що має обмежене значення в турецькому землеробстві, культивується в місцях з жарким кліматом при штучному зрошенні. Основні райони вирощування - Мраморноморський, Середземноморський, Чорноморський.

Інші зернові культури - жито, овес, просо, полба - вирощуються в невеликих кількостях, причому щорічні збори їх неухильно скорочуються.

Бобові культури займають дуже скромне місце в посівних площах (близько

8 %), але їхнє економічне значення набагато вагоме.

Бобові включають харчові (сочевиця, горох, квасоля, зелений горошок і боби) і кормові (вика, коров'ячий горох, люцерна, люцин і єскарцет).

Огородні і баштанні культури особливо широко поширені поблизу великих міст. Найбільшим попитом користаються бульбові (картопля, цибуля, часник) і баштанні культури (дині, кавуни), а також такі популярні види овочів як огірки, помідори, капуста, баклажани і перець.

Технічні культури вирощуються на відносно невеликих площах (менше 12 % усіх посівів), але їхня роль дуже велика, тому що вони забезпечують національну промисловість сировиною і виділяють частину на експорт. У виробництві технічних культур спостерігається більш широке застосування механізації і найманої праці, сучасних методів агрокультури, штучного зрошення, авансування хліборобів і т.п.

Цукровий буряк - нова для Туреччини. Сіяти її почали з 1926 р. коли ввійшов у лад перший цукровий завод. Посіви цукрового буряка тяжіють до районів нині діючих цукрових заводів.

З волокнистих культур головне місце займають по всіх параметрах бавовник, що вирощується віддавна, але широке поширення одержав на початку 20 століття. Культивування бавовнику давно вже здійснюється в двох районах - Середземноморським і Егейському.

Льон, як переважно олійна культура, культивується головним чином у західній частині Чорноморського узбережжя.

У маслоробстві крім насіння волокнистих культур використовуються соняшник, кунжут, земляний горіх, соя, а також маслина.

Соняшник - також нова культура для Туреччини, частина його використовується в місцевому маслоробному виробництві, а інша - експортується. Соняшник культивується виключно в Мраморноморському районі.

Кунжут - олійна культура, здавна вирощується в Егейському, Середземноморському і Мраморноморському районах. Кунжутна олія йде в їжу, на виробництво кондитерських і парфумерних виробів. Частина насіня і олії вивозять.

Туреччина поряд з Болгарією і Грецією - основний виробник східних тютюнів. Основні тютюнововирощувальні райони - Егейський, Чорноморський, Мраморноморський і Південно-Східний.

Чай - також нова культура для Туреччини. Чаївництво тяжіє до районів Ризи-Хона, по грунтово-кліматичних умовах (достаток тепла і вологи). Чайна продукція залишається на внутрішніх ринках і іде на експорт.

Плодівництво в Туреччині розвинуто високо, чому сприяє розмаїтість кліматичних умов. Загальна площа, зайнята виноградниками, посадками маслин, фруктовими садами, складає 3,7 % всієї території. Плодові й горіхоплідні культури давно уже включені у внутрішній товарообіг. Разом з тим плодівництво - важлива експортна галузь. Плодівництво розвинуте насамперед в Егейському районі, на узбережжі Мармурового і Середземного морів. Найбільше економічне значення (особливо в точці зору експорту) має виноград, інжир, маслини, цитрусові, а також фундук.

Туреччина по площі виноградників і збору продукції займає одне з перших місць у світі.

Лоцина - лісовий горіх, плоди якої служать єкстропродуктом для кондитерської промисловості Західної Європи, широко культивується в Туреччині. Туреччина - найбільший у світі виробник і експортер фундука (до половини світового збору). У різних районах Анатомії зустрічаються культурні і дикі зарості волоського горіха.

Цитрусові вирощуються в двох районах: Середземноморському (90 %) і Егейському. У культивуванні цитрусових за останню чверть століття відзначений прогрес: площі посадок збільшені в 3-5 разів і збір збільшився в 10-15 разів. Стало збиратися величезна кількість апельсинів (300 тис. т), лимонів (200 тис. т), мандаринів (25 тис. т), грейпфруктів.

Крім названих плодових і ягідних культур по всій країні, крім високогірних районів зустрічаються: яблуня, груша, айва, слива, черешня, абрикос, персик, вишня.

У цілому на душу населення приходиться в рік близько 270 кг овочів, 180 кг фруктів і більш 100 кг горіхів і фісташок.

Б) ТВАРИННИЦТВО

Тваринництво - друга по важливості галузь аграрного сектора. На відміну від землеробства, тваринництво (крім птахівництва) розвивалося майже винятково на екстенсивній основі, за рахунок росту поголів'їв худоби.

Скотарство серед домашніх тварин першість по чисельності й економічному значенні належить вівцям: вони складають більш половини поголів'я череди і вівчарство забезпечує 45 % усього доходу ,який надходить від скотарства. Коза, звичайна й ангорська, займає в Туреччині друге , після овець, місце серед рогатої худоби.

Велика рогата худоба, що нараховує 13 млн. голів, включає корів і бики, буйволів і молочних корів. Інше тяглова і транспортна худоба, а також молодняк. Робітник і транспортна худоба в Туреччині складають: осли, мули, і особливо незамінні в умовах гористої місцевості верблюди.

Птахівництво в останнє десятиліття в зв'язку з підвищенням ринкового попиту на біле (пташине) м'ясо і яйця одержало значний розвиток. За допомогою ізраїльського капіталу створені птахівницькі комплекси по виробництву на промисловій основі 100 млн. бройлерів і близько 1 млрд. яєць у рік. Підвищилася і роль домашнього птахівництва, особливо в районах Чорного, Мармурового й Егейського морів (кури й індики).

В) РИБНЕ ГОСПОДАРСТВО