Економічно - географічна характеристика Львівської області, Детальна інформація

План.

Економічно – географічна характеристика.

Природно – ресурсний потенціал.

Промисловість області.

Агропромисловий комплекс.

Транспортна інфраструктура.

Заключення.

Список літератури.

Додаток.

Економічно – географічна характеристика.

Львівська область розташована на заході країни. Межує на півночі і північному сході з Волинською і Ровенською областями, на сході і південному сході з Тернопільською і Івано-Франківською областями, на півдні із Закарпатською областю. На заході проходить частина державного кордону України з Польщею. Площа 21,8 тис. км2 (3,6% площі України). Населення 2754,1 тис. чол.(5,3% населення України). Обласний центр – місто Львів. Львівська область поділяється на 20 районів, має 41 місто, 36 селищ міського типу, 1871 сільський населений пункт. У національному складі населення області переважають українці (89,5%). У гірській частині проживає етнічна група українців – бойки. Росіяни (7,6%) живуть переважно у містах. Проживає незначна кількість поляків, євреїв, білорусів та інших. Пересічна густота населення 126,3 чол. на 1 км2 (1990). Найгустіше заселене Передкарпаття, найменше – гірська частина. За густотою населення Львівська область належить до областей з вищим від середнього ступеню заселеності. Вона найбільш урбанізована серед західних областей України. Велика густота міських поселень (найбільша у Передкарпатті). Міське населення становить 60%. В області виділяють локальні системи розселення: Центральну, південну та північну. Найбільші міста: Львів, Дрогобич, Червоноград, Стрий, Борислав, Самбір. Серед міських поселень – полі функціональні (Львів, Дрогобич, Стрий), з перевагою промислово – економічної функцій (Червоноград, Новий Роздол, Новояворівське, Стебник), організаційно – господарської функцій місцевого значення (Ходорів, Золочив, Радехів, Самбір), рекреаційних функцій (Трускавець, Моршин, Великий Любінь, Немирів, Славське) торгово – прикордонних функцій (Мостиська). Великі і середні міста стали осередками маятникових трудових поїздок населення (до Львова щодня мігрує близько 140 тис. чол.). Львівська область багата трудовими ресурсами. У народному господарстві зайнято 1284 тис. чол. Частина трудових ресурсів у промисловості становить 37,9%, будівництві – 8,1%, на транспорті та у зв’язку – 7,2%, у сільському господарстві – 13%, невиробничій сфері – 25%.

Природно – ресурсний потенціал.

Геологічна будова області дуже складна, що зумовлено її положенням на межі трьох великих тектонічних структур – Східноєвропейської платформи, Західноєвропейської платформи і Карпатської складчастої системи. Дорифейський фундамент південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи лежить на глибині 5 – 6 км, він перекритий різновіковими відкладами осадочного чохла, які утворюють Волино-Подільську монокліналь, Львівський палеозойський прогин і Львівську крейдову западину. Верхню частину розрізу становлять мезозойська теригенно-карбонатна товща, неогенові вапняки, піски і глини та антропогенові льодовикові, водно-льодовикові грубоуламкові й піщано -

глинисті відклади. Невеликий фрагмент Західноєвропейської платформи вклинюється між Львівським палеозойським прогином і Карпатською складчастою системою. Його складно дислокований нижньопалеозойський фундамент перекритий спільним із Східноєвропейською платформою мезо-кайнозойським чохлом. До структур Карпатської складчастої системи у межах області належать: Карпатська покривно-складчаста споруда, представлена Кросненською зоною, де розвинуті переважно олігоценові пісковики й аргіліти, і Скибовим покривом – серією насунутих одна на одну антиклінальних складок – скиб з верхньокрейдяного і палеогенового флішу; Передкарпатський прогин, виповнений потужною товщею молас, яка залягає на палеозойський і мезозойських платформних утвореннях, частково – на флішових верствах.

Львівська область відзначається різноманітністю природних умов і багатством природних ресурсів. Рельєф області на південь гірський, далі на північ знімаються на височинний у Передкарпатті, горбогірний на Подільській височині, низовинний на Малому Поліссі і Верхньосанській рівнині та знову на височинний у межах Волинської височини. Рівнина Малого Полісся плоскорівнина в центральній частині і слабохвиляста на окраїнах, оточена виразними уступами. Подільська височина розчленована річками та ярами, має плосковерхні вододіли, круті схили, значні (60 – 120м.) перевищення висот надають височині горбогірного характеру. Найбільш підвищені її частини в межах Львівської області: Розточчя (до 397 м.), Гологори з найвищою вершиною рівнинної частини області – г. Камулою (471м.) та Вороняки (до 440м.). На Львівському плато розвинуті карстові форми рельєфу. На Передкарпатті, відокремленому долиною р. Дністра від Українських Карпат, значні площі займають тарасові поверхні. Найменш розчленована Дрогобицька височина. На південному – заході простягаються Українські Карпати. Їхню зовнішню смугу становлять Бескиди, що складаються з паралельних хребтів і долин. Пересічна висота Верхньодністровських Бескид 750м. та Сколівських Бескид – 1200 – 1360м. Внутрішню смугу утворює Вододільний хребет з г. Пікуй (1480м.) – найвищою точкою Львівської області.

Надра Львівської області багаті на корисні копалини; найбільше значення мають паливно – енергетичні та сировина для хімічної промисловості. Горючі корисні копалини представленні нафтою та природним газом (Передкарпатська нафтогазоносна область), кам’яним вугіллям (частина Львівсько – Волинського басейну), торфом. Значні поклади калійної та кам’яної солі (Передкарпатський соленосний басейн, у тому числі Стебницьке родовище калійної солі),сірки (Передкарпатський сірконосний басейн), озокериту (Бориславське родовище озокериту). Важливе значення мають запаси природних будівельних матеріалів (гіпсу, вапняку, мергелю, пісковиків, глини, у тому числі цементної). Є велика кількість різноманітних джерел мінеральних вод, а також лікувальної грязі.

В цілому область добре забезпечена мінерально – сировинними ресурсами.

Клімат Львівської області помірно континентальний. Він формується в основному під впливом Атлантичного океану (значна кількість опадів, швидка зміна погоди тощо), а також континентальних повітряних мас. Зима відносно тепла, з частими відлигами, літо тепле, але не жарке, іноді прохолодне (особливо у Карпатах), з великою кількістю хмарних і дощових днів. У горах клімат значно суворіший, спостерігається зниження температури з висотою (на 100м. висоти більше 0,5о). Пересічна температура січня –3,9о на Малому Поліссі, - 4,7о на Подільській височині, -4,1о на Передкарпатті, -6,1, -6,6о у Карпатах; липня відповідно +18,2, +18,7, +18о та +16, +15о. Тривалість без морозного періоду 260-270 днів на рівнині й 140-150 днів у горах. Сума активних температур 2398о. Кількість опадів на малому поліссі 641-742 мм. на рік, Передкарпатті – 685-773 мм., у горах – до 1000 мм. Максимальна кількість (60%) випадає протягом травня – вересня. Найбільш дощові літні місяці. В Карпатах дощі інколи випадають у вигляді злив, які іноді призводять до катастрофічних паводків. Сніговий покрив нестійкий, встановлюється в грудні, сходить у березні. Найбільша його висота у лютому (30-40 см. на рівнині й 50-40 см. у горах). Серед несприятливих кліматичних явищ – тумани, ожеледь, зливові дощі з градом, сильні вітри, весняні заморозки. Більша частина Львівської області лежить у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні, лише південно-західна частина – у Карпатському агрокліматичному районі вертикальної кліматичної зональності. Діє Львівський обласний центр гідрометеорології. Розділ географічної сітки області зумовлений положенням її в межах Головного Європейського вододілу, що розділяє басейн Балтійського і Чорного морів. Територією області течуть 8950 річок, з них 216 довжиною понад 10 км. Кожна. Вони належать до басейна Дніпра і Дністра (басейн Чорного моря) та Західного Бугу (басейн Балтійського моря). Головна річка – Дністер (довжиною у межах області 250 км.), його притоки: Бистриця, Стрій, Свіча (праві), Стривігор, Верещиця (ліві). До басейну Чорного моря належать також р. Стир (приток Прип’яті), до басейну Балтійського моря – західний Буг та його притоки Полтава і Рата, а також вишня і Шкло (притоки Сану). Живлення річок дощове (50%), снігове (37%) та підземне (13%).Пересічна густота річкової сітки на Малому Поліссі 0,35 км/км2, Передкарпатті 0,7 км/км2, в Карпатах 1,5 км/км2. На території області багато невеликих озер, найбільші Янівське, Дроздовицьке і Любінське. Збудовано більше 1200 водойм загальною площею водного дзеркала більше 60 тис. Гектарів. Річки й водойми використовують для

промислового, комунального водопостачання та риборозведення.

Львівська область розташована в межах Західно-Поліської, західно лісостепової, Передкарпатської передгірної та Карпатської агрогрунтових провінцій. У північній її частині переважають дерново – підзолисті ґрунти (Мале Полісся), у північно східній чорноземи, в центральній сірі лісові, опідзолені, в Карпатах – буроземні ґрунти. В долинах річок – лучні, лучно – болотні грунти. Найбільш поширені сірі лісові, темно-сірі опідзолені (60% площі області). Ерозійно небезпечних земель 70% (в рівнинній частині 60%, в гірській не залісеній – 90%). Львівська область лежить у межах Центрально – Європейської широколистянолісової геоботанічної провінції та Східно – Європейської широколистянолісової геоботанічної провінції. Природна рослинність представлена лісовим, лучним і болотним угрупованням. Ліси (широколистяні, мішані і хвойні) становлять 25% області. В гірських та північних районах великі масиви лісів: соснових і сосново – дубових на Малому Поліссі та буково –соснових на Розточчі, буково – дубових, грабово дубових на Подільській височині, дубово – буково – ялицевих на Передкарпатті, букових і ялинових у Карпатах. Основні лісоутворюючі природи: сосна (23% площі лісів), ялина (20%), бук (17%), дуб (16%). Лучна рослинність збереглася лише у заплавах річок (заливні луки), на схилах балок і ярів (суходільні луки), в горах (після лісові та високогірні луки).

Тваринний світ Львівської області належить до Карпатського гірського зоогеографічного округу та Українського лісостепового зоогеографічного округу. Фауна області налічує 340 видів, у тому числі ссавців – 75%, гніздових птахів – 199, плазунів – 8, земноводних – 15, риб – 47. В гірських районах водяться бурий ведмідь, рись, лисиця, вовк, свиня дика, косуля європейська , олень карпатський, білка карпатська, нічний гостровуха; з птахів – глухар карпатський, дятел трипалий, шишкарі. В рівнинних районах трапляється заєць сірий, лисиця звичайна, білка, косуля, свиня дика, тхір степовий, полівки, їжак, ховрахи, кріт; з птахів – горлиця звичайна, канюк, сич хатній, перепел, галка, ворона, дятли, лелеки, жайворонки та інші. Акліматизовано зубра, ондатру, нутрію. Львівська область лежить у межах Західно – Української лісостепової фізико – географічної провінції, Малого Полісся та фізико – географічної країни Українські Карпати. Для північно – східної частини області, розташованої у лісостеповій зоні, характерне поєднання поліських (Мале Полісся) мореннозандрових і долинних, слабодренованих перезволожених і заболочених та лісостепових опільських рівнинно – височчиних природно – територіальних комплексів; для гірської частини – мішанолісових передгірських височинних і низькогірних. Серед сучасних природних процесів у північній частині Львівської області поширені перезволоження, заболочування, лінійний розмив, площинний змив дефляція; на Подільській височині – інтенсивні ерозійні процеси; на ділянках, де близько залягають вапняки та гіпс (Львівське

,во.

В області – 400 територій і об’єктів природно заповідного фонду (площа 60,2 тис. га.), в тому числі заповідники Розточчя, заказники ландшафтні Бердо, Пікуй, Стариці Дністра, ботанічні Волицький заказник та Лешнівський заказник, зоологічний діброва, лісові Лопатинський заказник та Сколівський заказник, гідрологічні Потелицький заказник та Чайковицький заказник (всі – всеукраїнського значення), ботанічний сад Львів, 2 дендрологічні парки; 23 заказника, 240 пам’яток природи, 55 парків – пам’яток садово – паркового мистецтва (всі – місцевого значення), 61 заповідне урочище.

Промисловість області.

Львівська область індустріально – аграрного типу. Понад 80% сукупної товарної продукції промисловості і сільського господарства припадають на промислові виробництва. Галузями спеціалізації всеукраїнському поділі праці є машино – будівна, хімічна, паливно – енергетична, лісова, деревообробна і целюлозно – паперова, легка та харчова промисловість у поєднанні з багатогалузевим сільським господарством і курортним господарством. Львівська область виділяється виробництвом автонавантажувачів, підвісних несучих конвеєрів, мопедів і шарошечних доліт (100% українського виробництво), автобусів (97,1%) кранів на автомобільному ходу (86,9%), ковальсько – пресовий машин (26,8%), телевізорів (28,1%), приладів, засобів автоматизації та запасних частин до них (20,6%), калійних добрив (59%), сірки (98,2%), цементу (12,7%), пару (33%), картону (23,6%), панчішно – шкарпеткових виробів (21,7%), меблі (7,2%) та інші. У галузевій структурі промисловості провідну роль відіграє машино – будівна і металообробна (43,4% товарної продукції) харчова (16,8%) та легка (13%), значне місце посідають паливно – енергетична (8,2%), хімічна та нафтохімічна (7,7%), лісова, целюлозно – паперова і деревообробна (4,5%),будівельних матеріалів (3%) галузі.

Паливно – енергетичний комплекс області включає видобування і переробітку кам’яного вугілля (12 шахт Львівсько – Волинського кам’яновугільного басейну і Центральна збагачувальна фабрика у Червонограді), газо та нафтовидобувна і переробну (на Передкарпатті), торфодобувну, електроенергетичну (Добротвірська ДРЕС, Бориславська і Львівська ТЕЦ). Машинобудівний комплекс найбільш складний. Він включає автомобільну промисловість (львівське виробниче об’єднання “Автобусний завод”, мотозавод), підйомно

– транспортне машинобудування (львівське виробниче об’єднання “Автонавантажувач” і “Конвеєр”, Дрогобицький завод автомобільних кранів), приладобудування (львівське виробниче об’єднання “Львівприлад”, “Полярон”, “Мікро прилад”, науково – технічне об’єднання “Термоприлад”, завод “Біофізприлад”), радіоелектронну (львівське виробниче об’єднання “Електрон”, ”Кінескоп”, виробничо – технічне об’єднання ім. В. І. Леніна), верстатобудівну та інструментальну (львівський завод фрезерних верстатів, інструментальне виробниче об’єднання по випуску штучних алмазів і алмазного інструменту, Дрогобицький долотовий завод, Стрийське виробниче об’єднання по випуску ковальського устаткування) галузі. Значне місце у комплексі посідають сільськогосподарське машинобудування (львівське виробниче об’єднання “Львівхімсільгоспмаш”), електротехнічна промисловість (львівське виробниче об’єднання “Іскра” та ізоляторний завод), виробництво поліграфічних машин (Ходорів), ремонт локомотивів і вагонів (Львів, Стрий). Комплекс хімічної індустрії розвивається переважно на базі запасів місцевої сировини. Він представлений виробництвом природної сірки (Роздольське і Новоярівьке виробниче об’єднання “Сірка”), сірчаної кислоти, мінеральних комплексних добрив (Новий Роздол), калійних добрив (Стебник), технічного вуглецю (Дашава), озокериту (Борислав), штучного волокна (Сокаль), фарб (Львів, Борислав). Значно розвинута медична промисловість, у тому числі промисловість медичної техніки; у Львові – науково – виробниче об’єднання “Рема” (виробник медичної техніки) та хімічно – фармацевтичний завод Лісопром. Комплекс охоплює лісове господарство, лісозаготівельну, деревообробну і целюлозно – паперову промисловість. Базується в основному на лісових ресурсах області (крім целюлозно – паперової промисловості). Підприємства деревообробної, у тому числі меблевої, промисловості зосереджені у Львові, Дрогобичі, Бориславі, Добромилі, Старому Самборі, Стрию, Самборі, Сколе, Кам’янці – Бузькій; целюлозно - паперової – у Жидачеві, Гнідичеві, Львові. У будівельно - індустріальному комплексі провідними є виробництво цементу (Миколаївський цементно – гірничий комбінат), залізобетонних і бетонних конструкцій та деталей (Львів, Дрогобич, Червоноград), легких наповнювачів керамзитобетону (Яворів), стінових матеріалів, цегли, особливо силікатної, облицьовуваних матеріалів. Скляна і фарфоро – фаянсова промисловість зосереджена у Львові, Пісочному, Нестерові, Бориславі.

Однією з найрозвинутіших галузей промисловості є харчова – складова частина агропромислового комплексу області. Вона представлена цукровою (Ходорів, Самбір,

Красне, Золочив, Радехів), м’ясною (Львів, Стрий, Дрогобич, Борислав, Золочів), молочною і маслосироробною (Львів, Червоноград, Дрогобич та інші), хлібопекарною, кондитерською (Львівське виробниче об’єднання кондитерської промисловості “Світоч”), олійно – жировою (Львівське виробниче об’єднання “Жовтень”), пивоварною, лікеро – горілчаною, плодоовочеконсервною, тютюновою та іншими галузями. Легка промисловість включає зокрема, шкіряно – взуттєву (Львів, Борислав, Дрогобич, Стрий), швейну і трикотажну (Львів, Червоно град), текстильна (Львів, Борислав) галузі. Розвинуті народно – художні промисли: вишивання (Львів, Яворів та інші), гончарство (зокрема, Гавареччина, Поте лич),різьблення на дереві (Яворів), килимарство (Галиняни та інші). У Львівській області вперше в країні було створено виробничі об’єднання – фірми. На території Львівської області сформувалися промислові вузли: Львівський (спеціалізується на автомобіле -, приладно – і верстатобудуванні, електронній, легкій та харчовій промисловості), Дрогобицький (машинобудування, нафтопереробка, деревообробка) та Червоноградська (вугілля, будівельних матеріалів та легка промисловість).

Агропромисловий комплекс.