Музичний фольклор Тернопільщини, Детальна інформація

Дитячі колядки виконуються переважно поодиноко або двома-трьома учасниками в сінях чи оселі з обов`язковим прикінцевим віншуванням християнського змісту.

Дитячі щедрівки останнім часом уже не виконуються дітьми на Щедрий вечір, бо цей обряд вийшов з ужитку. За структурними та мелосними характеристиками вони майже ідентичні із традиційними колядками.

На Тернопільщині у весняний період, а особливо на Великодні свята побутують до нашого часу гаївки (у трьох волинських районах – Лановецькому, Кременецькому та Шумському їх називають веснянками).

В давніший період вони виконувалися окремими дитячими гуртами, а останнім часом вони виконуються лише під керівництвом вчителів біля церкви, в клубі або на шкільному подвір`ї. Дитячі гаївки також можуть виконуватися дітьми протягом усього весняного періоду як звичайні ігри (прикладом цього є гра „Подоляночка”).

Тематика дитячих веснянок та гаївок, в основному, базується на вегетаційних та аграрних елементах. У них. зокрема, домінують такі мотиви, як зустріч весни, її оспівування, вітання весняних птахів, вирощування злакових, городніх культур тощо. Головними персонажами у дитячих гаївках є Веснянка, Бузьок, Ластівка, Журавель, Зозуля, Шпачок, Мак, Горошок, Грушечка тощо.

Дитячим веснянкам та гаївкам, що побутують на Тернопільщині, властиві вузькі складочислові форми віршів. Це, в основному, нецезурований шестискладник (6), цезурований восьмискладник (4+4), десятискладник (5+5, 6+4) та ін.

Треба зазначити, що для пісень цього жанру властива регулярна акцентність з пріоритетом таких форм ритмічних організацій, як об`єднання ( ) та репетиція ( ).

Для дитячих веснянок та гаївок характерні, в основному, дворядкові строфи без приспівів і дворядкові строфи із приспівами.

Веснянкам та гаївкам, виконуваним дітьми, в переважній більшості, властиві трихордно-пентахордні ладозвукоряди, в основі яких лежать закличні інтонації.

Дитячим гаївкам властивий гуртовий спів в унісон, що супроводжується хореографічними та пантомімічними елементами. В їхній основі лежать кругові та змійкові рухи, імітація руками росту дерев, злакових і городніх культур.

Найпоширенішими дитячими гаївками та веснянками на Тернопільщині є „Подоляночка”, „Жучок”, „Зайчик”, „Грушечка”, „Огірочки” та ін.

ЗВИЧАЙНИЙ ФОЛЬКЛОР

Найактивнішою і найбагатшою групою, що функціонує в наш час на Тернопільщині є звичайні пісні. На відміну від календарних пісень, які приурочені до певних обрядів і відповідного часу, звичайні пісні виконуються протягом майже цілого року будь-де, будь-коли і при будь-яких обставинах. Їх найчастіше виконують молодіжні (дівочі і парубочі) гурти, а також представники середнього та старшого поколінь. Вони часто виконуються при різних домашніх роботах: при прядінні, вишиванці, скубанні пір`я, виготовленні домашніх промислів, а також на весіллі – як застольні пісні.

Звичайні пісні, що побутують на Тернопільщині, складають дві групи: групу пісень родинно-побутового змісту та групу пісень соціального змісту. Найактивнішою із них є перша група. Вона представлені трьома жанрами: баладами, любовними та сімейними піснями.

Найдавнішим жанром серед них є балади. На Тернопільщині вони, в основному, представлені фантастичними, історичними та родинно-побутовими сюжетами.

Групу із фантастичними сюжетами представляють такі балади, як „Ой за гаєм зелененьким брала вдова лен дрібненький”, „Коло млина, коло броду”, „Мала мати сина” та ін.

А балади „Про Бондарівну”, „Про Лимерівну”, „Ой служила Настя в пана”, „Ой по-під гай зелененький ходить Довбуш молоденький” представляють групу з історичною підосновою.

Найбільший пласт в активному репертуарі тернопільських співаків представляють любовні балади – це „Ой там під лісом, під дубиною”, „Ой червоно сонце сходить”, „Ішов відважний гайовий”. „Злетів сокіл з ліса” та ін.

Любовні пісні – це той основний масив репертуару, який найчастіше виконується у молодіжному середовищі співаків. Вони особливо часто виконуються на вечорницях та молодіжних вулицях. На Тернопільщині найчастіше виконуються такі любовні пісні, як „Ой чий то кінь стоїть”, По садочку ходжу”, „Ой звідси гора”, „Чом ти не прийшов”, „Ой дівчина по гриби ходила”, „Світи, місяць, нічку”, „А вже третій вечір”, „Ой ти, горо кремінная”, „Там на ставі, на ставочку” та ін.

Сімейні пісні найчастіше виконуються одруженими людьми на весіллях, хрестинах, різного роду родинних святах, а також на осінніх толоках. Їхню тематику, в основному, складають такі мотиви, як зародження сімейних відносин, вороги на перешкоді новоодруженим, сімейна зрада та нещасливе сімейне життя. Часто на Тернопільщині виконуються такі сімейні пісні, як „Крикну я си, крикну”, „Ой летіла зозуленька понад море в гай”, „Ой у полі озеречко”, „Сіно моє, сіно”, Журо моя, журо” та ін.

Пісні родинно-побутового змісту на відміну від соціально-побутових пісень мають дещо відмінну структурно-музичну стилістику. Вона визначається у наступному.

Пісні родинно-побутової тематики характеризуються, як правило, дворядковою або чотирирядковою строфою із автоматичним повтором другого або третього та четвертого речень.

Типовими ритмічними формами вірша в родинно-побутових піснях є дванадцятискладник (6+6), чотирнадцятискладник (4+4+6) та п`ятнадцятискладник (5+5+7). Ритмічні форми організації в цих піснях є розмаїтими і скорiше всього впливають із гомогенного фольклорного середовища чи модусу мислення того чи того етнографічного середовища.

Звичайні пісні родинно-побутової тематики в найбільшій мірі характеризуються кантиленною мелодикою, яка є типовою для цієї групи. Для них властивими є пентахордно-гексахордні ладозвукоряди, хоча часто зустрічається і плагальне поєднання двох пентахордів чи тетрахордів.

Звичайні пісні родинно-побутової тематики мають властивість виконуватися як сольно (індивідуально), так і гуртом. Вони, в основному, виконуються для задоволення власних потреб.

Звичайні пісні родинно-побутової тематики останнім часом в репертуарі тернопільських співаків зустрічаються в найбільшому обсязі.

Групу звичайних пісень соціально-побутової тематики на Тернопільщині складають такі народномузичні жанри, як козацькі, рекрутські (жовнірські), емігрантські, стрілецькі та повстанські. Останні в період відбудови української держави найбільш поширені на Тернопільщині. а перші майже повністю вийшли з ужитку.

Їхня жанрова приналежність, скоріше всього, визначається за допомогою тих головних персонажів, які притаманні їхнім сюжетам. Якщо головним персонажем є козак, то пісня належить до козацьких, як рекрут, то до рекрутських і т.д.

За структурно-мелосними характеристиками соціально-побутові пісні близькі до родинно-побутових. Різнять їх лише часті лексичні аплікації, зокрема, „гей”, „гой”, „ох”, „ух”, що служать своєрідними внутрішніми рефренами і надають цим пісням особливого внутрішнього навантаження.

У піснях соціально-побутової тематики частіше зустрічаються і зовнішні приспіви, які підкреслюють смислове навантаження самого жанру і є його основним визначальним чинником. Зокрема, частими приспівами у козацьких чи вояцьких піснях є „раз, два, три”, „шум. трія-ра” тощо.