Екологічна ситуація в Європі та її вплив на міжнародні відносини, Детальна інформація

Приводом для міжнародних конфліктів служать також забруднення води в ріках, озерах, морях і прибережних районах океанів, що знаходяться на території одних держав і що викликаються діями інших. Особливий розмах набули суперечки через забруднення морських вод. У останні десятиліття в зв'язку зі збільшенням морських перевезень нафти почастішали аварії танкерів, унаслідок яких на великій площі розливається нафта, що викликає загибель риби і птиць. Мігруючи, нафтові плями досягають узбережь, забруднюють їх і руйнують морські екосистеми, що знаходяться на узбережжі. Площа забруднень акваторій коливається від десятків до тисяч кілометрів. Протяжність морських узбережь, уражених викинутої морем нафтою або її похідними, іноді досягає і навіть сотень кілометрів. У березні 1978 р. потерпів аварію американський супертанкер «Амоко-Кадіс», що наштовхнувся на рифи біля берегів Бретані (Франція). З пошкоджених танків у море вилилося 200 тис. т. нафти. Вода виявилася покритою нафтовою плівкою на площі біля 2 тис. км2. Зона забруднень води витягнулася уздовж узбережжя на відстань понад 130 км шириною до 25 км.

Під час аварії грецького судна «Андрос-Патріа» у січні 1979 р. біля берегів Іспанії було забруднено біля 150 км води вздовж морського узбережжя. Такі катастрофи з викидами нафти стали щорічними.

Міжнародні суперечки виникають і через забруднення морів внаслідок аварій на морських нафтопромислах. Найбільша з них сталася в квітні 1977 р. у Північному морі. Нафта почала витікати з американської експлуатаційної платформі «Браво», розташованої в зоні норвезького родовища нафти і газу «Экофіск». Рясна плівка нафти бурого кольору вкрила територію на площі 700 км2. Плями забруднення мігрували, виникла небезпека забруднення узбережжя трьох країн - Данії, Норвегії і Швеції. Небезпечна екологічна ситуація, що утворилася обговорювалася на урядовому рівні у всіх трьох скандинавских державах. Величезна пляма забруднення, на щастя, не досягла берегів зазначених країн і не уразила мілководні райони - зону рибних промислів.

Міжнародні ускладнення нерідко виникають через забруднення вод суходолу - озер і рік. Багато держав, що скидають промислові викиди у воду, забруднюють не тільки власні водойми, але й водойми своїх сусідів.Так у 1975р. виникла суперечка між Францією і Швейцарією з приводу «національного» походження плями мазуту площею 100(500 м2, яку було виявлено в Женевському озері. Встановити, хто був винуватцем забруднення озера - французький танкер або швейцарське судно, так і не вдалося.

Незкінченні суперечки виникають і з приводу забруднення річкових вод. Річкові артерії не тільки з'єднують сусідні країни, але й нерідко, будучі наступником стічних вод, роз'єднують їх. За даними міжнародного часопису «Ембіо», у річки північної Греції із сусідніх країн Югославії і Болгарії постійно надходять стоки, багаті на важки метали.

У жовтні 1986 р. на складі хімічних речовин швейцарської компанії «Сандос», розташованої поблизу Базеля, спалахнула пожежа. У результаті аварії в Рейн потрапило біля 30 т токсичних речовин, у тому числі 200 кг ртуті. Так відбулася найбільша в Європі екологічна катастрофа. Рейн - міжнародна річкова артерія: крім Швейцарії (нижче за течією від місця катастрофи) він перетинає Францію, Західну Німеччину і Голландію. За декілька днів отруєна вода виявилася за 700 км від складів, на землях Нідерландів. У Рейні загинуло не тільки багато риби, вугрів, отруєною виявилася уся її екосистема. На якийсь час у ряді населених пунктів, у тому числі в містах Західної Німеччини і Голландії, довелося відключити водопроводи. У Цюріху була скликана термінова нарада міністрів з охорони середовища прирейнских держав. Представники Франції, Західної Німеччини і Голландії висловили своє невдоволення швейцарською владою, що проінформували їх про катастрофу на складах і вивільнення токсичных речовин через добу після аварії. Катастрофа сталася з вини компанії «Сандос», що зобов'язалася компенсувати збитки.

Серед конфронтацій через навколишнє середовище екологічні конфлікти - самі підступні і несподівані. Пояснюється це тим, що найчастіше дуже важко знайти винуватця погіршення екологічної ситуації, особливо коли його варто шукати серед численних країн-сусідів. Стратегія боротьби з глобальним забрудненням навколишнього середовища містить у собі, по-перше, збір інформації про забруднення; по-друге, вивчення наслідків забруднень, по-третє, вживання заходів з нейтралізації або усунення джерел забруднення. Варто додати, що такою повинна бути і всесвітня стратегія боротьби з глобальною деградацією навколишнього середовища, із наслідками руйнації її внаслідок діяльності людини на національному і міжнародному рівні. Це стало б важливим кроком до пом'якшення глобальної і регіональної екологічної ситуації, до зменшення і запобігання міжнародних екологічних конфліктів.

Висновок

З усього вище зазначеного можна зробити висновок, що екологічна ситуація, що склалася в Європі за останні 50 років, у випадку не вживання заходів, що були б направлені на її поліпшення , може призвести до катастрофічних наслідків для всієї європейської цивілізації. Екологічна ситуація не тільки впливає, як ми бачимо з наведених вище прикладів, на здоров`я населення ,а й в значній мірі є дуже впливовим чинником міжнародних відносин та зовнішньої політики усіх держав Європи без вийнятку.

Проте слід сказати , що суттєві кроки у цьому напрямку були зробленні за останній час. За останні 10 років європейські країни усвідомили усю серйозність цієї проблеми і досягли значних успіхів в цій справі. Були впровадженні нові програми відновлення лісів, оздоровлення річок, на які витрачено колосальні за розмірами кошти. Але, як показали результати, ці видатки були за усіма показниками виправдані. В іншому випадку, з плином часу потрібно б було знаходити більші кошти для цих потреб. В багатьох країнах Європи була введена сувора юридична вдповідальність за завдвння шкоди навколишньому середовищу, включаючи позбавлення волі. Почалися впроваджуватися заходи для заохочення юридичних осіб з покращення стану навколишнього середовища: так зокрема в Німеччині введені податкові пільги для падприємств, що не завдають шкоди навколишньому середовищу і навпаки. Зрозумівши усю небезпеку повторення катастрофи, подібної тій, що сталася на ЧАЕС європейськи держави, наскільки це можливо, намагаються впровадити програми для поступової відмови від атомної енергетики: розпочалися широкомасштабні заходи з розробки і впровадження альтернативних джерел енергії.Так, Німеччина прийняла план, за яким вона до 2015 збирається відмовитися від використання атомної енергії.

В усьому цьому позитивним є те, що європейські держави почали робити конкретні кроки для вирішення цієї прблеми, які в країнах Західної Європи дали вже позитивні наслідки. Але зупинятися на досягнутому не варто, тому що й досі відбуваються локальні екологічні лиха , які можуть загрожувати екосистемам в цьому регіоні. Отже, усім державам, що розташовані в Європі, потрібно докласти усіх зусиль як у політичній, економічній, правовій, так і в сфері міжнародних відносин для покращення екологічної ситуації в Старому світі.

 Список літератури

Баландин Р. К., Бондарев Л. Г. Природа и цивилизация. – М.: Мысль,1988

Глобальные экологические проблемы на пороге XXI века: Материалы научной конференции, посвященной 85-летию академика А. Л. Яншина. – М.: Наука, 1998

Прота В. Ф. Экология, здоровье и охрана окружающей среды в России: Учебное и справочное пособие. – 2-е изд. – М.: Финансы и статистика, 2000

ЭКОЛОГИЯ: Учебник для технических вузов / Л. И. Цветкова, М. И. Алексеев и др.; Под ред. Л. И. Цветковой. – М.: Изд-во АСВ; СПб.: Химиздат, 1999

XX век: последние 10 лет. 1990 – 1991. Сб. статей из ежегодников “State of the World”: Пер. с англ. – М.: Прогресс-Пангея, 1992

PAGE 15

PAGE 13

PAGE

PAGE 13