Культура епохи еллінізму, Детальна інформація

Еліністичні правителі для зміцнення своєї влади активно впроваджують свій культ серед населення.

Поширюються ідеї месіанства, тобто віра в приход месії-спасителя, котрий врятує всіх пригнічених. Особливо популярними ці ідеї стають серед населення Іудеї.

В цілому еліністичний період характеризується активним пошуком нових форм релігії, тяжінням до монотеїзму і етичних сторін релігійних вчень. В релігійних пошуках з’являлись деякі релігійні ідеї, котрі згодом увійдуть до християнства.

3). Філософія елінізму.

Якщо в V-IV ст. до н.е. основою світогляду багатьох прошарків населення грецьких полісів був патріотизм, то в період елінізму, в умовах постійного руху великих мас населення, зв’язок окремої людини з її рідним містом втрачався. Як наслідок - послаблення позицій колективізму і зміцнення почуття індивідуалізму, адже поняття вищої цінності громадянського обов’язку відходило на задній план.

Глибокі зміни в світогляді еліністичних людей спричинили значний вплив на стан філософії як науки про світосприйняття. Центром еліністичної філософії стали Афіни, де сперечались декілька впливових філософських шкіл. Перш за все це школи учнів великих філософів Платона і Аристотеля. Але поступово ці школи втрачають свою популярнісь і стають закритими елітарними групами з обмеженим впливом на розвиток філософської думки.

Значно впливовішими стали нові філософські системи: філософія стоїків, епікурейців і кініків.

Філософія стоїків ( засновник - Зенон із міста Кітія, Кипр) -була найбільш популярною, згодом розпалася на три частини: фізику (вчення про організацію та розвиток світу), логіку (вчення про те як правильно мислити і зрозуміло висловлювати свої думки) та етику ( вчення про людину та його поведінку).

Філософія Епікура (341-270 рр. до н.е.) це вчення також ділиться на три частини: фізику, логіку та етику, але на відміну від стоїків, у яких найбільше була розвинена етика, у епікурейців найбільш структуризованою і найбільш розробленою стала фізика. Епікур був матеріалістом і не був так сильно захопленим релігією як стоїки, він вважав богів не здатними втручатися у життя природи і людини.

Філософія кініків ( засновник - Антисфен). Це вчення було створене ще в класичну епоху але популярним воно стало саме в епоху елінізму. На відміну від епікурейства і стоїцизму філософія кініків була більш доступною для неелітарних прошарків суспільства, саме тому вона і стала такою популярною.

Взагалом еліністична філософія була новим великим кроком уперед у розвитку філософської думки, вона збагатила світову філософію глибокими і оригінальними ідеями.

4). Література.

Літературний процес епохи елінізму, з одного боку, відтворював значні зміни в загальній соціальній та духовній атмосфері тіеї епохи, з іншої - продовжував ті традиції, які вже оформились в літературі класичних часів.

Значно збільшилась кількість авторів. З еліністичних часів збереглися імена більш ніж 1100 авторів. Збільшення загальної кількості авторів свідчило про зростання значення літератури серед населення.

Як і в епоху класики театр мав великий вплив на стан літератури. Еліністичне місто не можна було уявити без театру. Зазвичай театр вміщував до половини всього міського населення.

Зміни в театральному дійстві були спричинені новими смаками еліністичного глядача. Продовжувалися ставитись трагедії, виникає так звана “комедія нравів” або нова комедія. Центром нової комедії були Афіни.

Центром поезіїї стала Александрія, адже вчені Музею приділяли поезії багато уваги. Навіть виник новий, специфічний, александрійський стиль, котрий передбачав ерудованість і освіченість читача в різних науках, особливо в міфології.

Також стає популярним жанр штучного епосу. Типовим еліністичними літературними жанрами, що відтворюють суспільні настрої, стають жанри буколичної поезії або ідилії і соціальні романи-утопії. Серед прозаїчних жанрів найбільш поширеними були історичні твори.

Взагалом елістична література відрізнялась від класичної художньо-ідейною спрямованістю і жанровим розмаїттям. Інтерес до форми і неглибокий ідейний зміст, дослідження внутрішнього світу окремої людини і ігнорування суспільних потреб були характерними для протирічливої еліністичної літератури.

5). Градобудівництво і архітектура. Скульптура.

Період елінізму був часом заснування багатьох нових та покращення старих міст. Зрозуміло, що цей процес став стимулом для розвитку градобудівництва та архітектури. Нові міста будувалися по чіткому плану, план забудови міста був довгостроковим. Зазвичай місто розбивали на рівні квартали, вулиці, що перетинались, були перпендикулярні.

Старі міста перебудовувались, вулиці розширювалися, з’являлись все більш грандіозні споруди. Храм втратив звання основної будівлі еліністичної культури. Тому основою розвитку еліністичної архітектури стали будівлі суспільного та утилітарного призначення.

Одніею з самих грандіозних будівель не тільки еліністичної епохи, а і всіх стародавніх часів є Александрійський Маяк, висота якого становить 120 метрів. Він був побудований у 280 р. до н.е. на о.Фарос архітектором Состратом.

Взагалом для еліністичної архітектури характерні такі речі як потяг до грандіозності, розкіші, помпезності і масштабності.

Аналогічні напрями художніх пошуків простежуються і в розвитку одного з найрозвиненіших в грецькому мистецтві жанрів - скульптурі. Велика кількість статуй і монументів була характерна навіть для невеликих міст. Але великий попит на статуї перетворював мистецтво на ремесло, тому більша частина всіх скульптур не є художніми цінностями.

Найбільш відомими скульптурними школами були пергамська та родозька школи. В Александрії скульптура майже не розвивалась.

6). Еліністична наука.

Бурхливий розвиток гуманітарних і природничих наук є характерною особливістю еліністичної епохи. Правителі фінансували наукові колективи заради подальшого практичного використання науки у військовому ділі, будівництві, мореплавстві тощо. Саме тому особливістю еліністичної науки є її практична спрямованість. Швидкий розвиток науки і її практичне використання сприяли відокремленню науки від філософії. Спостерігається диференціація і спеціалізація наукових дисциплін. Найбільших успіхів було досягнуто в математиці і астрономії. Найвидатнішими математиками були Евклід, Архімед та Аполоній. Самими Видатними вченими-астрономами були Аристрах, Ератосфен та Гіппарх. Засновником науки про рослини вважається Феофраст. Великих успіхів було досягнуто в медицині. Тут досягнення грецьких вчених V-IV ст. до н.е. , особливо відомого Гіппократа і східні традиції доповнивши одні інших дали дуже вдачні результати.

З гуманітарних наук в Александрійському Музеї вдало розвивалися філологія, історична критика і текстологія.