П.А. Столипін та його аграрна політика, Детальна інформація

П.А. Столипін та його аграрна політика
Тип документу: Реферат
Сторінок: 4
Предмет: Історія України
Автор: фелікс
Розмір: 18.4
Скачувань: 1705
ЗМІСТ:

Вступ................................................................................................... 3

Сходження по щаблях влади і програма П.А. Столипіна ..…......... 4

Аграрна реформа ........................................................….................. 8

Крах Столипінського аграрної політики ………………….................13

Список літератури ........................................................................... 14

ВСТУП.

Петро Аркадійович Столипін ввійшов в історію України ,як видатний державний діяч, значний реформатор. На початку 90-х р. 19 ст. у України почався промисловий підйом. Він продовжувався декілька років і йшов дуже інтенсивно. Особливо високими темпами розвивалася важка промисловість, що до кінця сторіччя давала майже половину всієї промислової продукції в її вартісному виразі. По загальному обсягу продукції важкої промисловості Україна ввійшла в число перших країн світу.

Промисловий підйом був підкріплений гарними врожаями протягом ряду років. Пожвавлення в промисловості супроводжувалося бурхливим залізничним будівництвом. Уряд вірно оцінив значення залізниць для майбутнього економіки і не шкодував грошей для розширення їхньої мережі. Дороги зв'язали багаті сировиною околиці з промисловими центрами, індустріальні міста і землеробські губернії - із морськими портами.

Головною причиною промислового підйому 90-х рр. явилася економічна політика уряду, однієї зі складових частин якої стало установлення ввезень в Україну товарів й одночасно усунення перешкод на шляху проникнення в країну іноземних капіталів. Ці міри, за задумом їхніх ініціаторів повинні були позбутися молоду вітчизняну промисловість від згубної конкуренції і тим самим сприяти її розвитку, якому допомагали закордонні гроші. У економічній політиці влади кінця 19 - початку 20 ст., було чимало сильних сторін. У ті роки Україна впевнено завоювала позиції на ринках Дальнього і Середнього Сходу, притисняючи там своїх суперників. Про це свідчить промисловий зліт 90-х рр. Проте, ця політика залишалася внутрішньо суперечливою. І не тільки тому, що в ній володіли адміністративні міри і недооцінювалися значення приватного підприємництва. Головне полягало в тому, що самому курсу уряду не вистачало збалансованості між потребами промисловості і сільського господарства.

Незбалансованість господарства стала однією з причин економічної кризи початку 20 сторіччя. Скорочення промислового виробництва , що почалося в 1900 р. було викликано слабким розвитком ринкових відношень у сільському господарстві. Аграрна реформа Столипіна стала природним продовженням урядового курсу саме цього періоду. Логіка самої економічної політики робила неминучу спробу прискорити капіталістичний розвиток села. Ця спроба і уклала основу Столипінської реформи.

СХОДЖЕННЯ ПО ЩАБЛЯХ ВЛАДИ І ПРОГРАМА П.А.СТОЛИПІНА

П.А.Столипін прийшов до влади в переломний момент, коли в правлячих колах відбувався перегляд політичного курсу, обумовленого терміном "цезаризм". Курс цей являв собою спробу царату зміцнити свою соціальну опору, розхитану революцією, зробивши ставку на селянство. Законопроект про примусову відчуженість частини земель поміщика був уперше запропонований не Думою, а урядом, ще до скликання Думи. Його розробив по прямому завданню Витте головний керуючий землеустроєм і землеробством Н.Н.Кутлер, назвавши " Проектом закону про міри до розширення і поліпшення селянського землеволодіння ". Доля законопроекту Кутлера, як і його самого, була уже вирішена. Кутлер одержав відставку.

Обрана Дума виявилася без єдиного правого, інакше кажучи, вона виявилася наполовину лівої, а її центром стали кадети з програмою примусової відчуженості - аграрного курсу, запереченого царем. Це було перше протиріччя. Друге виявилося ще більш серйозним: трудовики, селяни, у свою чергу, відкинули свій власний проект 104-х, утримання якого зводилося до конфіскації поміщицьких земель і націоналізації всієї землі. У цій ситуації на політичну авансцену вийшов П.А.Столипін.

Столипін був призначений міністром внутрішніх справ 26 квітня 1906 р. Депутати першої Думи були прийняті царем на інший день - 27. Йому було довірено прокласти політичний курс у нових, цілком незвичних для царату історичних умовах - забезпечити співпрацю самодержавства з "народним представництвом". Дуже незабаром Столипін зайняв посаду голови ради міністрів. Розпуск першої Думи і його призначення відбулися день у день - 8 липня 1906 року.

Службовий шлях, пророблений Столипіним у провінції, був цілком ординарним, який нічим не відрізнявся від інших чиновників , який став губернатором. Столипін був вихідцем з древнього дворянського роду, про який вперше згадується в 16 сторіччі.

У 1884 році у віці 22 років П.А.Столипін закінчив природний факультет Петербургського Університету і відразу поступив на службу в Міністерство внутрішніх справ. Через два роки перейшов у відомство землеробства і державного майна, але потім повернувся до міністерства, де починав свій службовий шлях. Спочатку він був призначений повітовим ватажком дворянства, а в 1899 році – губернатором. У 1902 році В.К.Плеве призначив його виконуючим на посаді Гродненського губернатора. У 1903 році Столипін став Саратовським губернатором. Це було, безумовно актом високої довіри з боку всесильного Міністерства внутрішніх справ, тому що губернія рахувалася "червоної", і саме із Саратова Столипін Їхав у Петербург.

Період перших двох Дум був часом бурхливого сходження Столипіна, твердження його авторитету в "верхах". Правляче коло, і насамперед Миколи ІІІ, вважали Столипіна тим сильною людиною, що зможе "заспокоїти" країну.

Дума виявилася в центрі головних турбот Столипіна. Було очевидно, що уряду і поміщикам із ній не зжитися: аграрна програма трудівників ставила під сумнів саме існування режиму. Дума була приречена і 8 липня 1906 року була розпущена. Саме з цього моменту починається навальний зліт Столипіна. Узятий їм курс в аграрному питанні, жорстоке придушення революції підняли його престиж при дворі і дворянських колах. Ще більш вище піднявся він після замаху, зробленого есерами-максималістами 12 серпня 1906 року. Хоча Столипін не постраждав, відповідна реакція влади була більш ніж жорстокою.

У місцевостях, оголошених на військовому положенні і положенні миттєвої охорони, уводилися військово-польові суди. Почалась вакханалія смертних вироків і шибениць. Друга Державна Дума була обрана Столипіним як полігон для випробувань майбутнього бонопартистського курсу. Вже з перших днів її існування було ясно, що вона приречена. Друга Дума почала свою роботу 20 лютого 1907 року, уже 6 березня Столипін виступив перед ній з урядовою програмою реформ, і дав зрозуміти, що режим не має наміру ділитися своєю владою з "народним представництвом". 10 березня Столипін виступив із викладом державної концепції дозволу аграрного питання.

Сумнівів не було, що друга Дума незабаром припинить своє існування. Не було тільки приводу: його шукали і незабаром знайшли. За допомогою двох провокаторів було состряпано обвинувачення соціал-демократичної фракції другої Думи в підготуванні її військової змови.

Новий етап у діяльності Столипіна був відкритий маніфестом. 3 червня 1907 року про розпуск другої Думи. Акт 3 червня був справедливо названий “Державні перевороти”, він був зроблений у порушення маніфесту 17 жовтня 1905 року й основних законів 1906 року, відповідно до котрих жодний закон не міг бути прийнятий без санкції Державної Думи.

Новий виборчий закон, обнародуваний також 3 червня 1907 року, робив відверту ставку на поміщиків і значних буржуазій. З цією ціллю закон різко збільшував від курії землевласників, що одержали 50 % місць. Дуже спритний хід був зроблений урядом проти кадетів на користь октябристів: міська курія була розділена на два розряди на основі майнового цензу.

У треті Державної Думі зібралося дві більшості. При голосуванні за явно консервативні проекти фракція октябристів (154 депутата) голосувала разом із фракціями правих і націоналістів (147 депутатів), а при голосуванні за проекти реформ буржуазного характеру ті ж октябристи об'єднувалися з кадетами і фракціями , що примикали до них.

Існування двох блоків у Думі дозволяло Столипіну проводити політику лавірування між поміщиками і значною буржуазією. Створення системи, що уособлювала третя Дума, поряд з аграрною реформою було другим кроком перетворення України в буржуазну монархію (першим кроком була реформа 1861 року).

Соціально-політичний зміст зводиться до того, що цезаризм був остаточно перекреслений: Дума "селянська" перетворилася в Думу "панську".16 листопада 1907 року, через два тижні після почата роботи третьої Думи, Столипін виступив перед ній з урядовою декларацією. Першою й основною задачею уряду є не "реформа", а боротьба з революцією. Другою центральною задачею уряду Столипін оголосив проведення аграрного закону 9 листопада 1906 року, що є "корінною думкою теперішнього уряду...".

З "реформ" були обіцяні реформи місцевого самоврядування, страхування робітників і ін.

А Г Р А Р Н А Р Е Ф О Р М А

Столипін, будучи поміщиком, ватажком губернського дворянства, знав і розумів інтереси поміщиків; на посаді губернатора в період революції бачив повсталих селян, тому для нього аграрне питання не був відверненим поняттям.

Суть реформ: проведення під самодержавство тривкого фундаменту і просування по шляху промислового, а отже, капіталістичного розвитку. Ядро реформ - аграрна політика.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes