Загальна характеристика ВАТ „Тисмениця” Характеристика споживчих властивостей хутряних виробів, Детальна інформація
Загальна характеристика ВАТ „Тисмениця” Характеристика споживчих властивостей хутряних виробів
тонконіздрові (0,6-1 мм) – соболь, кріт, горностай;
середньоніздрові (1,1-1,5 мм) – лисиця, ондатра, кролик;
товстоніздрові (1,6-2 мм) – овчина, видра, борсук;
особливо товстоніздрові (більше 2 мм) – нерпа, ведмідь, лоша.
Товщина шкірної тканини впливає на зносостійкість, теплозахисні властивості, вітростійкість, міцність готових виробів. Однак цей показник також значно впливає на масу і драпірувальність.
Залежить товщина шкірної тканини від виду тварин, топографічної ділянки, статі, віку, сезону і району здобування.
Щільність шкірної тканини не однакова і залежить від виду напівфабрикату, але значною мірою вона формується в процесі більшості операцій вичинювання й обробки.
Щільність впливає на повітре- і паропроникність, тепло- і водопроникність, пружнопластичні властивості, а також на масу шкурок.
Фізико-механічні властивості. Основними показниками фізико-механічних властивостей шкірної тканини є міцність і подовження.
Для характеристики міцності використовують два показники: розривне навантаження стандартного ремінця і межу міцності при розтягуванні. Міцність при розтягуванні визначається або шляхом розриву стандартного зразка у більш великих шкурках, бо з метою збереження від розриву попередньої ділянки цілої шкурки на динамометрах зі спеціальними затискачами.
Міцність шкірної тканини впливає на зносостійкість хутряних виробів. Залежить вона від товщини і щільності шкірної тканини, а також від якості проведення первинної обробки, дублення і умов зберігання.
Найменшу міцність мають шкурки крота, ховрашків, горностая, а найбільшу – морського котика, овчини, видри.
Подовження. Шкірна тканина повинна мати певне подовження і пластичність, що дуже важливо для хутряних робіт. Існує поняття “розтяжність” – здатність шкурки розтягуватися у повздовжньому і поперечному напрямках при незначних зусиллях. Розтяжність відіграє велику роль при видаленні дефектів зі шкурок, а також при виготовленні виробів. Ступінь виявлення розтяжності визначається видовженням шкірної тканини при заданому навантаженні і долею незворотної пластичної деформації.
Пластичні властивості залежать від будови дерми, способу вичинюваності, вмісту жиру, механічної обробки, вологості і товщини шкірної тканини. Значний вплив на зниження пластичності має хромове дублення і фарбування [4].
Властивості шкурки в цілому
Теплозахисні властивості – сумарний тепловий опір, що визначається на стандартному приладі. За теплозахисними властивостями усі види хутра поділяються на групи:
І – особливо високі (песець голубий, північний олень, лисиця червона, бобер, куниця, соболь);
ІІ – високі (кролик, білка, ондатра, нутрія, кішка);
ІІІ – середні (мерлушка, кролик щипаний)
IV – низькі (козенятко, горностай, байбак);
V – особливо низькі (хом’як, кріт, ховрашок).
Для хутряних виробів найважливішими є теплозахисні властивості. Вони залежать від товщини шару інертного повітря, що знаходиться між волосом і в середині волоса окремих категорій. Товщина шару інертного повітря пов’язана з товщиною волосяного покриву та його здатністю утримувати інертне повітря в процесі носіння. Теплозахисні властивості залежать від густоти, висоти, пружності, остистості волосяного покриву, а також товщини і щільності шкірної тканини.
Зносостійкість. У процесі експлуатації хутряні вироби руйнуються під впливом фізико-механічних і хімічних чинників, світлопогоди.
Дослідним шляхом встановлено зносостійкість деяких видів шкурок (табл.1) [4].
Таблиця 1
Вид хутра Зносо-стійкість Вид хутра Зносо-стійкість Вид хутра Зносо-стійкість
Видра 100 Соболь 55 Білка 25
Бобер 85 Куниця гірська 45 Байбак 10
Єнот 75 Лисиця 40 Кріт 7
Норка 70 Вихухоль 37 Кролик 5
середньоніздрові (1,1-1,5 мм) – лисиця, ондатра, кролик;
товстоніздрові (1,6-2 мм) – овчина, видра, борсук;
особливо товстоніздрові (більше 2 мм) – нерпа, ведмідь, лоша.
Товщина шкірної тканини впливає на зносостійкість, теплозахисні властивості, вітростійкість, міцність готових виробів. Однак цей показник також значно впливає на масу і драпірувальність.
Залежить товщина шкірної тканини від виду тварин, топографічної ділянки, статі, віку, сезону і району здобування.
Щільність шкірної тканини не однакова і залежить від виду напівфабрикату, але значною мірою вона формується в процесі більшості операцій вичинювання й обробки.
Щільність впливає на повітре- і паропроникність, тепло- і водопроникність, пружнопластичні властивості, а також на масу шкурок.
Фізико-механічні властивості. Основними показниками фізико-механічних властивостей шкірної тканини є міцність і подовження.
Для характеристики міцності використовують два показники: розривне навантаження стандартного ремінця і межу міцності при розтягуванні. Міцність при розтягуванні визначається або шляхом розриву стандартного зразка у більш великих шкурках, бо з метою збереження від розриву попередньої ділянки цілої шкурки на динамометрах зі спеціальними затискачами.
Міцність шкірної тканини впливає на зносостійкість хутряних виробів. Залежить вона від товщини і щільності шкірної тканини, а також від якості проведення первинної обробки, дублення і умов зберігання.
Найменшу міцність мають шкурки крота, ховрашків, горностая, а найбільшу – морського котика, овчини, видри.
Подовження. Шкірна тканина повинна мати певне подовження і пластичність, що дуже важливо для хутряних робіт. Існує поняття “розтяжність” – здатність шкурки розтягуватися у повздовжньому і поперечному напрямках при незначних зусиллях. Розтяжність відіграє велику роль при видаленні дефектів зі шкурок, а також при виготовленні виробів. Ступінь виявлення розтяжності визначається видовженням шкірної тканини при заданому навантаженні і долею незворотної пластичної деформації.
Пластичні властивості залежать від будови дерми, способу вичинюваності, вмісту жиру, механічної обробки, вологості і товщини шкірної тканини. Значний вплив на зниження пластичності має хромове дублення і фарбування [4].
Властивості шкурки в цілому
Теплозахисні властивості – сумарний тепловий опір, що визначається на стандартному приладі. За теплозахисними властивостями усі види хутра поділяються на групи:
І – особливо високі (песець голубий, північний олень, лисиця червона, бобер, куниця, соболь);
ІІ – високі (кролик, білка, ондатра, нутрія, кішка);
ІІІ – середні (мерлушка, кролик щипаний)
IV – низькі (козенятко, горностай, байбак);
V – особливо низькі (хом’як, кріт, ховрашок).
Для хутряних виробів найважливішими є теплозахисні властивості. Вони залежать від товщини шару інертного повітря, що знаходиться між волосом і в середині волоса окремих категорій. Товщина шару інертного повітря пов’язана з товщиною волосяного покриву та його здатністю утримувати інертне повітря в процесі носіння. Теплозахисні властивості залежать від густоти, висоти, пружності, остистості волосяного покриву, а також товщини і щільності шкірної тканини.
Зносостійкість. У процесі експлуатації хутряні вироби руйнуються під впливом фізико-механічних і хімічних чинників, світлопогоди.
Дослідним шляхом встановлено зносостійкість деяких видів шкурок (табл.1) [4].
Таблиця 1
Вид хутра Зносо-стійкість Вид хутра Зносо-стійкість Вид хутра Зносо-стійкість
Видра 100 Соболь 55 Білка 25
Бобер 85 Куниця гірська 45 Байбак 10
Єнот 75 Лисиця 40 Кріт 7
Норка 70 Вихухоль 37 Кролик 5
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021