Характеристика нотних та картографічних видань, їх класифікація, Детальна інформація

аколада – скоба, яка з’єднує два або більше нотних стани у записі багатоголосної музики для одного інструмента, а також для ансамблю голосів або інструментів;

ліга – зігнута лінія, що показує межі музичних фраз або означає уривки, які повинні використовуватися зв’язано;

вольта – знак, який відмічає різні закінчення твору розділу, що продовжується.

Таким чином, ноти – це умовні графічні знаки, які служать для запису музики за лінійною нотною системою.

Картографічні видання.

Картографічне видання (КВ) виділяють з масиву видань за ознакою знакової природи інформації або за формою інформаційних знаків, за допомогою яких фіксується інформація.

Велику частину картографічного видання займає картографічний твір (один або декілька). Під картографічним розуміють твір, головною частиною, якого є зображення, постійне в картографічній проекції – зменшене зображення поверхні Землі, поверхні іншого небесного тіла або неземного простору в визначеній системі умовних знаків.

Специфіку КВ визначають наступні відмінні риси: математично-визначена побудова; використання особливих знакових систем – картографічних знаків-символів; відбір явищ, що зображуються; системне зображення дійсності.

Зображення в КВ об’єкти і явища володіють геометричною точністю. Для цього використовують ті чи інші математичні способи відображення, так звані картографічні проекції, які встановлюють строгу функціональну залежність між географічними координатами точок картографічних явищ і прямокутними координатами цих самих точок на площині.

Оскільки всі об’єкти неможливо показати на обмеженій площі карти, виникає питання їх відбору, вибору найголовніших і типовіших. Відбір і виділення головних об’єктів для зображення на картографічному виданні називається картографічною генералізацією. Вона завжди здійснюється з урахуванням масштабу і призначення карти. Генералізація звільнює карту від другорядних у даному масштабі деталей місцевості, забезпечує виразну передачу головних географічних особливостей.

Основою системи відображення дійсності в картографічних виданнях є системний підхід.

Вивченням і розробкою картографічних видань, їх суті, різновидів, системи, форми, окремих елементів, символів, особливостей їх оформлення і створення, виробництвом і використанням займається картографія – галузь науки, техніки і виробництва, яка займається вивченням, створенням і використанням картографічних видань. Картознавство – це наукова дисципліна, яка вивчає карти, розглядає їх як особливий спосіб відображення дійсності і просторові моделі реальних явищ, що містять їх кількісні і якісні характеристики.

За структурою і матеріальною конструкцією картографічні видання поділяються на 3 види: карти, атласи, глобуси. Глобус до видань відноситься умовно, як недрукований, об’ємний документ.

5. Картографічні знаки.

Картографічні видання відносяться до ідеографічного виду документа, так як для фіксування інформації тут використовуються умовні позначення – картографічні знаки, не схожі на реальні об’єкти і явища. Спочатку для картографічних видань було характерне картинне зображення місцевості з допомогою малюнків гір, рослин, населених пунктів та інших об’єктів.

Картографічні знаки – умовні уніфіковані позначення, які застосовуються для створення картографічних зображень.

За своєю формою картографічні знаки можуть бути геометричними, літерними та наочними. Геометричні знаки – це найпростіші геометричні фігури, центр яких співпадає з пунктом, де розміщений об’єкт. Літерні знаки – це одна або дві початкових літери, назви зображуваного явища. Наочні знаки нагадують форму зображуваного предмету. Іноді в якості знаку використовуються цифри. Розмір умовного знаку характеризує величину або значимість зображеного на карті об’єкта.

В картографічних виданнях застосовуються й інші види зображення. Спосіб якісного фонду застосовується, тоді коли вся територія поділяється на частини, райони, що розрізняються за будь-якою якісною ознакою. Використовується також спосіб ізоліній – плавні криві лінії, які з’єднують на картах точки з однаковими заголовками величин, що характеризують будь-яке явище. Лінії руху показують на карті стрілками. Область розповсюдження будь-якого явища позначаються контуром, область розповсюдження замальовують, заштриховують або просто підписують.

Поряд з картографічними знаками – основною мовою КВ – використовують слова звичайної мови для назви видання і деяких пояснень, які є своєрідним дороговказом по карті.

6. Карта. Атлас. Глобус.

Карта – це картографічне видання, побудоване в картографічній проекції, у зменшеному вигляді, зображення поверхні Землі, іншого небесного тіла або взаємного простору. Карта показує розміщення на них об’єктів в визначеній системі картографічних умовних знаків. Це зображення земної поверхні на площині. Масштаб довжин змінюється в різних частинах карти і помітно відрізняється від головного масштабу.

За змістом і широтою охоплення матеріалу карти поділяються на загальногеографічні і тематичні.

За обсягом території карти поділяються на карти світу, карти півкуль, океанів і морів, груп материків, окремих материків і їх частин, груп держав і карти, що відображають одну державу чи її частину.

За масштабом карти поділяються на великомасштабні або топографічні, середньомасштабні або оглядово-топографічні, маломасштабні або оглядові.

За функціональним призначенням карти поділяються на наукові, воробничо-практичні, для проведення дозвілля, навчальні, науково-популярні, карти-схеми, статистичні, туристичні і т.д.

За методом підготовки існують гіпотетичні і прогнозні карти.

За методом оформлення карти поділяються на багатокольорові і одно-двохкольорові.

Для повного і оперативного вибору інформації необхідно знати основні конструктивні елементи карт: картографічне зображення, математичну основу, допоміжне оснащення і додаткові дані.

Атлас – картографічне видання, що складається з багатьох карт, з’єднаних загальною програмою. Він являє собою альбом або набір окремих листків з текстом, який містить зображення різних об’єктів.

Родоначальником атласу є давньогрецький вчений Клавдій Птоломей, який вперше зібрав фонд географічних карт.