Проблема задатків, здібностей і інтелекту в психології, Детальна інформація

громадського життя.

Однак проблема кількісної характеристики здібностей з моменту

свого виникнення придбала двоїстий характер.

Як спосіб виміру здібностей тоді ж стали використовуватися

тести розумової обдарованості. З їхньою допомогою, у ряді країн (США, Великобританія й ін.) здійснюється визначення здібностей і виробляється сортування учнів у школах, заміщення офіцерських посад в армії, що керують

посад у промисловості і т.д. У Великобританії, наприклад, по результатам тестування роблять зарахування в так звані граматичні школи, що дають право на надходження в університет.

По змісту тести розумової обдарованості являють собою ряд запитань чи задач, успішність рішення яких (з урахуванням витраченого часу) обчислюється в сумі чи балів окулярів. Звичайно тести зводяться в батарею тестів, що наростають по складності. Серед тестів можуть бути не тільки словесні (вербальні) іспиту, але і всілякі "лабіринти", "головоломки" і т. д.

Після того як діти закінчили вирішувати батарею тестів, результати підраховують стандартизованим шляхом, тобто підраховують кількість окулярів,

які набрав кожен випробуваний. Це дає можливість визначити так називаний коефіцієнт розумової обдарованості (IQ). При визначенні виходять

з того, приміром, що середня сума окулярів для дітей одинадцяти з половиною років повинна наближатися до 120. Звідси робиться "простий" висновок, що будь-яка дитина, що набрала 120 окулярів, має розумовий вік одинадцяти з

половиною років. На цій підставі обчислюється коефіцієнт розумової обдарованості:

розумовий вік x 100

IQ = фактичний вік дитини

Якби, наприклад, у результаті тестування ту саму суму окулярів

(120) набрали дві дитини (десяти з половиною і чотирнадцяти років) і, та-

ким образом, розумовий вік кожного був прирівняний до одинадцяти з по-

ловиною рокам, то коефіцієнт розумової обдарованості дітей був обчислений

у такий спосіб:

11,5 x 100

IQ першої дитини = 10,5 = 109,5

11,5 x 100

IQ другої дитини = 14 = 82,1

Коефіцієнт розумової обдарованості, як затверджують західні психологи,

виявляє кількісну характеристику здібностей, точніше, деяку нез-

менную, усебічну розумову обдарованість, чи загальний інтелект (general

intelligence).

Однак науковий психологічний аналіз виявляє, що цей коефі-

цієнт розумової обдарованості є функцією. У дійсності описанийна вище сума прийомів виявляє не інтелектуальні здібності людини, а наявність у нього тих чи інших зведень, умінь і навичок, з якими н варто змішувати здатності. Динаміка придбання знань і навичок, складова сутність здібностей, залишається при цьому невиявленій. До того ж очевидно, що найкращі результати знайде учень, що був

спеціально підготовлений учителями, репетиторами чи батьками. А це вже

залежить від економічного становища родини.