Вітовт, Детальна інформація
Вітовт
митрополит». Де він перебуватиме — патріярхові було байдуже. Так Москва
руками митрополита-грека зліквідувала дві митрополичі катедри.
Питання підлеглости українців Московському митрополитові ще більше
загострилось, коли наступником митрополита Теогноста став Олексій, син
чернігівського боярина, що перейшов до Москви, хри-щеник великого князя Івана
Калити, близький до всієї великокняжої родини, регент великого князя Дмитра за
його дитинства. Олексій був речником політики Москви. Основи його політики
були: мир зі Сходом, татарами, боротьба з Заходом — Литвою. Він заступив
Теогноста 1353 року. Ольгерд добре розумів суть цієї .заміни грека московським
патріотом і старався, щоб на патріярха висвячено його родича, Романа, який у
Царгороді зустрівся з Олексієм. Обидва привезли цінні дари, і після різних
перипетій патріярх іменував у 1353 році Олексія митрополитом «Київським і всея
Руси», а в 1354 році Романа — митрополитом Литви з єпархіями — Полоцькою,
Ту-ровською і катедрою в Новгородку. А 1356 року додано до того єпископію
«Малої Росії», себто Галичини. Границь двох митрополій не зазначено. Роман,
еселившисяв Києві, де з 1353 по 1354 р. був інший митрополит — Теодорит,
висвячений болгарським патріярхом, опанував Чернігівщину, приїздив до Твері,
яка стояла в опозиції до Москви, а Олексій приїздив до володінь Ольгерда. Коли
Олексій позабирав там багато сосудів та іншої церковної утварі, Ольґерд наказав
заарештувати його з усім почетом — і він ледве втік. Після смерти Романа в 1361
році, патріярх не настановляв нікого на його місце, і Олексій став єдиним
митрополитом.
Року 1370 Казімір, на жадання православних галицьких князів і бояр, вислав до
Царгороду єпископа Антонія з проханням поставити його митрополитом, «аби не
пропав закон русинів». На випадок відмови патріярха, Казімір попереджав, що тоді
«прийдеться христити русинів на латинську віру». Ця загроза вплинула, і патріарх
поставив Антонія митрополитом, а після його смерти р. 1391 (чи 1392), на вимогу
Ягайла, поставив митрополитом Івана, єпископа Луцького (1392-1415).
Створення Галицької митрополії підривало заборону патріярха мати для Руси дві
митрополії і давало підставу Ольїердові домагатися висвячення окремого
руками митрополита-грека зліквідувала дві митрополичі катедри.
Питання підлеглости українців Московському митрополитові ще більше
загострилось, коли наступником митрополита Теогноста став Олексій, син
чернігівського боярина, що перейшов до Москви, хри-щеник великого князя Івана
Калити, близький до всієї великокняжої родини, регент великого князя Дмитра за
його дитинства. Олексій був речником політики Москви. Основи його політики
були: мир зі Сходом, татарами, боротьба з Заходом — Литвою. Він заступив
Теогноста 1353 року. Ольгерд добре розумів суть цієї .заміни грека московським
патріотом і старався, щоб на патріярха висвячено його родича, Романа, який у
Царгороді зустрівся з Олексієм. Обидва привезли цінні дари, і після різних
перипетій патріярх іменував у 1353 році Олексія митрополитом «Київським і всея
Руси», а в 1354 році Романа — митрополитом Литви з єпархіями — Полоцькою,
Ту-ровською і катедрою в Новгородку. А 1356 року додано до того єпископію
«Малої Росії», себто Галичини. Границь двох митрополій не зазначено. Роман,
еселившисяв Києві, де з 1353 по 1354 р. був інший митрополит — Теодорит,
висвячений болгарським патріярхом, опанував Чернігівщину, приїздив до Твері,
яка стояла в опозиції до Москви, а Олексій приїздив до володінь Ольгерда. Коли
Олексій позабирав там багато сосудів та іншої церковної утварі, Ольґерд наказав
заарештувати його з усім почетом — і він ледве втік. Після смерти Романа в 1361
році, патріярх не настановляв нікого на його місце, і Олексій став єдиним
митрополитом.
Року 1370 Казімір, на жадання православних галицьких князів і бояр, вислав до
Царгороду єпископа Антонія з проханням поставити його митрополитом, «аби не
пропав закон русинів». На випадок відмови патріярха, Казімір попереджав, що тоді
«прийдеться христити русинів на латинську віру». Ця загроза вплинула, і патріарх
поставив Антонія митрополитом, а після його смерти р. 1391 (чи 1392), на вимогу
Ягайла, поставив митрополитом Івана, єпископа Луцького (1392-1415).
Створення Галицької митрополії підривало заборону патріярха мати для Руси дві
митрополії і давало підставу Ольїердові домагатися висвячення окремого
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021