Службові частини мови, Детальна інформація

Службові частини мови

І. План.

1. Сполучник.

2. Правопис сполучників.

3. Вигук.

4. Прийменник.

5. Правопис прийменників.

6. Правопис часток.

Сполучник

Сполучником називається службова частина мови, до складу якої входять слова, що можуть поєднувати члени речення та частини складного речення.

За морфологічним складом сполучники поділяються на непохідні (прості) а похідні (складні і складені).

Непохідні – це первісне сполучники, які морфологічно не розкладаються на частини і, а, чи, або, та.

Похідні – складні і складені – це сполучники, що утворилися від слів інших частин мови мови.

Складні спол. утв. внаслідок злиття в одне слово двох слів: якщо, якби, ніби, щоб, або. Складені спол. – це сполучення слів, що утворилися поєднанням відмінкових форм займенника той чи якогось іншого повнозначного слова з сполучниками щоб, що або прислівником: тому що, через те що, для того щоб, у міру того як, подобно до того як.

За вживанням спол. поділяються на:

одиничні: і, а, але;

повторювані: і-і, ні-ні, або-або, чи-чи;

парні; як-так, хоч-але, якщо-то.

За синтаксичною функцією розрізняють спол. сурядності і підрядності.

Спол. сурядності поєднують синтаксично рівноправні елементи.

Спол. сур. поділяються на:

єднальні: і (й, та), також;

протиставні: але, а, однак, та (але), зате, проте;

розділові: або, то, чи, хоч, то...то, не то..., не-то, чи...чи, або...або.

Спол. підрядності виражають ту чи іншу їх допомогою до головного речення приєднуються підрядні члени.

Спол. підрядності за значенням поділяють на кілька груп:

причинові: бо, тому що, тим що, у зв'язку з тим що;

мети: щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб, затим щоб;

часові: тільки-но, ледве, щойно, скоро, з того часу як, після того як;

порівняльний: мов, немов, мовби, наче, як, ніби, нібито, що;