Молодь і державна мова, Детальна інформація

Я вірю, що мине пора духовного скам'яніння. Настане час, коли ми нарешті зрозуміємо, що живемо у величній землі — Україні і в ній має зацвісти рідна мова — українська.

Кожна епоха соціального розвитку ставить свої завдання щодо змісту освіти рідною мовою. Адже рідній мові належить чи не найважливіша роль у формуванні особистості. За роки комуністичного експерименту наша країна зазнала величезних збитків національні культурі, бо українська мова цілеспрямовано витіснялась з ужитку і в науці) і в управлінській діяльності, і в побуті. Робилося все можливе, щоб український народ перестав бути самим собою й асимілювався в "единый русский народ'". Людній, яка зберегла знання рідної мови, відразу отримувала ярлик "націоналіст".

Досвід української діаспори в Канаді також дає підстави для роздумів над проблемою рідної мови. Загальновідомо, що Е переважній більшості українських сімей у цій країні, навіть у 3-му й 4-му поколіннях емігрантів, у домашньому спілкуванні збережено чистоту рідної мови. У них, як правило, вимова чистіша, ніж в окремих депутатів Верховної Ради України, що свідчить про їхню високу caмосвідомість.

Дещо дивним, на перший погляд, є ставлення до національних шкіл у нас і в Канаді. Для національних меншин, що проживають на території нашої держави, створено спеціальні школи, де викладання ведеться їхньою рідною мовою — російською, болгарською, польською, румунською, угорською тощо. А в Канаді, де українців у деяких і провінціях нараховується 6 — 10%, українських шкіл нема, і не тому, що уряд перешкоджає цьому, а через прозаїчну причину: канадці українського походження вважають нерозсудливим ігнорувати державну мову і штучно відмежовуватися від англомовного оточення. Багато українських шкіл створено в США, але діти відвідують їх по суботах, бо в інші дні вони навчаються в звичайних американських школах, де у вжитку єдина для всіх державна мова — англійська, тобто її американський варіант.

Згідно з прийнятим 1989 року Верховною Радою України Законом про мови, українській мові в Україні надано державний статус. Після століть утисків, заборон і переслідувань, насильницького відчуження українців від мови настав час, коли в усіх сферах суспільного життя українська мова дедалі більше посідає належне їй місце. На сьогодні ми маємо високорозвинену літературну мову Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, П. Тичини, В. Симоненка, В. Стура, Л. Костенко, яка перебуває на рівні світових стандартів. Нею розмовляє понад 40 мільйонів людей, і звучить вона однаково не тільки по вдій Україні, а й за її межами, де є українці.

Українська мова, враховуючи кількість тих, хто нею користується, стоїть десь на 15 — 20-му місці у світі. Це одна з найрозвиненіших мов світу. Вона має опрацьовану систему стилів: розмовного, художнього. публіцистичного, офіційно-ділового, наукового. Надзвичайно багатий її словниковий склад, і він інтенсивно збагачується.

Коли людина знає багато мов — це чудово. І поваги заслуговують усі мови, бо немає мов "вищих" і "нижчих". Але знати й шанувати мову рідного народу, знати державну мову й користуватися нею — це не тільки обов'язок, а й найперша потреба кожної справді культурної людини.

Мало виходить українською мовою книжок, газет у коридорах українських шкіл нерідко чуєш замість української російську мову. Настав час розширити функції української мови у сферах духовного, культурного, офіційно-ділового, державно-управлінського, науково-виробничого буття українців і утвердити її в побуті як основний засіб спілкування всіх громадян України.

Що дає громадянам України вивчення державної мови? По-перше, можливість реалізувати всі свої права і свободи в межах української держави на виборах, державних, виробничих посадах (незалежно від етнічного походження і віросповідання). По-друге, реалізувати творчий потенціал у всіх сферах культурно-освітнього життя. По-третє, мати доступ до джерел духовності, культури, науки, літератури, мистецтва. традицій, а також можливість постійно урізноманітнювати свій світ відповідно до соціальної ролі. По-четверте, відчувати єдність з землею, на якій живеш, з народом-творцем і носієм української мови; мати почуття комфортності й усвідомлення того, що ти є спадкоємець і носій історичної пам'яті — однієї з найдавніших мов і культур.

Треба дивитися на десятиліття вперед. Ставлення української держави, як і її громадян, до української мови та до освіти не повинне бути байдужим.