Шпаргалки з української мови, Детальна інформація

Нові П. творяться за рахунок словоскладання префіксів та суфіксів.

В діловому спілкуванні вживання П. небажано.

На відміну від термінів, мають емоційне забарвлення.

Синоніми та пароніми

С. – близькі або тотожні слова, що означать одне поняття, але відрізняються одне від одного відтінками чи стилістичним забарвленням.

Синоніміка – явище, властиве усім стилям мови: робітник-працівник, замісник - заступник.

Групи С.:

лексичні – відрізняються смисловими відтінками: відомий-видатний-знаменитий;

стилістичні – стилістичним і емоційним забарвленням: говорити-мовити;

абсолютні – зовсім не відрізняються значенням: століття-сторіччя.

П. – слова, що мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількістю літер в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частки –ся: адрес-адреса, особистий-особовий, виборний-виборчий, дипломат-дипломант.

При читанні тексту з таким словами труднощів не виникає через допомогу словесного оточення, що конкретизує значення, але сумніви виникають при написанні тексту з такими словами.

Книжні слова

К.с. – не закріплені за певною вузькою сферою вживання, за певним видом писемного мовлення слова. Широко використовуються у всіх стилях. До них належать слова, що виражають загальнонаукові поняття і вживаються не в вузькому термінологічному значенні, а в широкому.

При виборі між книжними і розмовними словами, перевага надається книжним словам, бо вони однозначні і висловлюють бажаним чином емоції того, хто укладає документ.

Відтінок книжності може бути різним, від ледве відчутного, до виразного.

Іншомовні слова

І.с. вживаються, коли їх не можливо замінити укр. словами. В документації вживаються лише ті і.с., які одержали міжнародне визначення, або не мають еквівалента в нашій мові.

До міжнародних належать фінансові терміні, поштово-телеграфного звязку: банк, бланк.

Правила вживання:

і.с. повинно бути необхідним. Не слід вживати і.с. як терміні, а як загальновживані слова;

вживати точно в тому значенні, з яким воно запозичено;

не рекомендується в одному документі вживати на позначення одного поняття і запозичене, і власне мовне слово.

Графічні скорочення та абревіатури

Г.с. – в усній мові вимовлюються повністю і скорочуються на письмі. Стандартні скорочення значень метрічних мір пишуться без крапки. Інші скорочення пишуться з крапками на місці скорочення. В графічних скороченнях зберігається написання великих та малих літер, дефісів, не скорочуються слова на голосну літеру, якщо воно не початкове. При збігу двох однакових приголосних, скорочення робиться після першого. При збігу двох і більше приголосних, скорочення можна робити як після першого, так і після останнього.

Види скорочення слів:

для зорового сприйняття – не мають граматичного оформлення, пишуться маленькими літерами: і д.т., до н.е.;

для вживання в усній і писемній формі – пишуться без крапок і мають граматичні форми: а) назви документів; б) назви посад; в) офіційні форми звертання; г) офіційні назви організацій; д) в планово-обліковій документації: ЗДУ, СНД.

Назви ПУО, утворені з частин слів, пишуться з великої літери, якщо це стосується одиничних установ. Складноскорочені назви, утворені з початкових букв власних і загальних імен.

З малої літери пишуться слова, що є родовими назвами: міськрада.