Мова і влада, Детальна інформація

[13] Теоретики перекладу тільки плечима стенуть: глум, та й годі! Адже ж відомо, що перекладаються тексти, а не слова, — слова живцем "приростають до об'єктів, як м'ясо до кістки (щоб київські "гори" точно збіглися з "hills", їх, укупі з кам'яним князем Володимиром, довелося б перенести на широти Шотландії). "Спільні" слова, не кажучи вже про граматичні форми, ще облудніші - Д.Чижевський, приміром, установив, що в слов'янських мовах спільні за етимологією слова збігаються за значенням - хіба на 20 відсотків, саме тут на перекладача чигає найбільше пасток. Дуже точно сформулював західнонімецький лінґвіст г.Вайнріх у своєму знаному есеї "Лінґвістика брехні": перекладені слова завжди брешуть, але перекладені тексти - тільки тоді, коли переклад кепський. В цьому сенсі подарована нам тоталітаристською мовотворчістю бібліотека — 49 томів українського Маркса з Енгельсом (за російським виданням!) і 55 томів українського Леніна - являє собою бібліотеку чистої брехні.

[14] Виняток, і то проблематичний, ста-новить лише художня література, але, по-перше, в Україні досі попит на українську книжку непорівнянно нижчий, ніж на російську, а по-друге, практика редаґування тривалий час скеровувалась між іншим, і на те, щоб твір пішов до набору очищеним від надмірної мовної індивідуальности.

[15] Прим. 1999р.: імідж цей не розвіявся, власне, й досі — не виключено, що тільки він і вберігає Україну від "лінґвістичних війн" балтійського зразка, однак дерусифікаційні процеси, поза сумнівом, блокує, і то вельми жорстко.