Впровадження та розвиток системи національних рахунків в Україні, Детальна інформація
Впровадження та розвиток системи національних рахунків в Україні
Другий етап розпочався після Другої світової війни. В цей період перед урядами країн постали нові завдання – відбудова зруйнованої війною економіки, налагодження мирних зовнішньоекономічних зв’язків і т. ін.
Характерними рисами цього етапу є:
• інтеграція в єдину систему таких інформаційних блоків: національного багатства, фінансових ресурсів, зовнішньоекономічних зв’язків, міжгалузевого балансу тощо;
• зростання ролі міжнародних економічних організацій (ООН, МВФ, МБРР, ОЕСР та ін.) у розробці методології і методики та запровадження СНР.
Здобутки ІІ етапу розвитку СНР:
• розробка міжнародних стандартів у галузі національних рахунків;
• створення єдиної методологічної основи для збору, систематизації та зіставлення у міжнародному масштабі статистичних макроекономічних показників;
• широке застосування ЕОМ і математики у розробці СНР.
Цей етап має свої віхові під етапи:
1947 р. – оприлюднено доповідь ООН, у якій було сформульовано основні принципи національного рахівництва і запропоновано досить складну СНР.
1951 р. – запропоновано „Спрощену систему національних рахунків”, поява якої зумовлена складністю збору інформації, необхідною для реалізації СНР (1947 р., Р. Стоун).
1952 р. – запропоновано „Стандартну СНР”.
1953 р. – підготовлено ”Систему національних рахунків та допоміжних таблиць”, яка стала першим стандартом ООН в галузі національного рахівництва.
1968 р. – запроваджено другий стандарт ООН в галузі національного рахівництва.
СНР 1968 р. окрім традиційних рахунків національного доходу і національного продукту включала нові:
• міжгалузевий баланс;
• баланс міжгалузевого багатства;
• систему показників руху фінансових ресурсів;
• рахунки для п’яти секторів економіки.
Вона вміщувала рекомендації для складання СНР країнам, що розвиваються.
1970 р. – розроблено європейський варіант СНР, адаптований до потреб найбільш розвинених європейських країн.
1993 р. – статистична комісія ООН ухвалила та запровадила нову СНР, робота над якою тривала близько 10 років.
СНР 1993 р. вміщує в собі понад 500 стандартних рахунків та 26 допоміжних таблиць. Укладаються вони, як і в бухгалтерському обліку, за принципом подвійного запису.
Усі рахунки системи поділяють на три класи.
І клас – консолідовані рахунки, які характеризують основні макроекономічні пропорції:
1) рахунок валового внутрішнього продукту і витрат на нього;
2) рахунок національного доходу і його розподілу;
3) рахунок фінансування капітальних затрат;
4) рахунок зовнішніх операцій.
Рахунки ІІ класу створюються на основі І класу стосовно виробництва, споживання та капіталоутворення окремих продуктів і послуг. Сюди входять рахунки:
Характерними рисами цього етапу є:
• інтеграція в єдину систему таких інформаційних блоків: національного багатства, фінансових ресурсів, зовнішньоекономічних зв’язків, міжгалузевого балансу тощо;
• зростання ролі міжнародних економічних організацій (ООН, МВФ, МБРР, ОЕСР та ін.) у розробці методології і методики та запровадження СНР.
Здобутки ІІ етапу розвитку СНР:
• розробка міжнародних стандартів у галузі національних рахунків;
• створення єдиної методологічної основи для збору, систематизації та зіставлення у міжнародному масштабі статистичних макроекономічних показників;
• широке застосування ЕОМ і математики у розробці СНР.
Цей етап має свої віхові під етапи:
1947 р. – оприлюднено доповідь ООН, у якій було сформульовано основні принципи національного рахівництва і запропоновано досить складну СНР.
1951 р. – запропоновано „Спрощену систему національних рахунків”, поява якої зумовлена складністю збору інформації, необхідною для реалізації СНР (1947 р., Р. Стоун).
1952 р. – запропоновано „Стандартну СНР”.
1953 р. – підготовлено ”Систему національних рахунків та допоміжних таблиць”, яка стала першим стандартом ООН в галузі національного рахівництва.
1968 р. – запроваджено другий стандарт ООН в галузі національного рахівництва.
СНР 1968 р. окрім традиційних рахунків національного доходу і національного продукту включала нові:
• міжгалузевий баланс;
• баланс міжгалузевого багатства;
• систему показників руху фінансових ресурсів;
• рахунки для п’яти секторів економіки.
Вона вміщувала рекомендації для складання СНР країнам, що розвиваються.
1970 р. – розроблено європейський варіант СНР, адаптований до потреб найбільш розвинених європейських країн.
1993 р. – статистична комісія ООН ухвалила та запровадила нову СНР, робота над якою тривала близько 10 років.
СНР 1993 р. вміщує в собі понад 500 стандартних рахунків та 26 допоміжних таблиць. Укладаються вони, як і в бухгалтерському обліку, за принципом подвійного запису.
Усі рахунки системи поділяють на три класи.
І клас – консолідовані рахунки, які характеризують основні макроекономічні пропорції:
1) рахунок валового внутрішнього продукту і витрат на нього;
2) рахунок національного доходу і його розподілу;
3) рахунок фінансування капітальних затрат;
4) рахунок зовнішніх операцій.
Рахунки ІІ класу створюються на основі І класу стосовно виробництва, споживання та капіталоутворення окремих продуктів і послуг. Сюди входять рахунки:
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021