Відповіді на питання до державного іспиту “Бухоблік”, Детальна інформація

Векселями вважається письмово оформлене зобов’язання векселедавця сплатити, після настання терміну, певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють прості та переказні векселя.

При акредитивній формі розрахунків підприємство-покупець перераховує кошти в установу банку за місцем знаходження постачальника для наступної оплати товарів, що підлягають відвантаженню на адресу покупця на умовах, визначених в акредитивній заяві. Вказані кошти зберігаються на акредитиві до виконання постачальником своїх зобов’язань перед покупцем. Акредитиви можуть відкриватися як за рахунок власних коштів, так і за рахунок кредитів банку і призначені для розрахунків тільки з одним постачальником.

Після закінчення строку акредитив закривається, а невикористаний залишок коштів перераховується на поточний рахунок покупця або спрямовується на погашення банівського кредиту (якщо аредитив було виставлено за рахунок кредиту банку), що оформляються записом по Дту ЗІ “Рахунки в банках” або 601 “Короткострокові кредити банків у національній ваюті” і Кту рахунка 33 “Інші рахунки в банку в національній валюті

№ _40_ Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість згідно з П(С)БО 10“Дебіторська заборгованість”

Принципи формування та обліку інформації про дебіторську заборгованість та вимоги щодо її розкриття у фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Усі інші нормативні акти Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку стосовно дебіторської заборгованості діють у частині, яка не суперечить П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість".

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємства на певну дату.

Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість виникає, головним чином, у результаті:

- відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг:

- перерахування грошових коштів як передоплати або авансу постачальникам чи підрядникам:

- перерахування грошових коштів як передоплати або авансу по інших операціях (наприклад, сплата авансових внесків або переплата по податках та обов'язкових платежах).

У П(С)БО 10 вказано, що дебіторська заборгованість може відноситися до складу активу, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Точніше момент виникнення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги описується П(С)БО 15 "Дохід". Згідно з цим Стандартом даний вид дебіторської заборгованості є активом, якщо виконуються такі умови:

• покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

• підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

• сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається та, яка не виникає у ході нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

До цього виду дебіторської заборгованості відносять суми заборгованості, утворені через інвестиційну, фінансову діяльність підприємства, а також внаслідок надзвичайних подій. При цьому строк погашення заборгованості повинен становити більше дванадцяти місяців. Якщо ж очікуваний строк погашення менше року, ця заборгованість відноситься до поточної.

Протягом терміну, початком виникнення якого вважається дата відпуску продукції, а кінцем - дата оплати покупцем раніше отриманої продукції на підприємстві постачальнику на суму реалізованої продукції буде існувати дебіторська заборгованість.

№ _41_ Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов”язання згідно з П(С)БО 11 “Зобов”язання”

Зобов'язання - це борги (заборгованість) підприємства, які виникають внаслідок придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування.

Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про зобов'язання, а також принципи відображення зобов'язань у фінансовій звітності визначає П(С)БО 11 "Зобов'язання".

3 метою правильного ведення бухгалтерського обліку слід чітко розрізняти зобов'язання, групи яких виділені в П(С)Б011. Найтиповішим видом зобов’язань є кредиторська аборгованість. Кредиторська заборгованість – поточні зобовязання підприємства, що відображають його заборгованість перед господарськими партнерами по комерційних операціях по рахунках, прийнятих до оплати.

Виділяють наступні основні види кредиторської заборгованості підприємства:

Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги, строк оплати яких не настав;

Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги, не оплачені в строк;

Кредиторська заборгованість по векселях виданих;

Кредиторська заборгованість по авансах одержаних;