Ринки й економічна ефективність, Детальна інформація

Однак економісти не можуть дійти остаточного висновку з цих дискусійних проблем. Для всіх цих фундаментальних питань є нормативні припущення і оцінні міркування про те, що є добрим, правильним і справедливим. Отже, економісту потрібно намагатися утримувати позитивну економіку чистою і вільною від нормативних оцінок.

Дослідники здебільшого описують та аналізують поведінку природних і соціальних систем. Завданням позитивного опису є утримуватися наскільки можливо від бажання бачити світ таким, який би нам хотілось. Чому? Хіба науковці не є холоднокровними роботами? Ні. Досвід свідчить, що позитивне дослідження є точнішим, якщо намагаються бути об’єктивними.

Досвід також вказує, що, незважаючи на наші намагання, людина ніколи не досягає повного успіху у відокремленні об’єктивних і суб’єктивних аспектів науки. Справді, уже вибір того, що економісти вирішують досліджувати, і перспективи, з яких виходять, не забезпечують повністю об’єктивного аналізу і спостереження. Той, хто не усвідомлює цього ставлення, може не сприймати чийогось цілком об’єктивного розуміння.

Крім того, приписи економічної політики, яких дотримується особа, залежать від політичної філософії, яку вона визнає. Наприклад, консерватори тлумачать економічні принципи за допомогою їхнього бачення добробуту суспільства, тоді як радикали закликають до глибоких реформ теперішньої структури змішаної економіки шляхом інтерпретації фундаментальних економічних законів.

Зрештою, економічна наука не може відповісти на питання, який погляд на політику правильний, а який ні. Проте вона озброює нас аргументами для подальшої дискусії.

Висновки

1. Індивідуальні ринки досягають часткової рівноваги і на ринках факторів виробництва, і на ринках кінцевих споживчих товарів. Проте економіка повинна досягати загальної рівноваги на всіх цих ринках. Ця загальна рівновага всіх ринків пов’язує їх ціновими зв’язками. Домашні господарства поставляють фактори виробництва і потребують кінцевих товарів; фірми купують фактори виробництва і перетворюють та продають їх як кінцеві товари.

2. Загальна рівноважна конкурентна цінова система логічно завершена. У ній є достатня кількість взаємозв’язків попиту і пропозиції, щоб визначати всі відносні ціни і всі обсяги вироблюваних товарів.

3. За деяких умов конкурентна загальна рівновага буде виявляти розподільну ефективність. Розподільна ефективність (інколи її називають "ефективністю Парето") означає, що матеріальне становище жодної особи не може поліпшитися без погіршення становища іншої. У такій ситуації економіка перебуває на обох межах - межі виробничих можливостей та межі можливих корисностей. Основним результатом аналізу загальної рівноваги є те, що ціни вказують на економічну обмеженість ресурсів для виробників і соціальну корисність для споживачів, конкурентний ціновий механізм дає змогу максимізувати обсяг виробництва з деяких ресурсів суспільства та за допомогою його технології.

4. Умови, за яких можна досягти ефективної конкурентної рівноваги, жорстко обмежені: немає жодних побічних наслідків економічної діяльності, монополій або економії, обумовленої зростанням обсягів виробництва, немає також нестрахованого ризику. Відсутність таких умов призводить до порушення рівності: співвідношення цін - співвідношенню граничних витрат - співвідношенню граничних корисностей. Внаслідок цього знижується ефективність економіки.

5. Навіть якби ідеальні умови для ефективної досконалої конкуренції утримувалися, одне важливе застереження щодо результатів конкурентної системи laissez faire залишається. У нас немає підстав вважати, що доход за умов laissez faire буде розподілений справедливо. Результат розподілу може призвести до величезних розривів у поточних доходах та майні. Або ж результат розподілу може бути таким, що забезпечується фактична рівність.

Література

Гальчинский А. Праця і капітал: відносини партнерства // Економіка України, 1992, №6.

Грузинов В.П. Экономика предприятия и предпринимательство. – М.: Софит, 1994.

Долан Э.Дж., Линдсей Д.Е. Микроэкономика. СПб., 1994.

Економіка: теоретичні основи. Підручник / За ред. І.В.Буяна.–Тернопіль: Астон, 1997.

Экономика предприятия. Учебник / Под ред. В.Я. Горфинкеля, Е.М.Купрянова.–М: ЮНИТИ, 1996.

Економика, организация предприятия . Справочное пособие директору / Под ред. Г.А.Егиазаряна. В 2-х тт.– М.: Экономика, 1985 .Т. 2.

Економіка підприємства. Підручник / За ред. С.Ф.Покропівного. В 2-х тт.–К.:Хвиля-Прес, 1995.Т.1.

Іщенко І.І., Терещенко С.П. Оцінка економічної ефективності виробництва і затрат.–К.,1991.

Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. В 2-х тт.–М.: Республика, 1992. Т.2.

Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. –К.: Основи, 1993.

У тексті з’ясовано те, що називають "першою теоремою економіки добробуту". Друга теорема економіки добробуту є оберненою до першої. Розглянемо економіку, в якій ті блага, яким віддають перевагу, і технологія є "сталими", тобто економіку зі спадними граничними корисностями споживання і з відсутністю збільшення доходів у виробництві. За цих і декількох інших умов ефективного розподілу pecypсів можна досягнути відповідною досконало конкурентною рівновагою. Якщо уряд бажає досягнути особливого ефективного результату, такого, як у точці на графіку 3, то це можна зробити шляхом перерозподілу первинних доходів (скажімо, довершених податків на сукупну суму доходів та трансфертів) і тоді дозволити невидимій руці скерувати економіку до бажаної позиції. У такій економіці, на що вказує офіційна статистика, поєднання ефективного розподілу доходів плюс конкуренція достатні, щоб досягти ефективного розподілу ресурсів.

PAGE 1

PAGE 2

(\xF020В

А

В

(С