Питання економічної теорії в працях М. І. Тугана-Барановського, Детальна інформація

O

L

th

th

4

6

O

піталізм, бо “капіталістичне господарство не піддається небезпеці розвалу навіть при величезнім абсолютнім скороченні народного споживання”.

Це правда, що М. Туган-Барановський високо цінував “Капітал” К. Маркса, вважаючи його найбільшим критиком капіталізму, але неодноразово заявляв, що дотримуватися його постулатів не тільки не можна, а навіть шкідливо. За це марксо-ленінці де могли ганьбили М. Туган-Барановського, чиє дослідження періодичних економічних криз принесло йому світове визнання.

На основі власної теорії вчений створив в Українській академії наук (1918 р.) Інститут економічної кон’юнктури, ставши його директором. Це був перший інститут такого типу в системі Академії наук. Його знищила більшовицька влада, ідеологи якої досі не можуть пробачити М. Туган-Барановському його антимарксистські теоретичні висновки, хоч їх підтвердила та ж комуно-більшовицька господарська практика. Йдеться про те, що на думку М. Туган-Барановського, економічні кризи можна “зм’якшити” навіть при абсолютному скороченні народного споживання, якщо внести елемент організованості в господарський процес. Це яскраво підтвердилося в умовах тоталітарно-командної господарки, коли планові засади при всій її недосконалості вносили елемент організованості й періодичні кризи не спостерігалися, незважаючи на надзвичайну обмеженість індивідуального споживання. Щоб це відчути, досить нагадати, що виробництво для виробництва було метою командної системи, при якій 72 відсотки сукупного продукту припадало на виробництво засобів виробництва і лише 28 відсотків на виробництво предметів споживання.

На основі господарської дійсності ХХ ст.. можна сказати, що теорія криз і економічної кон’юнктури М. Туган-Барановського – це справді пророче економічне відкриття, яке підтвердила практика ринкової і командно-планової системи. Кожна з цих систем на порозі III тисячоліття стала із своїми результатами. Однак, при збережені умов про які говорив М. Туган-Барановський, розвиток відбувався.

У епіцентрі цього розвитку вчений поставив людину: він опублікував низку праць у журналі “Мир Божий“ та інших періодичних виданнях на рубежі XIX – XX ст. Людина як суб’єкт господарської діяльності посідає належне місце і в його фундаментальних дослідженнях, наприклад, у докторській дисертації “Російська фабрика в минулому і сучасному”, що була спрямована проти російського народницького месіанізму. Виступи проти російської “самобутності” були розцінені як прихильність М. Туган-Барановського до економічної теорії марксизму. Можливо, це й спонукало вченого виступити з низкою публікацій, у яких піддано критиці марксистський матеріалістичний детермінізм.

1905 року М. Туган-Барановський опублікував свої “Теоретичні основи марксизму”. У цій книзі він спростував марксистську теорію падіння середньої норми прибутку, а також марксистську заяву про невідворотній колапс капіталізму вільної конкуренції, він вважав безплідною марксистську теорію додаткової цінності.

В дореволюційній Росії великою популярністю користувалася опублікована в 1909 р. книга ”Основы политической экономики”, в якій автор систематизував свої соціально-економічні погляди. В цій роботі

М. Туган-Барановський намагався використати австрійську теорію суб’єктивної корисності з трудовою теорією вартості, встановлюючи закон пропорціональності між трудовими затратами і граничною корисністю. Однак в багатьох випадках ідеалізм М. Тугана-Барановського поєднувався з елементами “чистого матеріалізму”.

Критикуючи марксизм М. Туган-Барановський ніколи не поривав з ним повністю. В той же час у нього все більше симпатій викликали теорії соціалістів-утопістів. Дослідження історії соціалістичних вчень і невдалих спроб їх фактичного втілення в життя складають значну частину наукової спадщини М. Тугана-Барановського.

Його наступна книга про соціалізм була опублікована під назвою “Сучасний соціалізм в своєму історичному розвитку” в 1910 році.

1913 р. М. Туган-Барановський опублікував працю “Соціальна теорія розподілу”, в якій відкинув популярне на той час уявлення, що розподіл доходів залежить, головним чином, від процесу формування цін, процесу обміну і особливо від граничних продуктів різних факторів виробництва. З точки зору М. Тугана-Барановського, розподіл національного доходу залежить, передусім, від взаємозалежності між різними соціальними класами. Головним у його поясненні було те, що організований робочий клас може добитися більш високої заробітної плати. Ділові кола платять за таке підвищення заробітної плати зниженням прибутків.

Ця книга зазнала суворого критичного розбору, бо саме М. Туган-Барановський ввів у літературу проблему влади монопсонії робітничих спілок.

У науковому доробку М. Тугана-Барановського помітне місце посідає теорія кооперації, найповніше викладена у великій за обсягом монографії “Соціальні основи кооперації” (1916 р.). Ця праця витримала кілька видань у різних країнах світу. Вона поставила ім’я ученого в один ряд з найвидатнішими теоретиками і організаторами кооперативного руху в світі.

У період першої світової війни М. Туган-Барановський неодноразово повертався до проблеми кооперативного руху і проблеми паперових грошей. Так, 1914 р. він опублікував роботу “Економічна природа кооперативів і їх класифікація”, а 1916 – книгу “Соціальні основи кооперації”. Були й інші роботи, такі, як “Паперові гроші і метал”, де розглядалася проблема зростання викликаного війною “дефіцитного” фінансування, що здійснювалося царським урядом, і посиленням інфляційного тиску, який став його результатом. І, нарешті, “В поисках нового мира. Социалистические общині нашого времени”, де М. Туган-Барановський зробив огляд історії різноманітних утопічних колоній у Європі та Північній Америці. У цьому огляді він порушив питання про так званий “гарантизм”, тобто ідею “чистого благополуччя” у суспільстві. Книга “Соціальні основи кооперації” – фундаментальна праця, в якій проаналізовано і узагальнено досвід світового кооперативного руху. Трактуючи кооперацію, як результат впливу на капіталістичне суспільство соціального ідеалу, М. Туган-Барановський зумовив тим самим зближення нормативних уявлень про її природу і через мірну абстрактність досліджень.

Під час першої світової війни вчений поглиблював дослідження в галузі теорії грошей, яку трактував у відповідності з теорією циклічності. У праці “Паперові гроші й метал” він критично розглянув погляди попередників на грошовий обіг і створив власну теорію, яка вважається кількісно-номіналістичною. М. Туган-Барановський багатьма дослідниками вважається засновником теорії паперових грошей, яку плідно використав Дж. Кейнс у своїх прагматичних рекомендаціях, спрямованих на державне регулювання грошового обігу.

Однією з найцінніших прикінцевих праць вченого є дослідження “Вплив ідей політичної економії на природознавство і філософію”, у якій викладено власну концепцію класифікації наук, що виходять із єдності навколишнього світу, наведені цінні матеріали про взаємопроникнення наук, зокрема економічних, природничих і філософських. У їх епіцентрі вчений ставив потреби та інтереси людини, з цих позицій висловлював побоювання перед диктатурою.

На основі кооперативних теоретичних уявлень вчений здійснив глибокий науковий аналіз основних типів і видів кооперації в усіх сферах і галузях економіки, детально проаналізував зарубіжний та вітчизняний досвід кооперативного руху.

За своїми поглядами М. Туган-Барановський до кінця життя залишався соціалістом реформістського спрямування. Свої соціалістичні погляди він виклав в численних працях, особливо серед яких варто виділити: “Сучасний соціалізм в історичному розвитку” (1906), “Соціалізм як позитивне вчення” (1917), а також “Соціальні основи кооперації” (1919).

Кінцевим соціальним ідеалом М. Туган-Барановського був анархічний комунізм – лад вільних людей, в якому не існує експлуатації найманої праці. Однак, таке суспільство він розглядав як мету, до якої потрібно прагнути і рухатись послідовно, але яка, можливо ніколи не буде досягнута. Тому для найближчого майбутнього найбільш бажаним уявлялось досягнення хоча б соціалізму з рисами державної або синдикатної системи. В примиренні “двох протилежних начал – свободи особи і панування спільноти” вбачався головний зміст соціалістичного ладу. Водночас М. Туган-Барановський обґрунтував необхідність соціалізму як з матеріальних, так і з соціально-правових позицій.

В останніх працях М. Туган-Барановського обґрунтовувались переваги централізованого планового керівництва господарством у поєднанні з свободою кооперативної форми організації виробництва. За цими уявленнями, держава стає власником і верховним розпорядником всіх суспільних “капітальних благ”, передаючи їх частину в тимчасове користування трудових кооперативів. Останні повинні поставляти в державні фонди певну кількість виробленого продукту , а решту використовувати для задоволення власних потреб і на розвиток.

М. Туган-Барановський заперечував проти революційного насильства як засобу досягнення соціалізму. Стосовно конкретних перспектив соціалістичних перетворень у Росії він стверджував, що “сучасна Росія до соціалізму ще безумовно не дозріла”, пророцьки наголошуючи, що соціалізм, який прийде на зміну нерозвиненому капіталізму, приречений на жорстку диктатуру і злидні.

Величезне теоретичне і практичне значення мало обгрунтування М. Туган-Барановським ідеї про забезпечення національної грошової одиниці за умов відсутності золотого запасу так званим “стратегічним товаром”, яку він розвивав при впровадженні в січні 1918 року національної української валюти – гривні, перебуваючи на посаді генерального секретаря фінансів Центральної Ради – уряду незалежної України.

Методологія М. Тугана-Барановського