Аналіз виробництва та реалізації продукції, Детальна інформація

Аналіз виконання договірних зобов'язань проводиться в декілька етапів:

а) на першому етапі дається загальна оцінка виконання зобов'язань і наростаючим підсумком з початку року;

б) на другому етапі виділяється аналіз виконання за окремими групами продукції (в тому числі товарів народного споживання) і в розрізі державного замовлення та за прямими договорами;

в) на третьому етапі проводиться аналіз виконання договірних зобов'язань за асортиментом, якістю і строками поставки продукції.

Особливу увагу слід звернути на рівень виконання договірних зобов'язань за асортиментом, якістю і строками поставки, адже договір вважається виконаним лише тоді, коли виконуються усі умови поставки.

Склад, асортимент і структура продукції

Склад продукції - це загальний перелік усіх груп, видів та різновидностей продукції.

Під асортиментом розуміють загальний склад усіх груп, видів і різновидностей продукції. Він виражається натуральними (кількість, вага, об'єм та ін.) або вартісними показниками. Розрізняють індивідуальний і груповий, повний і обов'язковий асортименти.

Номенклатура продукції - це перелік назв окремих важливих видів виробів, які визначають темпи і основні пропорції в розвитку народного господарства та мають вирішальне значення для прискорення науково-технічного прогресу і задоволення потреб населення в основних товарах народного споживання. Номенклатура - складова частина асортименту.

Виконати план за асортиментом - означає виробити кожного виду продукції не менше, ніж це передбачено планом. В інших випадках план за асортиментом вважається невиконаним.

Кількісна оцінка виконання плану за асортиментом в цілому по підприємству передбачає порівняння фактичного випуску кожного виду продукції в натуральному та грошовому виразі з плановим; в залік виконання плану береться фактичний випуск, але не вище плану. Залікові суми кожного виду продукції складаються по підприємству. Отриманий результат порівнюється з підсумковим плановим обсягом випуску товарної продукції.

Коефіцієнт асортиментності при широкій номенклатурі виробів розраховують, виходячи із середнього недовиконання плану кожного номенклатурного виду. Для цього із підсумку плану вираховують суму недовиконання плану випуску продукції і одержаний результат ділять на підсумок плану.

Під час аналізу асортименту продукції вивчається хід виконання директивних завдань та власних зобов'язань підприємства щодо оновлення та розширення асортименту нових виробів. У разі невиконання плану з цих показників, аналізується хід підготовки та освоєння нових видів продукції, своєчасність передання технологічної документації і спеціального обладнання у виробництво, відшукуються причини відхилень від встановлених завдань та відпрацьовуються заходи до усунення недоліків, що мали місце у роботі підприємства.

У практичній роботі підприємств рівні виконання плану з виробництва окремих видів продукції найчастіше не співпадають. Це призводить до порушення планової структури виробництва.

Виконати план структури виробництва означає зберегти питому вагу кожного виробу у загальному обсязі продукції. При цьому, структурні зміни можуть мати місце лише при повному виконанні плану з асортименту.

Аналіз виконання плану за структурою проводиться кількома способами: при першому - планове виробництво кожного виду продукції у грошовому виразі множимо на середній відсоток виконання плану випуску продукції в цілому по підприємству; при другому - фактичне виробництво продукції розподіляється за плановою питомою вагою виробів у загальному обсязі. Результати, що отримали, записуємо у графу «Фактичний випуск за плановою структурою» і порівнюємо з фактичним виробництвом кожного виду продукції.

У залік виконання плану виробництва кожного виробу береться найменша величина показника. Залікові суми підраховуються у цілому по підприємству. Отриманий результат ділиться на величину фактичного виробництва і визначається коефіцієнт структури або відсоток виконання плану з урахуванням структури.

Якість продукції

Під якістю продукції розуміють її здатність задовольняти певну потребу, надійність, довговічність, поліпшені техніко-економічні і технічні показники, естетичні і художні властивості виробів.

Показниками якості продукції є: гарантійний безремонтний термін; моторесурс; продуктивність; питома витрата пального; питома матеріало- і енергомісткість; потужність; точність; показники надійності та довговічності, собівартості і працемісткість одиниці виробу; рівень уніфікації; величина міжремонтних періодів і пробігів та інші показники, що зафіксовані у технічних умовах на виготовлення продукції.

Основним показником якості продукції є питома вага експортної продукції, яка визначається відношенням обсягу продукції на експорт до загального обсягу товарної продукції. При аналізі підраховується кількість типів, марок, видів, назв виробів, що відповідають вимогам світової якості у загальному обсязі реалізації. Порівняння цих показників з плановими (базовими) дозволяє оцінити рівень виконання плану якості продукції, встановити рівень впливу якості продукції, на її виробництво та реалізацію.

Якість продукції характеризується: загальною кількістю та питомою вагою рекламацій споживачів у загальному обсязі продукції; втратами від браку.

Якість продукції характеризується також сортністю. При цьому вся продукція перераховується на вищий сорт шляхом співставлення ціни кожного сорту до ціни вищого сорту (перевідний коефіцієнт).

Причинами зниження якості продукції виступають: недосконалість технології, невідповідність матеріалів, низька кваліфікація робітників, порушення дисципліни праці, застаріле обладнання.

Показником якості продукції є також наявність браку, оформленого у відповідності до інструкції про порядок оформлення, обліку та списання браку.

До видів браку відносять відхилення від характеристик продукції, які призводять до неможливості її використання - недотриманий розмір, недолив у форму, внутрішні раковини, неповний відбиток малюнку та інші дефекти.

В залежності від технології виробництва, визначається номенклатура видів браку.

За способом виявлення дефектів брак поділяється на виправний та невиправний (кінцевий). До виправного браку відносяться деталі, вузли та вироби, які можуть задовольнити вимоги стандартів чи технічних умов після виправлення недоліків (якщо таке виправлення технічно можливе та економічно доцільне). Якщо виправити брак технічно неможливо або витрати на виправлення будуть перевищувати втрати від браку, такі деталі, вузли, вироби, роботи відносяться до кінцевого браку.

За місцем виявлення брак поділяється на дві групи: виявлений до відправки споживачу - внутрішній; виявлений у споживача - зовнішній.

При всіх випадках виявлений брак повинен бути документально зафіксований. Для цього складається акт про брак, в якому працівники служби технічного контролю вказують назву забракованого виробу, його технічний номер, номер операції, на якій виявлено брак, код виду, причини і винуватці браку.