Чисельність міст і міського населення Волинської губернії наприкінці ХVІІІ - середині ХІХ ст., Детальна інформація

Повіт 8394

121896 8410

122398 632

2875 574

3336 602

2377 558

2834 +130

+498 +16

+502 122

938 97

936

Усього 1413485 1432149 57055 72299 41527 53635 +15528 +18664 15249 12780

Складено за: [7, 8].

Збільшення чисельності за рахунок переселення з інших губерній Росії також не проходило; указ сенату від 25 грудня 1796 р. забороняв міщанам переїжджати в інші губернії: щоб перейти в міщанську громаду міста іншої губернії, необхідно було отримати згоду більше 50 % членів міського товариства, затвердження міського голови, магістрату або ратуші, мати свідоцтво на право вільного поселення в іншу губернію, яке треба було подати для остаточного затвердження в Казенну палату. Крім цього, міщанин зобов’язаний був платити до наступногої ревізії всі податки у тому міському товаристві, де проживав раніше, і в цьому, куди переселився.

До міських станів приписувалися іноземці, навіть коли проживали на приватних землях. В окремих містах вони складали значний відсоток. Наприклад, у Дубні у другій половині 40-х років мешкало близько 200 німецьких сімей. Сюди вони прибули з Царства Польського на запрошення князя Любомирського, який в опублікованому газетному оголошенні “обіцяв їм усілякі вигоди”. Німці займалмся ремеслом, переважно ткацтвом. Німецька громада була настільки значною у цьому повітовому місті, що мала свою управу на чолі з купцем 3-ої гільдії Рауде, підпорядковану місцевому магістрату.

Основним джерелом поповнення міських жителів було переселення в міста сільського населення. На підставі статистичних і архівних даних можна визначити групи сільського населення, які були основним резервом поповнення населення міст. До них можна віднести такі групи: вільні люди, однодворці, шляхта.

У містах поселялися відпущені на волю кріпосні селяни. Однак поміщики дуже рідко і за великий викуп відпускали своїх селян, крім цього, для цього потрібен був дозвіл міністра внутрішніх справ. Ще 3 жовтня 1776 р. видано урядовий указ про дозвіл удільним і казеним селянам записуватится в купецький і міщанський стани. 25 травня 1808 р. – указ про дозвіл однодворцям відпускати своїх селян на свободу. 7 січня 1828 р. – указ про дозвіл державним селянам, які поселилися в містах, будувати і купувати будинки. Однак подвійний податковий гніт (у міських станів) стримував процес переходу державних селян у міста. 22грудня 1837 р. вийшов повторно указ про дозвіл державним селянам переселятися в міста. Проте на Правобережній Україні в першій половині ХІХ ст. більшість селян залишалася кріпосними; це перешкоджало їхньому переселенню в міста. Селяни-кріпаки, як правило, не мали можливості йти в міста. Таким чином, панщинна система ведення господарства стояла на шляху переселення селян у міста для заняття ремеслом і промислами.

Одним із важливих джерел поповнення міського населення на Волині, яка входила у “смогу осідлості” євреїв, було насильне переселення царським урядом єврейського населення із сільської місцевості у міста і містечка. Починаючи з кінця ХVІІІ ст., урядом були вжиті заходи щодо переселення євреїв.

Наприкінці 30-х років ХІХ ст. єврейське населення Волині в основному було переселено із сільської місцевості у міста і містечка. Цим пояснюються більш високі темпи росту кількості міського населення за час з 1833 до 1842 р. Для росту міського населення мало значення збільшення адміністративно-управлінського апарату. У містах залишалися жити відставні солдати й офіцери нижчого рангу. У 30-х роках ХІХ ст зросла чисельність війська у містах і містечках Волинської губернії, що було пов’язано з повстанням 1830-1831 рр.

“Военно-статистическое обозрение”, підготовлене у 1848 році, відображає таку соціальну структуру населення повітових міст (див. табл. 5):

Таблиця 5

Соціальна структура населення повітових міст і повітів Волинської губернії за 1848 р.

Стани Повітові міста Повіти Всього

К-сть % К-сть % К-сть %

Духовенство

Дворяни спадкові

Дворяни особисті

Чиновники

Почесні громадяни

Купці трьох гільдій