Чисельність міст і міського населення Волинської губернії наприкінці ХVІІІ - середині ХІХ ст., Детальна інформація

За переписом 1831 р., у Володимирі проживало 8 636 жителів, з них 723 – поляки [9, 243]. Проте, після поразки польського національно-визвольного повстання у 30-40-х рр. ХІХ ст., поляків помітно зменшилося.

Таким чином, можна зробити висновки. На території Володимира вже з ХІІІ ст., крім русинів (українців), проживали німці, поляки, євреї та інші. Місце проживання кожної з етно-релігійних громад обмежувалося зазвичай певною територією, на якій розміщувалися культові споруди та будинки мешканців. Найзаможніші громади володіли певними привілеями, до яких належало самоврядування, право на торгівлю і власні будівельні норми, згідно з якими забудовувалися землі громад. Для представників етно-релігійних громад, як правило, було властивий домінуючий вид діяльності: для німців – це торгівля, для євреїв – торгово-лихварська та реміснича діяльність, для поляків (до початку ХІХ ст.) – релігійно-церковне служіння та державне управління. Володимир у період ХІІІ-XVIII ст., як і Луцьк, Львів та багато інших міст, був заселений за національною ознакою.

Література

Батюшков П.Н. Волынь. Исторические судьбы юго-западного края. – СПб. 1888. – С. 65.

Грушевський М.С. Історія України-Руси. – К.: Наук. думка, 1994. – Т. 5. – С. 225.

История еврейского народа. – М., 1914. – Т. ХІ. – С. 37.

Еврейская энциклопедия. – Т. V.

Літопис Руський. – К.: Дніпро, 1989. – С. 445.

Марочкін В.П. Українське місто від XV до середини XVII ст. Звичаєво-правова атрибутика як історичне джерело. Історична онографія. – Торонто, 1999. – С. 105.

Теодорович Н.И. Город Владимир Волынской губернии в связи с историей Волынской иерархии. Исторический очерк. – Почаев, 1893. – С. 225.

Цинкаловський О. Княжий город Володимир. – Львів, 1935. – С. 18-19.

Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. – Вінніпег: Товариство “Волинь, 1984. – Т. 1. – С. 244.

Cynka\x0142owski A. Materia\x0142y do pradziejow Wo\x0142ynia i Polesia Wo\x0142y\x0144skiego. – Warszawa, 1961. – S. 167-168.

Or\x0142owicz P. Ilustrowany przewodnik po Wo\x0142yniu. – \x0141uck, 1929. – S. 148-149.

(© Петрович В.В., 2001