Адвокатура Франції, Детальна інформація

Головна особливість реформи – створити нолву професію, члени якої носитимуть звання адвоката (ст.1 закону № 71-1130 у новій редакції). Проте це не означає будь-яких радикальних перетворень. Усі основні традиції французської адвокатури зберігаються. Справа в тому, що коли раніше адвокати, об`єднані у “ордени адвокатів” (далі ми використовуватимемо звичний, хоч і умовний термін, - “колегії адвокатів”), працювали окремо від своїх колег – юрискосультів, які реєструвались окремо, то с початком реформи останні за бажанням могли стати членами адвокатських колегій, одержавши право на здійснення саме адвокатської діяльності, а адвокати, зберігаючи свій статус, можуть виконувати функції, які раніше були властиві тільки професії юрисконсульта.

За законом, професія адвоката визначається як ліберальна та незалежна. Це визначення створюєправо на специфічні організаційні форми здійснення професійної діяльності, охоронюваної законом та відокремленої від держави, що є ефективним засобом забеспечення самоврядування, незалежності та захищеності. Віднині вони доповнили свою традиційну боротьбу за права та свободи людини діяльностю по захисту економічних прав та свобод.

УМОВИ НАБУТТЯ АДВОКАТСЬКОЇ ПРОФЕСІЇ

Щоб стати адвокатом, необхідно або мати громадянство Франції або громадянство однієї з країн Спільного ринку за умов взаємного визнання дипломів про вищу освіту. Іноземці мають відповідатиряду особливих вимог та пройти перевірку.

Особа, що претендує на звання адвоката, не може бути засуджена за діяння, несумісні з гідністю і порядністю, а також за серйозні дисциплінарні або адміністративні проступки, чи покарана у зв`язку з банкрутством; не може вона займатися й діяльністю, що є несумісною з професією адвоката (наприклад бути підприємцем).

Кандидат на посаду повинен: мати вищу юридичну освіту (диплом магістра права), сласти всупні іспити (два письмових та один усний) в одному з регіональних центрів професійної підготовки, які працюють під егідою адвокатури та вищої школи, провчитися там рік, засвоїти теоретичний курс і пройти практичне стажування, скласти іспити (один письмовий і три усних). При додержанні цих умов, молодий юрист приймається до ордену адвокатів (колегії) та виголошує присягу такого змісту: “Присягаю, як адвокат, виконувати свої функції з гідністю, сумлінно, незалежно, чесно і гуманно”. Після цього молодий адвокат проходить ще дворічне стажування зі спеціальності і одержує посвідчення. Лише після цього його ім`я вноситься до списків ордену як повноправного членаю

Колегії адвокатів докладають чималих зусиль для організації високоякісної теоретичної підготовки (один рік), стажування (два роки), а потім і перепідготовки адвокатів, що практикують. Так, в Парижі функціонує обладнаний за останнім словом науки і техніки центр професійної подготовки, бюджет якого складає приблизно 20 мільйонів франків на рік (дві третини дає колегія, одну третину – держава). Вітриною професії називають утримуваний Паризьким орденом адвокатів інститут перепідготовки.

Школи формування (навчання) адвокатів створені в дотатній кількості для всіх регіонів, де існують колегії адвокатів, і діють, у залежності від розмірів регіону, як регіональні або міжрегіональні.

Абітурієнти ціх шкіл для вступу повинні вже мати чотирирічну університетську освіту і скласти досить непрості всупні іспити, серед яких головне значення надається усним іспитам, під час яких перевіряється не тільки рівень знань, а й інші характеристики абітурієнтів, що свідчать про їх, так би мовити, професійну придатність (швидкість реакції, логічність суджень, вміння сформулювати свої думки, засади світогляду, ставлення до прав людини тощо).

Програма навчання в школі розрахована на 1 рік освіти і поєднує теоретичне і практичне навчання за системою модулів.

Як бачимо, навчальний процес у школах формування адвокатів у Франції орієнтований на набуття студентами практичних навичок, вміння втілювати раніше набуті теоретичні знання на практиці.

Слід підкреслити, що французська система освіти адвокатів не припиняється із прийняттям випускника адвокатської школи до адвокатури і зарахуванням його до реєстру адвокатів-стажистів регіональної колегії адвокатів, а певною мірою тільки починається. Стажисти не тільки протягом 2-х років беспосередньо навчаються в робочому процесі як асистенти адвокатів, що є їх наставниками, а й мають обов`язково пройти 200 годин навчання в тії же Школі формування адвокатів у модулях, орієнтованих вже на певну спеціалізацію, і до того ж обов`язково мають брати участь в усіх інших навчальних заходах, що організовуються відповідною колегією адвокатів для стажистів.

Для адвокатів, які успішно виконали всі названі вимоги, пройшли дворічне стажування і були зараховані до списку адвокатів, подальше навчання в суто академічному сенсі слова вже не є обов`язковим. Проте можливості для бажаючих і далі набувати знання – відмінні. Так, при Паризькій колегії адвокатів (яка об`єднує 1/2 всіх адвокатів Франції) діє Центр підвищення кваліфікації адвокатів, який щорічно організовує серію лекцій, семінарів, конференцій, “круглих столів” з найбільш складних, цікавих і актуальних проблем права, нового законодавства, різних аспектів адвокатської діяльності. І хоча участь в цих заходах не є обов`язковою, але їх високий фаховий і організаційний рівень забезпечує незмінний інтерес до них з боку адвокатів і їх досить активну участь у більшості програм, що організовуються Центром.

ПРАВА ТА ОБОВ`ЯЗКИ АДВОКАТА.

Адвокат має право на мантію своєї професії. Він наділений свободою висловлення, імунітетом від безпідставних обвинувачень у вчиненні злочину, діфамації. Адвокат має право на гонорари, розмір яких залежить від взаємної згоди з клєнтом.

Адвокат забов`язаний додержувати професійної таємниці, що є одночасно правом і обов`язком. Він не обмежений у листуванні з клієнтом, навіть, з тим, що перебуває під вартою.

Адвокату забороняється розголошувати загальну професійну таємницю, таємницю слідства, відомості, одержані від клієнта. Він не може бути радником, представником чи захисником більше як одного клієнта в одній справі. Адвокат забов`язаний додержуватися гідного способу життя. При непорядному ставленні до своїх клієнтів він підлягає цивільно-правовій відповідальності, а при вчиненні злочину – кримінальній відповідальності.

Адвокат може бути притягнутий і до дісциплінарної відповідальності. Це може статися в разі порушення законів та регламентів, професійних норм, нехтування вимогами чесності, гідності і професійної делікатності, навіть за межами професійної діяльності.

Дисциплінарними стягненнями є: попередження, догана, тимчасове (до 3-х років) усунення від роботи, виключення з списків адвокатів. При вчиненні незначних проступків адвоката викликає голова ордену адвокатів, щоб зробити йому “батьківське повчання”. У більш серйозних випадках дисциплінарні стягнення застосовуються Радою ордену адвокатів, рішення якої можуть бути оскаржені у Апеляційний суд.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ АДВОКАТА.

Цікавою проблемою є також проблема уніфікації адвокатської професії, яка лише у Франції охоплює всіх практикуючих у сфері надання юридичної допомоги юристів (юрисконсульти влючно) і підпорядковує їх однаковим правилам професійної діяльності. Реформування в напрямку злиття різних відгалужень професії юриста-практика в єдину адвокатську професію здійснювалося поетапно ще з 60-х років і завершилося в 1991р.

У зв`язку з реформою французьки адвокати одержали можливість обирати форму організації праці. Почнемо з традиційних. Частина адвокатів може працювати індивідуально, як фізичні особи. У індивідуала, зокрема, є можливість організувати товариства з обмеженою відповідальністю. До цього слід додати, що адвокат в силу тих чи інших причин (наприклад відсутність коштів на придбання власності у вигляді контори) може укласти контракт про співпрацю з іншим адвокатом або групою адвокатів.

Виключенням з режиму ліберальної професії (введеного в 1940 р.) є наявність дозволу працювати за наймом у іншого адвоката (групи адвокатів). В цьому випадку укладається трудова угода. Адвокат, що працює за наймом, зберігаючи основні права, не має права на власну кліентуру. На адвоката-наймача покладено цивільно-правову відповідальність за професійну діяльність найманого адвоката, а останній при виконанні своїх функцій забов`язаний нагадувати, що він працює за наймом у певного адвоката.

Групові форми роботи адвокатів є надзвичайно різноманітними. Число варіантів збільшилося після реформи 1992 р.

Традиційно найбільш поширеними є асоціації і цивільно-професійні товариства. Асоціація – це об`єднання адвокатів, кожний з яких персонально відповідає перед своїм клієнтом. Права члена аоціації мають особовий характер і не можуть передаватися. Члени асоціації повною мірою зберігають свою правосуб`єктність. Угода про їх створення укладається в письмовому вигляді і доводиться до відома Ради ордена адвокатів. Дуже поширеною формою групового об`єднання є цивільно-професійні товариства (ЦПТ). ЦПТ вносяться до списків об`єднань адвокатів і підлягають реєстрації як юридичні особи.

Однією з основних характеристик товариства є те, що його члени відповідають за борги солідарно і повністю – перед третіми особами. ЦПТ купує чи орендує усе, що є необхідним для спільної роботи адвокатів: приміщення, обладнання, наймає допоміжний персонал. Клієнтура, яку персонально мав кожний адвокат-співзасновник, передається у власність чи користування товариства. За умовами роботи ЦПТ адвокат не одержує персональних гонорарів в міру їх надходження, оскільки усі вони складають прибуток товариства. Праця адвокатів – членів ЦПТ винагороджується за правилами Статуту товариства, частіше – шляхом росподілу прибутку, залежно від розміру часток статутного капіталу, яким володіє кожний член товариства. З іншого боку, адвокат не компенсує поточних і виробничих витрат – це є обов`язком товариства і персонально не оподатковується.

Товариство може відкривати додаткові контори в конторах своїх членів. Останні працюють тільки від його імені. Вони не можуть бути членами інших об`єднань адвокатів чи займатися індивідуальною практикою. Члени товариства присвячують йому всю свою діяльність та інформують про неї один одного, додержуючи при цьому професійної таємниці.

Крім розглянутих вище, є способи об`єднання не для “повного здійснення професійної адвокатської діяльності”, а лише об`єднання з метою “визначення матеріальних коштів” для полегшення здійснення цієї діяльності. Таким є “цивільне товариство з об`єднаними коштами” чи, наприклад, “групова адвокатська контора”, зв`язки та взаємозалежність між членами яких є значно менш жорсткішими.

Ще до реформи представникам деяких ліберальних професій (наприклад, юридичними консультантам) було дозволено здійснювати свою діяльність у іншій формі. Згідно з законом № 1258 від 31 грудня 1990 р. адвокати нової професії (мається на увазі їх консолідація з юридичними консультантами) мають право створювати товариства комерційного типу.

Зазначений закон детально регулює особливості цих товариств, а також загальні питання: назву, виникнення юридичної особи, розподіл капіталу, регламентацію рахунків членів товариства, їх відповідальність, спори між ними та ін.