Сидір Твердохліб

Так жалісно вікном глядить,

Ніч сумно дивиться на мене -

Над ліжком хилиться, і зрить

І плаче-плаче, нене!

- Не бійся, сину, плачу,

Се дощ струями так ллється...

Уранці в хмарі дощу

Веселка розів'ється!..

Тепер засни - за часок

Буде і сонце, і день,

А я піду у садок,

Нарву тобі ярих вишень...

Хора дитина стихла, вснула,

Погас каганчик, а з кімнати

Тихеньким кроком вийшла мати,

Аби дитина не почула.

А за годинку й за часинку

Зарожевіло за вікном,

Приходить мати, кличе: синку!

А він, синок... спить вічним сном.

***

На захід сонця гнесь кедрина,

Шумить зі скель в вечірню даль,

На берег моря хуртовина

Викочує кораль...

І чують кедри - буртить море,

Коралі вітер вдаль поніс,

Розвіяв в полі, ліг на гори

Дощем кривавих сліз.

І бачать, як опали хвилі,