Російська поезія

чтоб обязательно была звезда! —

клянется —

не перенесет эту беззвездную муку!

А после

ходит тревожный,

но спокойный наружно.

Говорит кому-то:

«Ведь теперь тебе ничего?

Не страшно?

Да?!»

Послушайте!

Ведь, если звезды

зажигают —

значит — это кому-нибудь нужно?

Значит — это необходимо,

чтобы каждый вечер

над крышами

загоралась хоть одра звезда?!

ПОСЛУХАЙТЕ!

Послухайте!

Якщо зірки засвічують —

Отже — це кому-небудь потрібно?

Отже — хтось бажає, щоб вони були?

Отже — хтось називає ці плювочки

перлиною?

І, надриваючись

в завірюхах полудневого пилу,

вривається до Бога,

боїться, що запізнився,

плаче,