Версифікація Оксани Лятуринської, Детальна інформація

Літературні сюжети – багатопланові. Їм притаманна значна кількість дійових персонажів та їх взаємодія. Фантастичність авторських сюжетів побудована на протиставленні світів: профанного та сакрального.

Український романтизм набагато розширив творчі можливості художнього використання фольклору. Спираючись на власну інтуїцію, письменники-романтики використовують загальні принципи фольклорно-міфологічного мислення, з’ясовують характер і значення персонажів, визначають їх символічний зміст або ж трансформують той чи інший сюжет. Але трансформація вимагає мотивації. Тому з’являються різноманітні пояснення абсолютно однакових вчинків, творчі заміни, які пояснюються нічим іншим, як фантазією автора.

Відображення в поезії народних уявлень було не лише екзотикою, а й свідомою популяризацією народної культури (“Мана” М.Костомарова; “Русалка” М.Маркевича). Цей міфологічний персонаж став основою для розгортання сюжету про трагічність та вічність людських стосунків; про долю, фатум, незбагненність, пристрасть (“Заманка” Л.Боровиковського; “Жулин та Калина” І.Вагилевича). Переосмислення і творче потрактування цього міфологічного персонажа поетами-романтиками спричинили появу нових символів, розширили естетичні та виражальні можливості образу. В результаті у підсвідомості автора й читача формуються два стійкі, відчутно полярні асоціативні ряди: 1) русалка – краса, молодість, кохання, зваба, самотність; 2) русалка – вода, ніч, холодний дух, безодня, смерть. Згодом традиції фольклорного романтизму початку ХІХ ст. своєрідно використає неоромантизм кінця ХІХ – поч. ХХ ст.

Література

Боровиковський Л. Заманка // Українські поети-романтики. – К., 1987. – 432 с.

Вагилевич І. Жулин і Калина // Українські поети-романтики. – К., 1987. – 432 с.

Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. – Луцьк, 1997. – 296 с.

Кирчів Р. Український фольклор у польській літературі. – К., 1971. – С. 116.

Костомаров М. Мана // Українські поети-романтики. – К., 1987. – 432 с.

Кісь О. Дівчина-русалка: зваба безодні / Народознавчі зошити. – 1997. - № 2. – С 110.

Лотман Ю. Текст в тексте // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. – Львів, 1996.– 632 с.

Маркевич М. Русалка // Українські поети-романтики. – К., 1987. – 432 с.

Мишанич С. Міфологія у творчості Тараса Шевченка. – К., 1996. – С 248.

Поліська дома (фольклорно-діалектологічний збірник) // Упор. В.Давидюка, Г.Аркушина. – Вип. 1. – Луцьк, 1991. – 147 с.

Пропп В. Фольклор и действительность. – М., 1976. – 324 с.

Шевченко Т. Причинна // Кобзар. – К., 1967.– 573 с.

Шевченко Т. Утоплена // Кобзар. – К., 1967.– 573 с.

Шевченко Т. Русалка // Кобзар. – К., 1967.– 573 с.

Чижевський Д. Історія української літератури. – Тернопіль, 1994.– 478 с.

Яценко М. Українська романтична поезія 20-60-х років ХІХ ст. // Українські поети-романтики. – К., 1987.– 432 с.

( © Данилюк-Терещук Т., 2000