Поетичний стиль обрядових пісень у романі Андрія Печерського "В лесах", Детальна інформація

Наступило горько, слезовое времечко... [10, 558]

Певною специфікою вирізняється і поетичний синтаксис похоронних пісень. Це виражається у тому, що в них епітети вживаються у постпозиції. Наведемо деякі приклади: лебедь белая, ветры буйные, гости незнакомые, красота ненаглядная, дитя родное, дитятко удатное, во гробу дубовом, ручки белые, очи звездистые, уста сахарные, горюша победная, пиво пьяное, яства сахарны. Постпозитивне вживання епітетів, винесення їх у кінець рядка акцентує нашу увагу на тій чи іншій якості предмета, підкреслює ту чи іншу ознаку:

Размахни ты, моя голубушка, ручки белые,

Разомкни ты, моя ластушка, очи звездистые,

Распечатай, моя лебедушка, уста сахарные,

Посмотри на меня, на горюшу победную... [10, 557]

Жанрова специфіка похоронних пісень проявляється також у вживанні частих звертань, які використовуються тут значно ширше, ніж у інших жанрах фольклору:

Ах, завейте, завейте-тка, ветры буйные,

Вы развейте, развейте-тка желты пески,

Что на новой, на свежей на могилушке,

Расколите, расколите гробову доску,

Разверните, разверните золоту парчу... [10, 557]

Перший рядок, який розпочинається звертанням до вітру, символічного образу печалі, передає тяжкі душевні переживання матері. Звертання посилюють емоційність виражених думок і почуттів, які висловлюються на адресу певної особи: Куда летишь, лебедь белая?; Куда несешься, моя касатушка?; Скажи, дитя мое родное; Уж счастлива ж ты, девица таланная; Усни, моя бела лебедушка; Скажи, дитятко мое удатное; Размахни ты, моя голубонька, ручки белые; Разомкни ты, моя ластушка, очи звездистые; Распечатай, моя лебедушка, уста сахарные; Вы ступайте, люди добрые, люди добрые, крещеные та ін.

Варто зауважити, що для голосінь, як і загалом для інших пісенних жанрів фольклору, характерним є досить широке вживання порівняльних зворотів (Как пчела в меду, у меня ты купалася, как скатной жемчуг на золоте блюде рассыпалася). Розгортання метафоричного контексту активізує образ порівняння, він набуває додаткової виразності, наочності, дає поштовх для розвитку подальших асоціацій. При цьому стійке порівняння отримує додаткові семантичні відтінки, а розвиток його образності породжує метафоризацію оточуючого контексту, створює семантичну двоплановість [4; 26]. Багато лексем реалізують усталені асоціативні конотації: белая лебедь, белые ручки, белый саван, горькие слезы, горькое время, горькая судьбинушка, высокие горы, красное солнце, красная девица, светлый месяц, дремучие леса, буйная головушка, сахарные уста, сахарные яства, золотое блюдо, золотая парча. Не можна не звернути увагу на часте вживання повторів (Ах, завейте, завейте-тка, ветры буйные, Вы развейте, развейте-тка желты пески, Расколите, расколите гробову доску, Разверните, разверните золоту парчу), тавтологічних виразів (на полете летит, на быстром несется, молоды молодушки), традиційних редуплікацій (путь-дороженька, хлеб-соль, ум-разум, раным-ранешенько, принять-пожаловать), синтаксичного паралелізму (Не светел месяц за тучку закатался, не ясна звезда со небушка скатилася – отлетела моя доченька родная), риторичних запитань (Ты куда, куда летишь, лебедь белая, Ты куда несешься, моя касатушка? Не утай, скажи, дитя мое родное, Ты в какой же путь снарядилася, Во которую путь-дороженьку, В какие гости незнакомые... Собралася ты, снарядилася), вигуків (ах, ай, о) та інших прийомів традиційної пісенної стилістики.

Отже, окрім розмовного, у романі Андрія Печерського можна виділити ще два стилістичні потоки – фольклорний і церковно-книжний. Саме від фольклору бере свій початок ритмізація прози, яка найсильніше зближує “В лесах” з народною стихією. “Ой леса-лесочки, хмелевые ночки! Видишь ты, синее звездистое небо, как Яр-Хмель-молодец по Матушке Сырой Земле гуляет, на совет да на любовь молодых людей сближает?...” [10, 101]. Письменник нерідко вдається до розповіді, що нагадує билину, народну пісню, голосіння... І це не стилізація, а глибоке проникнення у внутрішній світ героя.

Давно відійшли в минуле звичаї та обряди, зображені П.І.Мельниковим-Печерським у романі “В лесах”, але мова народу живе у піснях. Це дозволяє зробити висновок, що фольклорний текст – це особлива форма існування людської культури. Мова народних обрядових пісень у романі Андрія Печерського відображає національну специфіку бачення способів фіксації і поділу об’єктивної дійсності. Однією з її функцій, тісно пов’язаних із комунікативною, є функція збереження і передачі національної самосвідомості, традицій, культури та історії народу.

Література

1. Алимпиева Р.В. Семантическая структура слова белый // Вопросы семантики. – Вып. 2. – Л.: Наука, 1976. – С. 54-61.

2. Еремина В.И. Поэтический строй русской народной лирики. –Л.: Наука, 1978. – 359 с.

3. Катунский А. Старообрядчество. – М.: Политиздат, 1971. – 385 с.

4. Колпакова Н.П. О жанровой и сюжетно-тематической классификации русских народных бытовых песен // Советская этнография. – 1983. – № 6. – С. 24-32.

5. Лазутин С.Г. Композиция частушек // Лазутин С.Г. Поэтика русского фольклора. – М.: Высш. шк., 1981. – С. 75-93.

6. Лазутин С.Г. Русские народные лирические песни, частушки и пословицы: Учебное пособие для вузов. – М.: Высш. шк., 1990. – 240 с.

7. Лотман Л.М. Мельников-Печерский // История русской литературы. – М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1956. – Т. 9. – Ч. 11. – 220-261 с.

8. Маєрчик М. Орінтоморфні уявлення про душу //Студії з інтегральної культурології. I.Thanatos. –Львів: Літопис, 1996. – С. 52-59.

9. Пропп В.Я. Принципы классификации фольклорных жанров //Советская этнография. –1983.– № 4. – С. 147-159.

10. Мельников П.И. (Андрей Печерский). В лесах: В 2 кн. – Кн. 1. – Минск: Беларусь, 1977. – 621 с.