Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства (17.01.2002), Детальна інформація

оптимізація функціонування, реконструкція і модернізація наявних меліоративних систем;

обов'язкове виконання екологічної експертизи проектів створення нових меліоративних та зрошувальних систем;

впровадження технологій водовідведення із використанням вітроенергетичних установок;

6) удосконалення управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів передбачає, зокрема:

вдосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової бази для впровадження державної політики у сфері використання водних ресурсів;

покращення екологічного стану водних об'єктів на основі басейнового принципу у підході до управління водокористуванням і охороною вод;

розроблення і затвердження на законодавчому рівні положень про басейновий принцип управління водокористуванням і охороною вод, відтворенням водних ресурсів та екологічним оздоровленням водних об'єктів;

впровадження взаємоузгоджених нормативно-методичних баз систем обліку, моніторингу та контролю за водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Під час виконання Програми за визначеними вище пріоритетними напрямами розробляються і виконуються відповідні поточні проекти, плани та заходи.

Розділ III. СУЧАСНИЙ СТАН ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА.

ПРОГНОЗ ВОДОКОРИСТУВАННЯ

1. Водні ресурси України

В Україні налічується 63 119 річок, у тому числі великих (площа водозбору понад 50 тис. кв. кілометрів) - 9, середніх (від 2 до 50 тис. кв. кілометрів) - 81 і малих (менш як 2 тис. кв. кілометрів) - 63 029. Загальна довжина річок становить 206,4 тис. кілометрів, з них 90 відсотків припадає на малі річки.

Для усунення територіальної і часової нерівномірності розподілу стоку водозабезпечення в Україні здійснюється за допомогою 1160 водосховищ (загальним об'ємом майже 55 куб. кілометрів), понад 28 тис. ставків, 7 великих каналів (загальною довжиною 1021 кілометр, пропускною здатністю 1000 куб. метрів за секунду), 10 великих водоводів, якими вода подається у маловодні райони. Водосховища Дніпровського каскаду з корисним об'ємом 18,7 куб. кілометрів забезпечують більше половини обсягу водокористування.

За багаторічними спостереженнями потенційні ресурси річкових вод становлять 209,8 куб. кілометра, з яких лише 25 відсотків формується в межах України, решта надходить з Російської Федерації, Білорусі, Румунії. Прогнозні ресурси підземних вод становлять 21 куб. кілометр.

Територіальний розподіл водних ресурсів не повною мірою відповідає розміщенню водоємних галузей господарського комплексу. Доступні для широкого використання водні ресурси формуються переважно у водозбірних басейнах Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, Південного і Західного Бугу, а також малих річок Приазов'я та Причорномор'я. Найбільша кількість водних ресурсів зосереджена в річках водозбірного басейну Дунаю у прикордонних районах України, де потреба у воді не перевищує 5 відсотків її загальних запасів. Найменш забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя, Крим та південні області України, де зосереджені найбільші споживачі води.

Розподіл річкового стоку у регіональному розрізі приведений у таблиці 1 додатка 1.

Водні ресурси річок у басейновому розрізі приведені у таблиці 2 додатка 1.

Балансові запаси місцевого водного стоку становлять у середньому 52,4 куб. кілометра, а в маловодні роки - 29,7 куб. кілометра. Об'єм підземних вод, що враховується у ресурсній частині водогосподарського балансу, становить 7 куб. кілометрів. Крім того, в галузях економіки використовується близько 1 куб. кілометра морської води.

Гальмівним фактором використання водних ресурсів є їх мінливість у часі: в природних умовах на частку весняного стоку припадає 60-70 відсотків на півночі і північному сході і до 80-90 відсотків на півдні країни. За запасами місцевих водних ресурсів (1 тис. куб. метрів на 1 жителя) Україна вважається однією з найменш забезпечених у Європі країн (у Швеції - 2,5 тис. куб. метрів, Великобританії - 5, Франції - 3,5, Німеччині - 2,5 тис. куб. метрів).

Внутрішні регіональні відмінності полягають у тому, що до середньо забезпечених (6,19 тис. куб. метрів на 1 жителя) за міжнародною класифікацією належить лише Закарпатська область. У Чернігівській, Житомирській, Волинській та Івано-Франківській областях цей показник низький (2 - 2,6 тис. куб. метрів), а у решті - дуже низький і надзвичайно низький (0,11 - 1,95 тис. куб. метрів на 1 жителя).

2. Використання водних ресурсів

Створений в Україні господарський комплекс потребує значних обсягів води. Найбільші валові потреби у ній населення та галузей економіки мали місце в 1990 році - 103 куб. кілометрів води, а у 1999 році вони зменшилися до 60.7 куб. кілометра, або на 41 відсоток. Задовольняються ці потреби забором води з поверхневих джерел на 26 відсотків, підземних - 5, за рахунок морської води - на 1 відсоток і за рахунок вод, залучених в оборотні і повторно-послідовні системи, - на 67 відсотків.

Використання водних ресурсів приведене у таблиці 3 додатка 1.

У 1999 році з водних джерел забрано 19,7 куб. кілометра води, у тому числі у водозабірному басейні Дніпра - 11,5 (58 відсотків), Сіверського Дінця - 2,4 (12 відсотків), Дністра - 1,5 (8 відсотків), Південного Бугу - 1,2 (6 відсотків), Дунаю - 0,7 (4 відсотки), у водозбірному басейні Західного Бугу - 0,3 куб. кілометра (близько 2 відсотків).

У галузевій структурі водокористування на промисловість припадає 46 відсотків, у тому числі на електроенергетику - 22, сільське господарство - 36, комунальне господарство - 17 відсотків.

Порівняно з 1990 роком загальний забір води зменшився на 46 відсотків, а об'єм використаної води на 53 відсотки. Це пояснюється значним (на 53 відсотки) скороченням виробничих витрат води у промисловому секторі, а також зменшенням (на 67 відсотків) витрат води на зрошення. Водночас залишаються досить високими втрати води під час її транспортування, які відповідно до забору води збільшилися з 7 відсотків у 1990 році до 12 відсотків у 1999 році.

Комунальне господарство. Комунальним господарством в 1999 році забрано 3,46 куб. кілометра води (у тому числі 1,1 куб. кілометра з підземних джерел), з яких 2,9 куб. кілометра використано для господарсько-питних потреб, або 236 літрів за добу на одного міського жителя.

Використання водних ресурсів у комунальному господарстві приведене у таблиці 4 додатка 1.

28 міст і 392 селища в Україні не мають централізованих систем каналізації. Через перевантаження та неефективну роботу очисних споруд щодоби скидається майже 5,0 млн куб. метрів недостатньо очищених і 350 тис. куб. метрів неочищених стічних вод, тобто майже третина всіх господарсько-побутових стоків.