Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства (17.01.2002), Детальна інформація

Промисловість. Потреби промислового виробництва у водних ресурсах, які порівняно з 1990 роком зменшилися на 41 відсоток і становили в 1999 році 49,3 куб. кілометра, задовольняються забором води з поверхневих джерел на 14 відсотків, підземних - на 3 відсотки, моря - близько 2 відсотків та за рахунок оборотного і повторно-послідовного водопостачання - майже на 82 відсотки. У промисловості зосереджено близько 99 відсотків потужностей багаторазового використання води.

Використання водних ресурсів у промисловості приведене у таблиці 5 додатка 1.

Поряд із значним спадом обсягів водокористування спостерігається збільшення втрат води при транспортуванні (в 2,7 раза) і скидів забруднених вод (в 1,2 раза).

Після 1996 року припинилося зростання водоємкості промислової продукції. Водночас питомі скиди забруднених стоків на одиницю продукції зросли порівняно з 1990 роком в 1,4 раза.

Сільське господарство. Як за об'ємом використаної води, що забирається з водних джерел, так і за безповоротними її втратами, сільське господарство є однією з найбільш водоємних галузей. У 1999 році тут використано 26 відсотків обсягів загального і 45 відсотків обсягів безповоротного водокористування в країні.

У 1999 році сільськогосподарськими підприємствами забрано 7,1 куб. кілометра води, у тому числі з поверхневих джерел - 6,5, з підземних - 0,56 куб. кілометра. На потреби галузі використано 3,7 куб. кілометра води. При цьому частка води, що використовується на зрошення, становить 62 відсотки усіх сільськогосподарських потреб, частка сільгоспводопостачання - 17 відсотків, ставкового рибного господарства - 8 відсотків.

Використання водних ресурсів у сільському господарстві приведене у таблиці 6 додатка 1.

Втрати води у 1999 році при транспортуванні становили 1,1 куб. кілометра, а в процесі її використання - 3,1 куб. кілометра.

Нині в Україні тільки 4,1 млн чоловік з 15,7 млн сільського населення, або 26 відсотків, користуються послугами централізованих систем водопостачання.

Тільки 6,4 тисячі сільських населених пунктів із 28,6 тисячі мають побудовані за проектами системи питного водопостачання, майже половина з яких через недосконалу експлуатацію та тривалий термін служби працює з перебоями і не може забезпечити постачання водою нормативної якості.

Вплив водокористування на водні ресурси. Основний вплив водокористування на водні ресурси зумовлюється безповоротним забором води і скиданням забруднених вод у водні об'єкти. Критичний стан водних ресурсів настає тоді, коли об'єм річкового стоку не забезпечує принаймні 10-кратного розбавлення забруднених вод.

Динаміка скидів забруднюючих речовин приведена у таблиці 7 додатка 1.

3. Шкідлива дія води

Аналіз гідрологічної обстановки на річках свідчить про те, що частота паводків за останні роки зросла. Найбільшої шкоди від повеней і паводків зазнають гірські та передгірні райони Карпат (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області), Полісся (Волинська, Рівненська області), придунайські та придніпровські території, а також Донбас.

Про необхідність проведення значного комплексу протипаводкових робіт свідчать катастрофічні наслідки паводків. Так, середньорічні збитки від паводків тільки по Закарпатській області становили у 1979-1985 роках 16,7 млн гривень, 1986-1995 - 12,8 млн, 1996 - 1997 роках - 16,5 млн гривень.

Паводком на річках Закарпаття в листопаді 1998 року було повністю зруйновано 3247 і пошкоджено 12500 житлових будинків, 20 мостів, автомобільні шляхи, гідротехнічні споруди тощо. Лише прямі збитки від цього паводка досягли 350 млн гривень.

За останні роки в Україні спостерігається підвищення рівня грунтових вод, що призвело до підтоплення значних територій як сільськогосподарського використання, так і населених пунктів. Насамперед це стосується південно-східного регіону України, включаючи Автономну Республіку Крим, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Миколаївську та Херсонську області.

4. Радіаційне забруднення

Винятковою особливістю сучасного екологічного стану території України, зокрема водозбірного басейну Дніпра, є те, що локальні ситуації, зумовлені неупорядкованим і екологічно небезпечним водокористуванням, загострюються наслідками Чорнобильської катастрофи. В умовах хімічного забруднення водойм у водозабірному басейні Дніпра негативний вплив радіації на стан здоров'я населення зростає. За рахунок водного фактора колективна доза опромінення в цьому басейні за роки після катасрофи зросла на 3 - 13 відсотків. На території водозбірних басейнів Прип'яті та Дніпра зосереджено близько 450 тис. кюрі цезію-137 та майже 70 тис. кюрі стронцію-90. Потенційне надходження радіонуклідів із забруднених територій за рахунок поверхневого змивання за рік може становити

1-2 відсотки для стронцію-90 і 0,1-0,3 - для цезію-137.

5. Прогноз водокористування

Прогноз розвитку продуктивних сил України базується виключно на основі природної водозабезпеченості і територіального розподілу річкового стоку, а також кількісних і якісних показників природних вод та можливості обгрунтованого (з еколого-економічних позицій) його перерозподілу.

Зберігається тенденція забезпечення маловодних водозбірних басейнів річок шляхом подачі відповідного обсягу води з більш водозабезпечених водозбірних басейнів (насамперед з водозбірного басейну Дніпра). Цим самим підтверджується необхідність надійного функціонування магістральних каналів міжбасейнової подачі стоку, зокрема таких, як Дніпро-Донбас, Дніпро-Кривий Ріг, Дніпро-Інгулець, Північнокримський і Каховський, та продовження будівництва (з урахуванням економічної можливості держави) другої черги каналу Дніпро-Донбас.

Прогноз макропоказників використання водних ресурсів грунтується на аналізі сучасної водоресурсної забезпеченості, стану та очікуваних тенденцій розвитку систем водозабезпечення і водоохорони у процесі реалізації державної політики щодо зупинення спаду виробництва і переходу до економічного зростання.

Виходячи з цього основним показником для визначення обсягів водних ресурсів, що можуть бути залучені у господарський обіг для задоволення виробничих потреб, має бути рівень ресурсної і самовідновної здатності водних об'єктів, які є, з одного боку, джерелами питного водопостачання населення, а з другого - найважливішими коіпонентами природного середовища та біологічного та ландшафтного різноманіття. Без удосконалення наявної структури і технології водозабезпечення та водокористування, запровадження водозберігаючих і безводних технологій поліпшити водогосподарську та екологічну ситуацію в країні неможливо.

Комунальне господарство. Перспективні обсяги використання води в комунальному господарстві визначаються на основі очікуваної чисельності міського населення і питомої норми витрат води відповідно до нормативів питного водопостачання та упорядкування міських територій.

Для досягнення рівня гарантованого питного водопостачання міського населення необхідно здійснити: реконструкцію, ремонт і модернізацію устаткування водопровідних, каналізаційних мереж і споруд; розроблення і впровадження раціональних норм водоспоживання, технологій водопідготовки та очищення стічних вод; впровадження засобів обліку споживання води; підвищення рівня благоустрою населених пунктів; впровадження перспективних технологічних нормативів використання питної води; збільшення використання підземних вод для питного водопостачання (у тому числі бюветного).

Передбачається, що у наступні роки загальні обсяги використання води у комунальному господарстві порівняно з 2000 роком не зазнають суттєвих змін: у 2005 році вони можуть бути 3,13-3,16 куб. кілометра, у 2010 - 3,2-3,29 куб. кілометра.

Прогноз потреб комунального господарства у прісній воді приведений у таблиці 8 додатка 1.

Промисловість. Обсяги використання води у промисловому виробництві на перспективу визначено на основі гіпотез розвитку галузей промисловості та аналізу динаміки витрат води на одиницю виробленої продукції з урахуванням існуючих галузевих нормативів використання води відповідно до закону.