Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства (17.01.2002), Детальна інформація

Із зростанням промислового виробництва збільшуватиметься використання води. Загальні обсяги валового промислового використання води у 2011 році порівняно з 2000 роком збільшаться на 30 відсотків, тобто зростатимуть значно меншими темпами, ніж обсяги промислової продукції. До 2005 року дещо збільшиться обсяг використання поверхневих вод порівняно з 1999 роком, а у наступні роки передбачається більш інтенсивне використання морської води, оборотних, повторних і послідовних систем водопостачання. Очікується зростання обсягів використання підземних вод, зокрема для забезпечення господарсько-питних потреб у промисловості, а також виробництв, в яких вода входить до складу харчової та іншої продукції. Надалі передбачається, що потреби у воді стабілізуються і зменшуватимуться у зв'язку із запровадженням маловодоємних, безводних технологій та повним освоєнням вивільнених потужностей систем багатогалузевого використання води.

Прогноз використання води у промисловості приведений у таблиці 9 додатка 1.

Сільське господарство. В основу прогнозних розрахунків використання води для зрошуваного землеробства покладено водозберігаючі режими зрошення, які дають змогу підтримувати оптимальне водопостачання сільськогосподарських культур у критичні, найбільш чутливі до дефіциту вологи фази їх розвитку з мінімальними втратами урожаю від недополивів.

Ці та інші тенденції трансформувалися у комплекс проблем, розв'язання яких потребує державної підтримки. Найбільш важливим серед них є забезпечення надійного функціонування наявних меліоративних систем; зниження енерго- та матеріалоємності систем; підвищення ефективності використання меліорованих земель; поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених сільськогосподарських угідь; кадрове, науково-технічне та нормативно-правове забезпечення функціонування галузі; впровадження механізму державної підтримки регулювання економічних та правових взаємовідносин у галузі меліорації земель як складової частини державної аграрної політики; приватизація водогосподарських організацій шляхом створення державних акціонерних товариств.

Сільськогосподарське водопостачання. Водопостачання об'єктів сільськогосподарського призначення передбачає забезпечення нормативів питного водопостачання, виробничих та протипожежних потреб.

Очікуване загальне використання води у сільському господарстві становитиме у 2005 році близько 6, а у 2011 - понад 7 куб. кілометрів.

За прогнозом передбачається поступове підвищення питомого водокористування в розрахунку на одного мешканця з 107 літрів на добу до 170 - у 2005 році і 220 - у 2011 році.

Прогноз потреб сільського господарства у воді приведений у таблиці 10 додатка 1.

За прогнозною оцінкою загальне використання води населенням і галузями економіки становитиме у 2005 році - 16,6-17,2, у 2011 році - 17,6-19,1 куб. кілометра; порівняно з 2000 роком воно зросте відповідно на 37-41 і 45-57 відсотків. При цьому, якщо обсяг скиду забруднених стоків зменшиться з 3,9 до 1,5-1,0 куб. кілометра, а безповоротний забір води не перевищуватиме 40 відсотків стоку, що формується у розрахунковий маловодний рік, його ресурси забезпечуватимуть майже 12-кратне розбавлення забруднених стоків.

Прогноз використання водних ресурсів та їх якості на період 2012-2025 років базується на сталому розвитку суспільства, подальшому збільшенні науковоємкого виробництва і застосуванні високих технологій. У промисловості буде зменшення використання води за рахунок впровадження маловодних та безводних технологій та скорочення водоємкого виробництва. У сільському господарстві буде подальше зменшення використання води для виробничих потреб і деяке збільшення забору води для централізованого питного водопостачання.

Це дозволить досягти росту економіки та більш повного забезпечення соціальних потреб без суттєвого збільшення використання води, яке не перевищить 20-21 куб. кілометрів. Одночасно очікуються подальше зменшення забруднень водойм та стійке функціонування водогосподарських систем.

Прогноз потреб у водних ресурсах галузей економіки України до 2011 року приведений у таблиці 11 додатка 1.

Розділ IV. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМ ГОСПОДАРСТВОМ,

ОХОРОНОЮ І ВІДТВОРЕННЯМ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

Для підвищення ефективності управління водним господарством Програмою передбачається створення умов для переходу до управління водними ресурсами виключно за басейновим принципом.

Стратегічна мета - забезпечення басейнової збалансованості розвитку водного господарства, охорони вод і відтворення водних ресурсів на основі узгодженості правових засад і управлінських дій суб'єктів водокористування за басейновим принципом, спрямованих на стале водозабезпечення населення і галузей економіки, впровадження перспективних технологічних нормативів використання водних ресурсів, запобігання шкідливій дії вод.

Відповідальні - Міністерство екології та природних ресурсів України, Державний комітет України з водного господарства.

В основу управління водним господарством покладено такі принципи:

нерозривна єдність і взаємозалежність процесів використання, охорони і відтворення водних ресурсів;

екосистемний підхід, який передбачає створення управлінських структур, що здійснюють в межах водозбірних басейнів функції планування, координації і контролю;

вдосконалення розмежування повноважень у питаннях використання водних ресурсів між органами державної влади, а також між ними та органами місцевого самоврядування.

Для досягнення цього необхідно:

на законодавчому рівні розробити і затвердити організаційну структуру і функціональну схему впровадження басейнового принципу управління;

розробити і затвердити відповідні нормативно-правові акти, що забезпечують реалізацію басейнового принципу управління водним господарством, охороною вод і відтворенням водних ресурсів, захистом від шкідливої дії вод;

створити комплексну басейнову геоінформаційну систему з банком кадастрової інформації про водний фонд, водні ресурси та засоби їх регулювання, структуру земельних угідь і меліорованих земель, територіально-галузеву структуру водогосподарського комплексу та використання водних ресурсів, якість води та іншу інформацію;

розробити методичну базу водогосподарської і екологічної інвестиційної діяльності та функціонування управлінської інфраструктури у водозбірних басейнах основних річок.

Враховуючи географічні особливості розміщення та водогосподарської освоєності основних водозбірних басейнів, на території України доцільно створити органи управління водозбірних басейнів за таким поділом: Західно-Бузьке; Верхньотисайське; Дністровсько-Прутське; Південно-Бузьке; Дніпровське (з Прип'ятським, Деснянським та Нижньодніпровським регіональними підрозділами); Причорноморське (гирлова частина Дунаю і Дністра, річки Причорномор'я); Азовське (Сіверський Донець, річки Приазов'я); Кримське.

Плановою основою басейнового принципу управління є цільова програма використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів у водозбірному басейні. В ній визначаються головна мета і основні завдання, які необхідно вирішити, механізм фінансування і реалізації програмних заходів.

Розділ V. ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

Передбачається два етапи реалізації Програми.