Про затвердження Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки (07.03.2002), Детальна інформація

Програма складається із 7 розділів і 5 додатків, в яких міститься інформація про:

економічний розвиток та зайнятість населення в 1997-2000 роках і основні напрями державної політики зайнятості на період до 2005 року;

прогнозні параметри ринку праці, регіонально-галузеві та соціальні пріоритети створення нових робочих місць;

створення додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні з незалежних від них причин на рівних конкурувати на ринку праці, та забезпечення соціального захисту безробітних;

стимулювання мотивації до праці;

законодавчу базу Програми;

механізм реалізації Програми.

Складовими Програми є щорічні прогнозні показники (додатки 1-5). Реалізація Програми здійснюється через щорічні плани дій. В них визначаються конкретні заходи, терміни, завдання і коло відповідальних осіб по забезпеченню виконання Програми.

Програма спрямована на забезпечення подальших перетворень у соціально-трудовій сфері, підвищення ефективності праці та посилення соціального захисту населення від безробіття. Необхідною умовою її реалізації є тісний взаємозв'язок політики зайнятості та економічної політики держави, консолідація зусиль усіх гілок влади, діяльність яких пов'язана з вирішенням проблеми зайнятості населення, а також об'єднань роботодавців і профспілок. Програма передбачає посилення ролі та відповідальності органів влади і соціальних партнерів за реалізацію політики зайнятості.

II. Зайнятість населення у 1997-2000 роках

Зміни у сфері зайнятості населення у 1997-1999 роках були обумовлені продовженням різкого зменшення обсягів валового внутрішнього продукту, кризою неплатежів, зниженням рівня доходів населення. Темпи зміни реального валового внутрішнього продукту становили: у 1997 році - 97 відсотків, у 1998 році - 98,1 відсотка, у 1999 році - 99,6 відсотка. Кожне друге підприємство було збитковим.

Чисельність працівників, зайнятих в усіх сферах економічної діяльності, зменшилася майже на 800 тис. осіб (з 22,6 млн. у 1997 році до 21,8 млн. у 1999 році). Рівень зайнятості знизився за цей період з 75,8 до 72,8 відсотка.

У галузях матеріального виробництва (переважно у промисловості та будівництві) чисельність працюючих зменшилася на 655 тис. чоловік. Перерозподіл відбувався на користь сфер надання фінансових і торгово-посередницьких послуг.

Зберігався високий рівень вимушеної неповної зайнятості (у 1999 році 2,8 млн., або 19,4 відсотка загальної кількості робітників і службовців, зайнятих у галузях економіки, перебували в неоплачуваних відпустках з ініціативи адміністрації, 2,2 млн. чоловік, або 15,3 відсотка, працювали на виробництві неповний робочий день).

Поширювалися явища, пов'язані з нерегламентованими відносинами у сфері зайнятості, в тому числі нелегальна трудова міграція.

Знизилася роль оплати праці у стимулюванні зайнятості населення (частка оплати праці у номінальному валовому внутрішньому продукті становила 41,2 відсотка).

Поглиблювалися диспропорції між попитом і пропонуванням робочої сили. В 1997-1999 роках було створено лише 226,8 тис. робочих місць. Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) незайнятого населення, зареєстрованого в службі зайнятості, збільшилося з 11 до 24 осіб. Зокрема, не виконувалися завдання із створення робочих місць у шахтарських регіонах (у 1997-1999 роках створено лише 1,4 тис. одиниць замість 20,2 тис. запланованих).

Залишалася складною ситуація з надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці (частка жінок у числі зареєстрованих безробітних у 1999 році становила 57,3 відсотка, питома вага молоді - 37,5 відсотка, чисельність працюючих інвалідів - лише 14 відсотків загальної їх чисельності у працездатному віці).

Зростав рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці (далі - МОП) з урахуванням результатів обстеження економічно активного населення (з 9 відсотків у 1997 році до 11,9 відсотка у 1999 році), та рівень зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку (з 2,33 відсотка у 1997 році до 4,3 відсотка у 1999 році).

Підвищеними темпами зростав рівень зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку в сільській місцевості. За 1997-1999 роки цей показник збільшився в 2,3 раза, а міського населення - в 1,8 раза.

Збільшилася середня тривалість зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку (з 8,5 місяця у 1997 році до 11,4 місяця у 1999 році).

Зростала чисельність безробітних, які є членами однієї сім'ї, особливо в монофункціональних містах. На кінець 2000 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало майже 39 тис. таких сімей.

Підвищений рівень безробіття працездатного населення працездатного віку в умовах високого напруження на ринку праці та виникнення істотної диспропорції між попитом і пропонуванням робочої сили набув значного поширення в монофункціональних містах.

У 2000 році вперше після десятирічного економічного спаду з'явились ознаки стабілізації та зростання економічних показників. Темпи зростання реального валового внутрішнього продукту досягли 106,0 відсотка, а обсягів виробництва промислової продукції - 112,9 відсотка. Обсяги освоєння інвестицій в основний капітал збільшилися порівняно з 1999 роком на 14,4 відсотка. Прямих іноземних інвестицій надійшло майже на 19 відсотків більше, ніж у 1999 році.

Активізувалася діяльність підприємств приватного сектору економіки. Кількість малих підприємств збільшилася порівняно з 1999 роком на 10,6 відсотка, а чисельність підприємців і самостійно зайнятих осіб - на 13,4 відсотка. Зменшилася заборгованість з виплати заробітної плати.

Розпочато реформування відносин власності на селі.

У 2000 році ситуація на ринку праці була позначена деякими позитивними тенденціями:

за даними щоквартальних вибіркових обстежень населення з питань економічної активності за місцем їх проживання, тобто в домогосподарствах, чисельність працівників, зайнятих економічною діяльністю, збільшилася з 20,05 млн. чоловік в середньому за 1999 рік до 20,42 млн. в середньому за 2000 рік. Це відбулося в результаті розвитку підприємництва та самостійної зайнятості населення;

чисельність осіб, які перебували у вимушених неоплачуваних відпустках, зменшилася у 2000 році на 21,4 відсотка порівняно з відповідним періодом 1999 року;

темпи створення нових робочих місць і потреба підприємств у працівниках для заміщення вільних робочих місць, заявлена в державну службу зайнятості, збільшилися більш як на 30 відсотків;