Партії, партійні системи країн світу, Детальна інформація

Чималий вплив на динаміку прийняття політичних рішень робить бразильська партійна система. Проте і вона має чимало слабких місць.

По-перше, партійна система в Бразилії нестабільна. З часу прийняття в 1979 р. нового закону про партії, що положиво кінець діючей при военому режимі двохпартійної системи, пройшло вже без малого два десятиліття, а ця система усе ще зберігає риси нестійкості й перехідності. Для того щоб переконатися в цьому, немає потреби обертатися до віддаленому минулому. Три роки діяльності теперішнього парламенту - достатній термін, щоб отримати уявлення про те, як змінювався численим склад депутатів від тієї або іншої партії й як зникали одні партії й з'являлися інші. Як очевидно з таблиці 3, у палаті депутатів стало меньш представників ПМДБ, ПДТ, ППР й ПТБ, у той час як ПФЛ й ПСДБ, навпроти, розширили своє представництво. Більш того, дані на вересень 1996 р. свідчать, що співвідношення сил порушилося, оскільки ППР й ПП злилися, образовав Бразильську прогресистську партію (ППБ), що у результаті стала третьої по числу депутатів партією в конгресі.

Така мінлива картина багато в чому обумовлена системою пропорціонального представництва, й зокрема наявністю "открьітого списку", у якому місце кожного депутата визначається числом голосів, полученньїх їм на виборах. При такій системі суперництво ведеться в основному не між партіями, а між отдельньїми кандидатами. По істоті, кандидат одержує досить незначну підтримку від партії - хіба що користується її назвою, чтобьі одержати право на висування своєї кандидатури. І оскільки обрання залежить від його власних зусиль (хоча б тому, що він самий повинний подбати про необхідні фінансові засоби для своєї кампанії), важко очікувати, що він буде тісно пов'язаний із своєю партією. Цим почасти пояснюється, чому значна частина парламентерів не почуває себе связанньгми партійними зобов'язаннями й вільно переходить з однієї партії в іншу.

По-друге, партійна система вкрай роздрібнена. І справа тут навіть не в тому, що право на представництво в конгресі мають 18 партії, а в тому, що вісім із них оцінюються - по індексі фрагментаціі Лааксо й Таагеперы - як значні, тобто ті що мають значну політичну вагу. І це при тому, що жодна з них не має в парламенті більш 20% місць! У результаті парламентська більшість може бути утворено лише шляхом коаліції по меньшій мірі трьох партії, що достатньо ризиковано, якщо взяти до уваги низький рівень внутріпартійної дисципліни. А оскільки прийняття конституційних поправок потребує більшості в 3/5 голосів, парламентська коаліція повинна складатися принаймні з чотнрьох партії. Ця характерна для Бразилії роздробленість партії обумовлена не стільки чинною виборчою системою, скільки надто ліберальним законодавством про партії - у тій частині, що стосується процедури їхнього створення. Як випливає з таблиці 3, фрагментація відбувається не відразу після виборів (тобто не є слідством ізбиркового процесу), а значно пізніше. Що ж стосується системи пропорціонального представництва, те її вплив складається в тому, що вона припускає, щоб подібна фрагментація зберігалася й воспроизводилася.

Можна було б заперечити на це, що бразильське товариство дуже неоднорідно й різноманітно по складі й по цьому потребуває в такій партійній системі, що дозволяла б уявити усе це різноманіття на політичній арені. Дійсно, бразильське товариство достатньо різнорідно в соціальному, расовому, релігійному й регіональному відношеннях. Справа, проте, у тому, що існуюча система партії не відбиває цих розходжень. Наприклад, у даний час у конгресі подані щонайменше три партії правої і правоцентристської орієнтації - ПФЛ, ППБ й ПТБ. Проте жодна з них не пов'язана з якийсь специфічною суспільною, регіональною або релігійною групою. Те ж саме можна сказати й про їхніх опонентів. Три партії займають левоцентристские позиции — ПДТ, ПСБ и ПСДБ, а еще три принадлежат к откровенно левьім — ПТ, ПКБ й ППС. И это не считая ПМДБ, чья внутренняя неоднородность позволяет относить ее как к первой, так й ко второй группе партии. И поскольку все они не отражают реальной дифференциации в обществе, их представительские функции восьма размнты. Одни й те же социальньїе интересы, таким образом, могут выражаться через членов различных партии, обьединяющихся в разного рода парламентские группы, которые зачастую действуют более зффективно, чем партии. Наиболее типичным примером может служить аграрная фракция. Согласно сообщениям печати, она насчитьівает свыше 130 депутатов й ЗО сенаторов. В таблице 4 отражена партийная принадлежность членов зтой фракции: 12 партии, представленньїх в палате депутатов, й 6 — в сенате. 19% из них принадлежат к левоцентристским партиям, еще 19 — к ПМДБ й 62% — к партиям правой й правоцентристской ориентации. Когда зта группа выступает в защиту своих интересов, ей трудно противостоять. Так, например, произошло в апреле 1995 г., когда аграрной фракции удалось преодолеть неблагоприятное для нее президентское вето.

В-третьих, партийная система хрупка. Она й не может быть прочной, поскольку находится в постоянном брожении й, как говорилось выше, характеризуется высокой степенью фрагментации. Тем не менее она все же функционирует (доказывая зто, обычно подчеркивают, что конгресе не отказывает исполнительной власти в поддержке ее важнейших законопроекте в), из чего следует, что не стабильность и раздробленность — не синонимы институционализированной партийной системы. Независимо от того, что вкладывается в понятие институционализации, или, если следовать более точной терминологии Сартори, структурной консолидации партийной системы, ее существование предполагает известную стабильность, протяженность во времени. Для того чтобы "структурно консолидироваться", система должна сохраняться в первоначально установленных рамках. Партийная система заключает в себе одновременно идеи разделения й объединениях. Невозможно говорить о системо партий, когда часть подменяет собой целое, но точно так же нельзя говорить о партиях, когда степень их раздробленности столь высока, что они перестают существовать как обьединения. Иначе говоря, речь идет о фрагментации не только системи, но й ее составньїх частей — партий.

Все зти особенности бразильской партийной системи приводят к тому, что партий как институты перестают играть центральную роль в процессе политических переговоров. Их лидерам все труднее руководить действиями своих соратников в конгрессе й добиваться, чтобы они голосовали в соответствии с позиией партий. Зто наглядно проявилось на различных стадиях обсуждения проекта конституционной реформы.

Таблиця З СКЛАД ПАЛАТИ ДЕПУТАТІВ ОСТАННЬОГО СОЗИВУ

Політичні партії Число місць

Лютий 1995 г. Вересень 1995 г. Вересень 1996 г

ПМДБ 107 102 97

ПФЛ 89 94 100

ПСДБ 62 75 84

ППР/ППБ 52 48 91

ПТ 49 49 50

ПП 36 36 *

ПДТ 34 26 25

ПТБ 31 30 25

ПСБ 15 13 12

ПЛ 13 11 8

ПКБ 10 10 10

ПМН 4 3 2

ПСД 3 5 3

пек 3 1 1

ппс 2 2 2

ПРН 1





пв 1 1 1,

ПРП 1 1 ——