Методологічне значення моделювання у науковому пізнанні, Детальна інформація
Методологічне значення моделювання у науковому пізнанні
Успіхи, отримані при вивченні діяльності мозку в інформаційному аспекті на основі моделювання, на думку Н.М.Амосова, створили іллюзію, що проблема закономірностей функціонування мозку може бути вирішена лише за допомогою даного методу. Однак, він вважає, що будь-яка модель пов’язана зі спрощенням, зокрема:
не всі функції і специфічні властивості враховуються
відчуження від соціального нейродинамічного характера.
Таким чином, робимо висновок про критичне відношення до даного методу (неможна переоцінювати його можливості, але разом с тим, необхідно його широке застосування в даній області з врахуванням розумних обмежень).
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
В роботі було розглянуто основні аспекти методологічного значення моделювання у науковому пізнанні.
Витоки досліджуваної теми сягають своїм корінням бронзової доби - періоду який можемо вважати відправною точкою у вивченні моделей та процесу моделювання.
Подальша еволюція всіх проявів людської життєдіяльності та науки зокрема спричинили і розвиток моделювання, який на початковому етапі полягав в розширенні сфери його впливу. Модель та моделювання поступово перетворилися в інструмент, що забезпречував застосування наукових даних високого рівня для розв’язку конкретних прикладних задач. Це спричинило до виникнення особливої форми експериментального дослідження - модельного експерименту.
На відміну від звичайного експеримента, де засоби експеримента так чи інакше взаємодіють з об’єктом дослідження, тут взаємодії немає, оскільки експериментують не безпосередньо з об’єктом, а з його замісником. При цьому об’єкт замісник і експериментальна установка об’єднуються, зливаються в діючій моделі в єдине ціле. Модель входить в експеримент не лише заміщуючи об’єкт дослідження, вона може заміщувати і умови, в яких вивчається деякий об’єкт.
Якщо на початку своєї еволюції практика моделювання залежала від фізичної природи об’єкту, то подальший розвиток спричинив до її виходу за межі порівняно обмеженого кола механічних явищ і взагалі, відношення системи в межах форми руху матерії.
Виниклі математичні моделі, котрі відрізняються за своєю фізичною природою від модельованого об’єкту, дозволили подолати обмежені можливості фізичного моделювання. Моделювання перетворилося в метод пізнання поведінки об’єкта, предмета через аналіз вже відомих властивостей, що дозволяє отримати знання про ще невідомі властивості. Можливості ж сучасної обчислювальної техніки та програмно-математичного забезпечення дозволяють досліджувати ці властивості при всеможливих варіаціях параметрів, оптимальні за тим чи іншим критерієм, і розв’язувати множину інших найрізноманітніших задач.
Сучасний етап розвитку моделювання надав йому великого значення та втілив застосування моделей в різних розділах науки, зокрема фізиці, хімії, біології, кібернетиці, та багатьох інших.
ЛІТЕРАТУРА
1.Михайлов Б.П "Витрувій та Еллада. Основи античної теорії архітектури". М,1967
2.Витрувій Марк "Десять книг про архітектуру"/Пер. Ф.А.Петровського М.,1936 т.1, с.214
3.Архімед "Про плаваючі тіла" Твори/Пер.І.Н.Веселовського, М.,1962
4.Ідельсон Н.І "Етюди з історії небесної механіки"
5. Богомолов А.С. "Античная философия" М.: МГУ, 1985
6. Биp С. "Кибеpнетика и упpавление пpоизводством" М.: Наука, 1965
7. Девдоpиани А.С., Гpейсух В.С. "Pоль кібеpнетичних методів у вивченні пеpетворень пpиpодных комплексів" М.: Известия АН СССP, 1978
8. Штофф В.А. "Моделювання і філософія" М.: Наука, 1966
9. Кочеpгін А.Н. "Моделювання мислення" М.: Наука, 1969
10. "Експеpимент.Модель.Теоpія." М.- Беpлін: Наука, 1982
Фpолов І.Т. "Життя і пізнання. Про діалектику в сучасній біології" М.: Мысль, 1981
Фpолов І.Т. "Гнесеологічні проблеми моделювання" М:Наука,1961 рік
Батораєв К.Б. "Кібернетика та метод аналогій" М:Наука, 1965
Веденов А.А. "Моделювання елементів мислення" М.: Наука, 1988
PAGE
PAGE 7
PAGE \# "'Стр: '#'
не всі функції і специфічні властивості враховуються
відчуження від соціального нейродинамічного характера.
Таким чином, робимо висновок про критичне відношення до даного методу (неможна переоцінювати його можливості, але разом с тим, необхідно його широке застосування в даній області з врахуванням розумних обмежень).
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
В роботі було розглянуто основні аспекти методологічного значення моделювання у науковому пізнанні.
Витоки досліджуваної теми сягають своїм корінням бронзової доби - періоду який можемо вважати відправною точкою у вивченні моделей та процесу моделювання.
Подальша еволюція всіх проявів людської життєдіяльності та науки зокрема спричинили і розвиток моделювання, який на початковому етапі полягав в розширенні сфери його впливу. Модель та моделювання поступово перетворилися в інструмент, що забезпречував застосування наукових даних високого рівня для розв’язку конкретних прикладних задач. Це спричинило до виникнення особливої форми експериментального дослідження - модельного експерименту.
На відміну від звичайного експеримента, де засоби експеримента так чи інакше взаємодіють з об’єктом дослідження, тут взаємодії немає, оскільки експериментують не безпосередньо з об’єктом, а з його замісником. При цьому об’єкт замісник і експериментальна установка об’єднуються, зливаються в діючій моделі в єдине ціле. Модель входить в експеримент не лише заміщуючи об’єкт дослідження, вона може заміщувати і умови, в яких вивчається деякий об’єкт.
Якщо на початку своєї еволюції практика моделювання залежала від фізичної природи об’єкту, то подальший розвиток спричинив до її виходу за межі порівняно обмеженого кола механічних явищ і взагалі, відношення системи в межах форми руху матерії.
Виниклі математичні моделі, котрі відрізняються за своєю фізичною природою від модельованого об’єкту, дозволили подолати обмежені можливості фізичного моделювання. Моделювання перетворилося в метод пізнання поведінки об’єкта, предмета через аналіз вже відомих властивостей, що дозволяє отримати знання про ще невідомі властивості. Можливості ж сучасної обчислювальної техніки та програмно-математичного забезпечення дозволяють досліджувати ці властивості при всеможливих варіаціях параметрів, оптимальні за тим чи іншим критерієм, і розв’язувати множину інших найрізноманітніших задач.
Сучасний етап розвитку моделювання надав йому великого значення та втілив застосування моделей в різних розділах науки, зокрема фізиці, хімії, біології, кібернетиці, та багатьох інших.
ЛІТЕРАТУРА
1.Михайлов Б.П "Витрувій та Еллада. Основи античної теорії архітектури". М,1967
2.Витрувій Марк "Десять книг про архітектуру"/Пер. Ф.А.Петровського М.,1936 т.1, с.214
3.Архімед "Про плаваючі тіла" Твори/Пер.І.Н.Веселовського, М.,1962
4.Ідельсон Н.І "Етюди з історії небесної механіки"
5. Богомолов А.С. "Античная философия" М.: МГУ, 1985
6. Биp С. "Кибеpнетика и упpавление пpоизводством" М.: Наука, 1965
7. Девдоpиани А.С., Гpейсух В.С. "Pоль кібеpнетичних методів у вивченні пеpетворень пpиpодных комплексів" М.: Известия АН СССP, 1978
8. Штофф В.А. "Моделювання і філософія" М.: Наука, 1966
9. Кочеpгін А.Н. "Моделювання мислення" М.: Наука, 1969
10. "Експеpимент.Модель.Теоpія." М.- Беpлін: Наука, 1982
Фpолов І.Т. "Життя і пізнання. Про діалектику в сучасній біології" М.: Мысль, 1981
Фpолов І.Т. "Гнесеологічні проблеми моделювання" М:Наука,1961 рік
Батораєв К.Б. "Кібернетика та метод аналогій" М:Наука, 1965
Веденов А.А. "Моделювання елементів мислення" М.: Наука, 1988
PAGE
PAGE 7
PAGE \# "'Стр: '#'
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021