Кольорознавство, Детальна інформація

Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва

Реферат на тему:

Закономірності відчуття і теорія кольорів .

Виконав: студент 1-го курсу

відділу ХМ Яремин Руслан

Косів 2003Важливе значення в образотворчій діяльності, в творчості художника, який створює свої твори за допомогою ліній, форм і кольору, має закономірність відчуття кольору.

Переважно всі глядацькі відчуття розділяють на дві групи.

Першу групу складають відчуття ахроматичних кольорів. Сюди входять чорний, білий і всі сірі – від самого темного до самого світлого.

До другої групи відносяться відчуття хроматичних кольорів. Хроматичні кольори складають всі кольори, крім чорного, білого і сірого, тобто, червоний, оранжевий, синій, голубий, зелений, жовтий і т.д.

Причому до ахроматичним кольорам відносяться лиш чисто білі, чисто сірі і чисто чорні кольори. А колір, який має самий незначний, з трудом ми уловлюємо червонуватий, синюватий або який-небудь інший відтінок, уже буде являтися хроматичним кольором.

Колір, який випромінює сонце і сприймається нами як білий, складається з ряду хроматичних променів. Щоби переконатися в цьому, достатньо пропустити сонячний промінь через призму, яка розкладе білий колір в кольоровий спектр. Промені світла, які мають різну довжину хвилі, викликають і різні колірні відчуття.

В характеристиці кольору важливе значення мають три основні властивості – світлова, колірний тон і насиченість. Сказане відноситься тільки до хроматичним кольорам. Ахроматичні кольори відрізняються один від одного тільки по світлості.

Різниця по світлості заключається в тому, що одні кольори темніші, другі світліші.

Наприклад, ультрамарин синій темніший від кадмія червоного, кадмій червоний світліший від краплака червоного, а краплак червоний світліший краплака темного. Світлість кольору характеризує ефект дії подразнювала на зоровий аналізатор по інтенсивності.

Світлість кольору обумовлюється яскравістю подразнювача і відчуття до нього очей. Якщо мати на увазі поверхню, яка відбиває світло, то в цьому випадку світлість кольорів визначається коефіцієнтом відбивання променів, падаючих на дану поверхню. Чим більше світла відбивається поверхнею, тим більшою світлістю відрізняється ця поверхня. Біла поверхня предметів порівняно мало поглинає світла і набагато більше відбиває падаючі на неї світло. Темні предмети, на оборот, багато поглинають і дуже мало відбивають світові промені. Наприклад, білий папір відбиває 85% падаючого світла, а чорний бархат відбиває лиш 0,03%. І не дивно, що літом і в місцях з жарким кліматом любимий колір одягу людини – білий (в білому одязі не так жарко).

Колірний тон характеризує специфічні особливості конкретного кольору і обумовлений тим складом променів, які діють на око, тобто визначає ту чи іншу довжину хвиль світлових променів.

Колірний тон складає ту якість хроматичного кольору, визначаючи яке ми називаємо колір червоним, жовтим, синім, голубим і т.д.

Якщо на око діє колір якої-небудь поверхні, то в цьому випадку колірний тон визначається переважаючим відбиванням променів певної довжини хвилі. Око людини може по світловому тону розрізняти 150 переходів. В умовах, які дозволяють систематично тренувати очі в розрізненні кольорів, чутливість до розрізнення колірних відтінків значно підвищується. Наприклад, фарбувальники можуть розрізняти до 360 тонів.

Шкалою колірних тонів служить спектр. Колірний спектр можна отримати і великих і малих розмірів в залежності від обладнання. Але незалежно від розміру спектральної полоси, яку ми можна отримати на екрані або спостерігати в спеціальному приборі – спектроскопі, спектр постійно характеризується визначеною послідовністю кольорів і визначеним співвідношенням відрізків з різними кольорами.

При розміщенні спектру по кругу і додатку до них пурпурових кольорів можна отримати колірний круг.

Колірний круг переважно розділяють на дві частини – теплу і холодну. Теплі кольори складають червоні, жовті, жовто-зелені кольори. Ці кольори нагадують колір вогню, сонця, колір розпечених тіл. Холодними кольорами є синьо-зелені, сині, голубі, синьо-фіолетові кольори. Холодні кольори асоціює людина з чим-то холодним – льодом, місячним світлом і т.д.

Насиченість кольору являє собою відмінність хроматичного кольору від рівного з ним по світлості сірого кольору.

Іншими словам, насиченість – це показник вираженості конкретного світлового тону. Насиченість кольору знаходиться в залежності від співвідношення кількості променів, характеризуючи колір конкретної поверхні, зі всією кількістю світлових променів, відбитих цією поверхнею.

Насиченість кольору, являючись степенем вираженості світлового тону, пояснює сказане нами вище. Тобто в кольорі стронцієвої жовтої фарби колірність відчувається менше, колірний тон виражений слабше, чим в кольорі кадмія червоного. Червоний тон кадмія виражається більш визначеним, ніж жовтий тон стронцієвої. Колір кадмія червоного більш насищений.

Також треба сказати, що в сутінках спостерігається зміна відчуття ока до променів різної довжини. В сутінках найбільш яскравим здається зелений колір, який має довжину хвилі 527 мм, тобто максимум відчуття в умовах сутінків сунеться в сторону коротких хвиль. От чому з появою темноти червоно-фіолетові кольори темніють, а зелено-голубі кольори світліють.

Явище змішування кольорів в один загальний колір добре спостерігається при швидкому обертанні круга, складеного з секторів різного кольору. Змішування кольорів, яке спеціально вивчав ще Ньютон, підлягає наступним основним законам.

Перший закон. Для кожного хроматичного кольору є другий хроматичний колір, від змішування з яким отримується ахроматичний колір. Такі пари кольорів, взаємно нейтралізують один одного, називають додатковими. Прикладом додаткових кольорів можуть бути: до жовто-зеленому – фіолетовий, до червоного – голубувато-зелений, до зеленого – пурпуровий і т.д.

Другий закон. Змішуючи два не додаткових кольори, отримуємо новий колір, проміжний між ними. При змішуванні червоного і синього кольорів отримуємо фіолетовий, при змішуванні синього і жовтого – зелений, при змішуванні червоного і жовтого – оранжевий і т.д.

Третій закон. Колір суміші не залежить від спектрального складу змішуваних кольорів. Тобто любий з змішуваних кольорів сам може бути отриманий в результаті змішування других кольорів. Так, змішування жовтого з червоним дає завжди оранжевий колір, незалежно від того, чи є червоний колір спектрально чистим або він отриманий шляхом змішування других кольорів.

Спостерігається також і просторове змішування кольору, яке отримується при подразненні сітчатки різними колірними подразниками не в часовій, а в просторовій суміжності. Якщо, наприклад, поглянути на деякій відстані на невеликі, які торкаються один одного кольорові плями, то ці плями зіллються в одну пляму, яка буде мати колір, отриманий від змішування цих невеликих кольорових плям.