Передумови економiчної iнтеграцiї України в ЄЕС, Детальна інформація

• Етап економічного союзу (із 1993 року — до цього часу). Посилення політичної інтеграції і форсований розвиток валютного союзу на основі підписаного на початку 1992 року в голландському місті Маастрихте договору про Європейський союз. Його створення грунтується як на минулих досягненнях погодженої валютної політики, так і на нових ініціативах. На першому етапі (1990-1993 р.) валюти всіх країн ЄС входять у спільне плавання в межах європейської валютної системи й усуваються валютні обмеження; на другому етапі (1994-1998 р.) створюється Європейський валютний інститут і підсилюється координація макроекономічної політики; на третьому етапі (із 1999 р.) спочатку взаємно фіксуються курси валют, а потім вводиться єдина валюта і створюється єдиний європейський центральний банк. На цьому ж етапі набере сили угода про єдиний економічний простір між 15 країнами ЄС і 3 країнами ЕАСТ (Ісландією, Норвегією і Ліхтенштейном).

Єдиний внутрішній ринок ЄС

Найбільш великим досягненням інтеграційного процесу в межах ЄС стало створення до кінця 1992 року єдиного внутрішнього ринку, у результаті чого право внутріінтеграційного пересування товарів і послуг не тільки доповнилася правом переміщення капіталу і робочої сили, але і серйозними заходами щодо узгодження внутрішньоекономічної політики країн-членів.

Програма внутрішнього ринку ЄС (ЄС Internal Market Program) – що діяла в період із 1985 по 1992 рік програма створення загального ринку товарів і послуг.

У результаті здійснення програми до початку 1993 року між країнами ЄС були усунуті всі тарифні і нетарифні обмеження у взаємній торгівлі товарами і послугами, включаючи транспортні і фінансові послуги; ліквідовані всі обмеження на міждержавне пересування капіталу всередині ЄС і введене взаємне визнання фінансових ліцензій і принцип розсудливого нагляду; усунуті національні обмеження імпорту промислових товарів із третіх країн (вони замінені єдиними для всіх країн ЄС механізмами кількісних обмежень на імпорт); введені мінімальні технічні вимоги до стандартів, взаємне визнання результатів випробувань і сертифікації; відкриті ринки державних закупівель для фірм інших країн ЄС.[5;с.67]

Передумови економічної інтеграції України в ЄЕС

Входження України в ЄС – це складний процес, зумовлений станом її розвитку, певними вимогами, що ставляться до неї з боку цієї організації. Тому цей перехід потрібно здійснювати поетапно:

перший етап – підготовчий;

другий – безпосередня інтеграція України в ЄС.

На першому етапі з врахуванням реальних економічних умов та можливостей здійснюється інтеграційні процеси, які є для держави найбільш актуальними та ефективними. Формою їх реалізації є укладення різного роду угод, контрактів з окремими членами Євросоюзу.

На другому етапі Україна стає повноправним учасником Європейського Союзу. Інтеграційні процеси, що торкаються підготовчого етапу, можуть здійснюватись в різних напрямах. Основними серед них є:

торгівля;

іноземні інвестиції в акції;

створення спільних підприємств;

створення вільних економічних зон;

участь у виробленні науково-технічних проектів.

Географічне положення України надзвичайно вигідне і важливе з геополітичної точки зору. Необхідно відзначити, що Україна є великою морською державою, їй належить провідна роль серед країн чорноморського басейну. Через територію України проходять важливі транспортні комунікації, які з”єднують країни Євросоюзу з Росією, державами Близького Сходу, Закавказзя.

Природно-кліматичні умови і ресурси нашої держави є факторами, які в цілому можуть сприяти інтеграції України в Економіку Європейського Союзу. Переважно рівнинний рельєф знижує капітальні витрати на будівництво залізничних колій, автомобільних шляхів, трубопроводів, ліній передач. Геологічні пошуки останніх років свідчать про наявність у надрах України значних запасів золота, міді, титану…

З економічної точки зору населення розглядається насамперед, як споживач матеріальних благ. Звідси Україна є досить містким ринком збуту для країн членів Євросоюзу. Сьогодні в Україні майже відсутні ряд галузей промисловості, які виробляють товари широкого вжитку, перш за все підприємства з виробництва ліків, годинників, побутової техніки. Отже, відсутність продукції власного виробництва зумовлює необхідність імпорту багатьох товарів, які не завжди є вищого гатунку. Крім того вартість робочої сили в Україні нижча ніж в країнах Євросоюзу. Тому в структурі інтеграційних процесів варто віддавати перевагу таким, які передбачають розширення сфери застосування праці шляхом розвитку тут трудомістких галузей.

З моменту свого утворення ЄС пройшов всі основні етапи інтеграційного процесу і в даний час перебуває на етапі розвитку й удосконалення економічного союзу.

У рамках 15 країн ЄС забезпечено вільне переміщення товарів і всіх чинників виробництва, проводиться єдина політика в галузі сільського господарства.

Оскільки сільськогосподарська продукція країн ЄС недостатньо конкурентоздатна на світовому ринку, однією з головних цілей інтеграції є створення сприятливих умов для національних виробників. У результаті здійснення погодженої аграрної політики всі країни ЄС одержали можливість продавати свою продукцію за цінами, що значно перевищують середньосвітові, в окремих випадках на 30% і більше. Єдина політика забезпечує абсолютний пріоритет закупівель сільськогосподарської продукції у фермерів країн ЄС перед імпортом. В останні роки найважливішим напрямком цієї політики стали стримування надвиробництва сільгосппродукції і підтримка дрібних фермерів.

Єдина аграрна політика (common agriculture) — погоджені дії країн ЄС по забезпеченню стабільності постачань сільгосппродукції за стабільними цінами, підвищенню продуктивності сільського господарства, підтримці життєвого рівня фермерів і їхніх родин і підтримці розумного рівня роздрібних цін. Основні елементи єдиної аграрної політики такі:



-

"

$

-

"

o