Оптимізація роботи "Львівміськбуд", Детальна інформація

Рис. 5.Ставки податку

Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи, та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20 процентів.

Податок за землю.

Правовою основою стягнення плати за землю являється Земельний кодекс України і Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю"" від 19.06.96 р. У відповідності з цим встановлено, що використання землі в Україні є платним.

Плату за землю (Рис. 6) введено з метою раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, фінансування витрат на ведення земельного податку, проведення землеустрою та моніторингу земель, а також розвитку інфраструктури населених пунктів.

Рис. 6 Структурно-логічна схема плати за землю .

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні (в тому числі на умовах оренди).

суб`єктом плати за землю є власник землі та землекористувач, у тому числі орендар.

Плата за землю здійснюється у двох формах:

- земельний податок,

- орендна плата.

Земельний податок сплачують власники землі та землекористувачі (крім орендарів). За земельні ділянки, надані в оренду, сплачується орендна плата.

Розмір плати за землю не залежить від форми користування і форми власності на землю, а також від господарських результатів власників та користувачів. Їі розмір залежить від якості та місцезнаходження земельної ділянки.

Земельний податок встановлюється у вигляді платежів за одиницю земельної площі у розрахунку на рік по встановлених ставках. Ставки земельного податку з одного гектара встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

а) для земель сільськогосподарського призначення:

рілля,сіножатні та пасовища - 0,181%;

багаторічні насадження - 0,0543%;

б) для земель у межах територій населених пунктів - 1,81%.

Податок з власників транспортних засобів.

Підставою для сплати податку з власників транспортних засобів (див. Рис. 7) є Закон України від 13.02.97 р. "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів"", який набрав чинності з 25.03.97 р.

Платниками податку є як юридичні, так і фізичні особи, які мають зареєстровані в Україні власні транспортні засоби.

Рис.7 Структурно-логічна схема податків з власників транспортних засобів.

Об`єктами оподаткування є транспортні засоби та самохідні машини і механізми (трактори колісні, автомобілі: легкові, вантажні, спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги), мотоцикли (мопеди), яхти і парусні судна з допоміжним двигуном (крім спортивних), човни моторні і катери, інші).

Ставки податку (ст. 3 Закону) встановлені в ЄВРО на рік на 100 куб. см. об`єму циліндрів двигуна або на 1кВт потужності двигуна чи на 1 см довжини. Так, для автомобілів легкових з об`ємом циліндрів двигуна від 1001 куб. см до 1500 куб. см ставка - 1,14 ЄВРО з 100 куб. см, а для вантажних автомобілів - 0,45 ЄВРО з 100 куб. см.

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Згідно Закону України від 23.03.96 р. № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 12.07.96 р. № 324/96-ВР, від 26.06.97 р. № 397/97-ВР, від 18.07.97 р. № 499/97-ВР, від 10.02.98 р. № 102/98-ВР) патентуванню підлягає торгівельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльність у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльність з надання послуг у сфері громадського бізнесу та побутових послуг, що проводяться суб`єктами підприємницької діяльності.

Суб`єктами плати за торговий патент є юридичні особи та суб`єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їхні відокремлені підрозділи, які займаються підприємницькою діяльністю. Торговий патент видається за плату суб`єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб`єктів або місцезнаходженням їхніх структурних (відокремлених) підрозділів.

Вартість торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності та діяльності з надання побутових послуг встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.

Вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів:

- на території м. Києва, обласних центрів - від 60 до 120 грн.;