Лексема срібло в поетиці О.Стефановича, Детальна інформація

Зі сплеском позитивних емоцій найбільше пов’язаний у О.Стефановича у його річному циклі поезій прихід весни. У вірші “Небеса в воду…” метафори, що своїм підґрунтям мають метонімічний перенос і виконують у тексті роль гіперболи, не лише по-особливому підкреслюють надмір щасливих почувань від пробудження природи, але й передають особливість звучання лебединого співу:

Небеса в воді – в синім неводі…

“Вирій, вирій он! Он наш рай росте!” –

Захлинулися криком радості

Білі лебеді.

Срібло вибухло всіма трубами –

В третім небі десь луна котиться,

А сади з води встають купами

День золотиться […] [9, 35]

Навіть лірична замальовка, присвячена відльоту журавлів восени, бринить світлою стильовою нотою. Цей настрій, підтриманий у контексті поетизмами блакить, світла зоря, народнорозмовним синонімом до слова журавлі – веселики, різко контрастує із закріпленою у повсякденній мовній свідомості асоціацією співу птахів, що знялися у вирій, із мінорною мелодією. Зокрема, саме так, у руслі традиційної асоціації, сприйняв Б.Лепкий курликання відлітаючих журавлів як сповнене смутку прощання з рідною стороною, як передчуття загибелі на чужині. В О.Стефановича, на відміну від усталеної асоціації, журавлі не сумують, а розсипають гру своїми криками:

Десь високо блакиттю заливається,

Десь високо блакиттю захлинається –

Кру-кру, кру-кру, кру-кру…

Не кажи: “Журавлі вибираються”,

А скажи: “Це веселики з нами прощаються,

На вирій знялись, як на світлу зорю,

Срібних криків розсипали гру” […] [9, 24].

Образ срібла, з яким традиційно пов’язуються позитивні емоції, екстрапольовані в текст, слугує для створення поетом його особливої картини світу, в якій гармонія панує в усьому, навіть у сумному відльоті журавлів за океан, у зміні тепла холодною зимою.

Радісні почуття забарвлюють метонімічні метафори: у словосполученні срібна труба у змалюванні душевного стану означення є не тільки назвою матеріалу, а втіленням краси музики:

Співає срібна в душі труба.

Душа квітками, як клумба, квітне [9, 187].

Пор.також:

І довго іще у просторах

В хорал зливались один

Органні рокоти моря

І срібні сурми сирен [9, 172].

Слова труба, сурми у подібних конструкціях позначають не самі музичні інструменти, а утворювані ними звуки. В епітеті срібний сема звучання підтримана іншими словами з цим значеннєвим компонентом: хорал (гімн), органні рокоти, співати. Мелодії в останній строфі постають у свідомості автора і реципієнта дивовижно хвилюючими і врочистими; помножені масштабами моря, вони відтворюють звук надзвичайної сили й могутності. Завдяки об’єднанню в контексті з образами міфічних сирен, які своїм співом заманювали мореплавців з метою погубити їх, слово срібний набуває ще нових обертонів, виражаючи передчуття небезпеки. Увесь цей комплекс складних образів О.Стефановича викликає в уяві величавість і радість гармонійної сили водної стихії.

Як правдивий майстер вірша, О.Стефанович озвучує картину розбурханого моря не лише через призму смислових та емоційних відтінків слова, але й через тонку інструментовку. Так, для цитованої строфи співвідношення голосних і приголосних дорівнює відповідно 30:41, тобто коефіцієнт вокалізму становить близько 0,7. Серед приголосних 22 звуки – сонорні, алітерація яких, особливо р (9 із 22) створює виразний музичний акомпанемент образові бурі на морі, рокотанню зливи й вітру. Цілком слушним, як бачимо, є зауваження Б.Бойчука і Б.Рубчака щодо звукопису у поета: “Взагалі алітераційна майстерність Олекси Стефановича – це незвичайно пишна і міцна снасть” [10, 80].

Розглянутий у статті матеріал підтверджує думку багатьох дослідників про символістські уподобання О.Стефановича, що виявляються, як ми впевнилися, в стилістичних тенденціях поетичного мовлення. Його словесні образи, зокрема образи срібла, є складними за структурою, яка об’єднує метафоричний і метонімічний переноси, і містять глибокий символічний підтекст, вражаючи своєю загадковістю, таємничістю. Усталені в мові переносні значення центрального слова ускладнюються в тексті новими смислами. Через витончену гармонію контекстуальних відношень ключове слово реалізує різноманітні позитивні конотативні семи, пов’язані з радістю: блиск божественного та емоції піднесеності, врочистості. Ці ноти є домінантними, тому що навіть застиглість і холод у О.Стефановича сприймаються як скороминущі, такі, що віщують незабаром прихід тепла й руху, а небезпека виглядає величаво на тлі величної природи.

Література