Генріх Ібсен, Детальна інформація

просуществовавшую кілька місяців. Тут Ібсен помістив кілька поем і

3-х актное драматичний сатиричний добуток "Norma". Після

припинення журналу, Ібсен познайомився з засновником народного театру в

Бергені, Ола-Булем, що надав йому посада режисера і

директора цього театру. У Бергені Ібсен пробув 5 років і в 1857 р. переїхав у

Христианию, теж на посаду директора театру. Тут він залишався до

1863 р. Женився Ібсен у 1858 р. і був дуже щасливий у шлюбному житті. У

1864 р., після довгих турбот, И. одержав письменницьку пенсію від

стортингу і скористався нею, щоб поїхати на південь. Спочатку він оселився

у Римі, де жив у повній самоті, потім переїхав у Трієст, потім у

Дрезден і Мюнхен, відкіля їздив у Берлін, а також був присутній при

відкритті Суэзского каналу. В даний час живе звичайне в

Мюнхені. Перша п'єса Ібсена, більш психологічна, чим історична

драма "Саtіlіnа", відноситься до 1850 р. У цьому ж році Ібсен домігся того,

що була поставлена на сцені його трагедія: "Kamphojen". З тих пір він

почав писати п'єсу за п'єсою, сюжети для який брав з історії Середніх

століть. "Gildet pa Solhoug", шедшая в Христиании в 1856 р. - перша з

драм Ібсена, що мала значний успіх. Потім з'явилися "Fru Inger til

Osterraat" (1857), "Harmandene paa Helgeland" (1858), "Kongs Emnerne"

(1864). Усі ці п'єси мали великий успіх і були багато разів грані в

Бергені, Христиании, Копенгагені, Стокгольмі й у Німеччині. Але написані

їм у 1864 р. п'єси "En Broder Nod" і особливо "Kjoerlighedens

Komedie", так відновили проти нього його співвітчизників, що И. був

змушений у 1864 р. залишити Норвегію. Подальші його драми "Brand"

(1866), "Peer Gynt" (1867), "Kejser og Galiltoer" (1871), "De Unges

Forbund" (1872), "Samfundets-Stotter" (1874), "Nora" (1880), після

яке він зовсім посварився з Бьернсоном. Потім ще Ібсен написав:

"Hedda Gabler", "Rosmersholm" і "Будівельник Сольнес". Вірша Ібсена

зібрані в книжку "Digte:" (1871).

М. В.