/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Гнійні захворювання пальців, Детальна інформація

Тема: Гнійні захворювання пальців
Тип документу: Реферат
Предмет: Медицина, БЖД
Автор: Олексій
Розмір: 0
Скачувань: 1514
Скачати "Реферат на тему Гнійні захворювання пальців"
Сторінки 1   2   3   4  
Якщо патологічний процес захоплює всі тканини пальця, розвивається пандактиліт (pandactilitis).

Глибокий панарицій звичайно є наслідком несвоєчасного і неповноцінного лікування поверхневого.

Клініка і хірургічна тактика при різних формах панарицію мають свої особливості.

Шкірний панарицій виникає у разі неглибокого проникнення інфекції. Запальний процес при цьому розвивається під епідермісом. Останній відшаровується і утворюється пухир, заповнений гноєм. Частіше цей вид панарицію локалізується на долонній поверхні пальця. Поява пухиря супроводжується незначним болем, який поступово збільшується. Пухир може досягати таких розмірів, що захоплює іноді всю фалангу. На тильній поверхні кисті і передпліччя з'являються ознаки лімфангіту, що супроводжується підвищенням температури тіла. Загальний стан хворого при такому виді панарицію звичайно не порушується.

Лікування шкірного панарицію оперативне: обробивши операційне поле, ножичками по краях зрізують пухир. Гній видаляють, некротизований епідерміс видаляють. Після цього треба переконатися, чи підшкірний панарицій не має зв'язку з глибокими тканинами. Для цього пальцем натискають на уражену ділянку. У разі проникнення інфекції під шкіру з глибини буде виділятися гній. У таких випадках, застосовуючи той чи той метод знеболен-ня, підшкірний гнояк розрізують. Операцію закінчують накладанням пов'язки, просякненої антисептиком. Якщо шкірний панарицій ускладнюється лімфангітом, проводять іммобілізацію пальця і кисті, терапію променями УВЧ.

На тильній поверхні шкірний панарицій зустрічається рідше і локалізується частіше на середній фаланзі. Середня тривалість шкірного панарицію — 4-5 діб.

Підшкірний панарицій буває найчастіше. Причиною проникнення інфекції в підшкірну основу є колоті мікротравми. У 80—90 % випадків локалізується на долонній поверхні І—III пальців правої кисті. У жінок підшкірний панарицій буває частіше, ніж у чоловіків (уколи голкою).

Підшкірний панарицій супроводжується появою сильного болю в пальці, який не дає хворому спати. Іноді біль має сіпаючий характер, що синхронний з пульсом. Він зв'язаний з тим, що сполучнотканинні перетинки, які йдуть вертикально від шкіри до окістя, не дають можливості поширюватися набряковій рідині, тому тиск її в тканинах підвищується, стискаються нервові рецептори.

Палець набрякає, особливо його тильна поверхня. Коли процес локалізується лише в підшкірній основі, почервоніння шкіри спочатку може не бути. У разі вираженого набряку шкіра стає навіть блідою внаслідок стиснення кровоносних судин.

Натискуючи зондом на уражену ділянку, виявляють максимальну зону болючості. Хворий щадить палець і тримає його дещо зігнутим. При підшкірному панариції загальний стан хворого майже не порушується. По ходу сполучнотканинних волокон процес може перейти на кістку, в сухожилкові піхви, суглоб, лімфатичні і кровоносні судини.

Хворі з підшкірним панарицієм на перших порах рідко звертаються по допомогу до лікаря. Звичайно вони це роблять після першої безсонної ночі, що є грубою помилкою, бо в цей час у більшості випадків у тканині пальця виникають вже глибокі деструктивні, некротичні процеси.

У перші 2—3 доби (в серозній або серозно-інфільтративній стадії) під контролем лікаря може бути проведена консервативна терапія. Потрібно іммобілізувати кисть, застосувати місцеву і загальну антибіотикотерапію, призначити сульфаніламідні препарати. Місцева антибіотикотерапія полягає у введенні препарату разом із 0,5 % розчином новокаїну внутрішньовенне (після накладання на нижню третину передпліччя джгута) в одну з набряклих вен тилу кисті в дистальному напрямку (100 000—200 000 ОД бензилпеніциліну натрієвої солі на 20—40 мл 0,5 % розчину новокаїну). Джгут тримають 8—10 хв.

На уражений палець накладають спиртову волого-висихаючу пов'язку, яку змінюють 2—3 рази на добу, роблять для пальця теплі ванни (спиртові або з антисептиком) по 40—60 хв 2 рази на добу.

За відсутності протягом 1—2 діб ефекту від консервативної терапії показане оперативне лікування. Останнє повинно проводитися під надійним знеболенням. Це може бути місцева новокаїнова анестезія (при підшкірному панариції нігтьової і середньої фаланг) або внутрішньовенний наркоз. Місцеву анестезію проводять за методом, запропонованим Оберстом—Лу-кашевичем.

При підшкірному панариції нігтьової фаланги доцільно проводити так званий ключкоподібний розріз. Забезпечуючи добре відтікання гною, він не дуже деформує палець, не порушує його тактильної чутливості і функції.

Уразі локалізації запального процесу на основній і середній фалангах проводять розрізи по бічних поверхнях пальця відповідної фаланги (мал.73).

Можна застосовувати також поздовжні розрізи через точку найбільшої болючості. Після розкриття осередку запалення і створення умов для евакуації гною вирізують некротизовані тканини. Рану дренують гумовими смужками. Не рекомендується застосовувати марлеві тампони, бо вони швидко висихають і гальмують відплив гною.

Деякі автори після розтину гнояка і проведення некректомії рекомендують у післяопераційний період накладати первинні шви, інфільтруючи кілька разів тканини бензилпеніцилін-новокаїновим розчином.

За наявності загальних клінічних проявів проводять детоксикаційну терапію.

Пароніхія — це запалення нігтьового валика. Частіше причинами виникнення пароніхії є мікротравми тильної поверхні кінцевої фаланги, поблизу нігтя, задирки. Характеризується па-роніхія болючою припухлістю при-нігтьового валика і гіперемією сусідніх тканин. Уражений валик нависає над нігтьовою пластинкою. Пальпація кінця пальця, особливо біля основи нігтя, різко болюча. Іноді гній може проникнути під нігтьову пластинку, і тоді виникає піднігтьовий панарицій. Під час натискування з-під шкірного валика виділяється гній. Загальний стан хворих майже без змін.

За локалізацією гною розрізняють поверхневу (субепідермальну) і глибоку пароніхію. У разі останньої гній збирається в товщі нігтьового валика.

p

ладуть на місце, накладають асептичну пов'язку (операція Каневела).

Піднігтьовий панарицій є наслідком травмування і інфікування дистального краю нігтя (піднігтьового ложа). Причиною його є різні задирки, уколи, дрібні травми. Піднігтьовий панарицій може бути первинним (звичайно процес починається з піднігтьового панарицію) і вторинним (інфекція під ніготь потрапляє за наявності пароніхії).

Клінічна картина характеризується появою пульсуючого болю в пальці. Пальпація нігтя дуже болюча. З'являється набряк тильної поверхні нігтьової фаланги. Загальна реакція виявляється у вигляді підвищення температури тіла й ознобу. Через ніготь видно скупчення гною.

Лікування піднігтьового панарицію оперативне. Біля вільного краю нігтя і в його дистальній частині, якщо корінь нігтя не втягнений у процес, резектують дистальну уражену частину. У разі локалізації процесу біля основи нігтя без відшарування решти його частини проводять операцію Каневела. Якщо піднігтьовий панарицій захоплює все нігтьове ложе і відсепаровує ніготь, показане повне його видалення. Після операції накладають мазеві пов'язки, пов'язки з біологічною плівкою або плацентарною оболонкою тощо.

Сухожилковий панарицій (тендовагініт) виникає у разі переходу запального процесу з підшкірної основи або за безпосереднього ушкодження сухожилкової піхви. Зі всіх запальних процесів цей вид най-небезпечніший, бо при ураженні І і V пальців може поширитися на долоню і передпліччя, що згодом призводить до порушення функції не лише пальців, але й кисті. Запалення сухожилка виникає легко, бо він відносно слабко кровопостачається, а замкнена порожнина, якою є піхва, створює срият-ливі умови для розмноження мікробів.

Сухожилки тилу кисті стійкіші до інфекції і, як правило, не втягуються в запальний процес.

Несприятливий перебіг захворювання часто зумовлений пізнім розпізнаванням і неадекватним лікуванням.

Клінічна картина і перебіг сухожил-кового панарицію II, III, IV пальців і І та V відрізняються, що пояснюється їх будовою.

Сторінки 1   2   3   4  
Коментарі до даного документу
Додати коментар