Гнійні захворювання пальців, Детальна інформація
Гнійні захворювання пальців
При сухожилковому панариції II, III, IV пальців вони зігнуті. У такому положенні зменшується натяг сухожилків. М'які тканини дуже набряклі, найменші рухи, особливо розгинання, супроводжуються сильним болем. Різкий біль з'являється й у разі доторкування зондом до шкіри в проекції сухожилків. Спроби розігнути палець супроводжуються дуже сильним болем, що є головним симтомом сухожилкового панарицію. Порушується й загальний стан хворого: до 39—40 °С підвищується температура тіла, з'являються слабкість, озноб, головний біль, згодом розвивається набряк тилу кисті.
При тендовагініті І, V пальців всі місцеві явища швидко поширюються на долоню, навіть на передпліччя. Захворювання супроводжується лімфангі-том і лімфаденітом.
Лікування сухожилкового панарицію оперативне. Що швидше проведено операцію, то кращі наслідки. Річ у тім, що ексудат, який нагромаджується в сухожилковій піхві, стискає судини, які кровопостачають сухожилок, що призводить до швидкого змертвіння останнього.
Деякі хірурги у фазі серозної ексудації рекомендують пункгувати сухожил-кову піхву з відсмоктуванням 1—2 краплин гною і введенням в неї розчину бензилпеніциліну натрієвої солі. Прокол сухожилкової піхви проводять у межах середньої фаланги. Антибіотик вводять у великій концентрації (100 000— 200 000 ОД бензилпеніциліну натрієвої солі і 1 мл новокаїну).
Операцію проводять під різними видами наркозу. Запропоновано багато розрізів для доступу до сухожилків. Найчастіше застосовують два паралельні розрізи на рівні середніх фаланг, які проводять на долонно-бічних поверхнях пальця. Додатково роблять один розріз на долоні для розкриття сліпого мішка сухожилкової піхви. Випускають гній, порожнину піхви промивають антибіотиками, ділянку над сухожилком дренують гумовою смужкою. Палець і кисть іммобілізують гіпсовою пов'язкою.
Коли сухожилок має тьмяно-жовтий колір, це свідчить про його змертвіння. У такому разі зберігати його недоцільно, його треба видалити і провести тендоектомію.
Деякі хірурги рекомендують після розтину гнійного тендовагініту і промивання сухожилкової піхви зашивати рану. Тканини довкола неї інфільтрують антибіотиком. Таку маніпуляцію повторюють у післяопераційний період кілька разів.
Складніше лікувати сухожилкові панариції І і V пальців. При них теж проводять долонно-бічні розрізи в ділянці середньої фаланги пальця. Крім цього, роблять додаткові розрізи на долоні (по внутрішніх краях підвищення великого пальця і мізинця з розкриттям ліктьової і променевої синовіальних сумок). У разі поширення процесу по синовіальних піхвах на передпліччя треба розкривати клітковинний простір Пирогова—Парона.
Тривалість лікування хворих із сухо-жилковим панарицієм — 20—40 діб.
Сухожилковий панарицій часто призводить до стійкого порушення функції пальця внаслідок змертвіння сухожилка. Спостерігаються поодинокі випадки смерті від ускладнення сепсисом.
Суглобовий панарицій — це гнійне запалення міжфалангових і п'ястково-фалангових суглобів. Він може бути первинним і вторинним. Первинний є наслідком травми суглоба (проколювання, поранення), частіше з тильного боку. У разі вторинного суглобового панарицію інфекція проникає в суглоб з сусідніх тканин (при підшкірному, сухожильному, кістковому панариціях).
Клінічне суглобовий панарицій виявляється наявністю сильного болю в ділянці ураженого суглоба, рухи в якому стають неможливими. Суглоб набуває веретеноподібної форми, тильні міжфалангові борозни згладжуються. Спостерігається місцеве підвищення температури. Набряк і гіперемія шкіри виражені найбільшою мірою з тильного боку пальця. Під час натискування на кінець пальця хворий відчуває біль у ділянці ураженого суглоба. Палець дещо зігнутий для максимального розслаблення суглобової сумки. Запальний процес може зруйнувати бічні зв'язки, і тоді в суглобі з'являються нефізіологічні рухи. У разі руйнування міжсуглобових хрящів у суглобі відчувається хрускіт. Діагноз підтверджується шляхом рентгенологічного дослідження і пункції суглоба, за якої з його порожнини можна отримати невелику кількість каламутної рідини.
Лікування суглобового панарицію в стадії серозної ексудації може бути консервативним: пункція суглоба, відсмоктування гною, промивання порожнини антисептиком, введення в неї антибіотика, іммобілізація пальця і кисті гіпсовою лонгетою, введення антибіотиків.
Оперативне лікування суглобового панарицію полягає в проведенні на тильно-бічній поверхні пальця двох паралельних розрізів. Розкривають суг
лоб, вирізують грануляції і уражені ділянки капсули, промивають суглобову порожнину і дренують. Під час розкриття суглоба бажано зберегти бічні зв'язки. Коли патологічним процесом уражені суглобові хрящі, проводять економну резекцію суглоба. Іммобілізація пальця і кисті потрібна протягом 2 тиж.
При суглобових панариціях важливо зберегти функцію пальця (особливо І). Тому після затихання гострих явищ необхідні рання лікувальна гімнастика, застосування фізіотерапевтичних процедур.
Кістковий панарицій(остео-мієліт кісткових фаланг) — це гнійне запалення пальця з втягненням у процес кісткової тканини.
Як і попередні форми панарицію, кістковий панарицій може бути первинним (частіше внаслідок безпосередньої травми), вторинним (у разі переходу запального процесу з м'яких тканин пальця на окістя і кістку) і гематогенним. Останній вид зустрічається рідко.
Первинний кістковий панарицій частіше уражує кінцеву фалангу. На основній і середній фалангах розвивається вторинний остеомієліт.
Серед інших форм запальних процесів пальців на кістковий панарицій припадає від 5 до 6,3 %.
Частіше уражається кінцева фаланга, що зв'язано з анатомо-фізіологіч-ними її особливостями. Крім цього, на кінцевій фаланзі частіше буває підшкірний панарицій з переходом інфекції на кістку.
Залежно від змін, які відбуваються в кістці, у перебігу кісткового панарицію розрізняють три стадії: перша характеризується остеопорозом фаланги, друга — періостальною реакцією і третя — деструкцією кістки, змертвінням її ділянки і утворенням секвестру.
Рентгенологічне розрізняють три види секвестрації: крайову, субтоталь-ну і тотальну, тобто повний некроз фаланги з втягненням у процес суглоба.
На перших стадіях розвитку кістковий панарицій за перебігом нагадує підшкірний панарицій. Хворий скаржиться на сильний біль у ділянці фаланги, набряк, почервоніння шкіри. Характерне місцеве підвищення температури. Залежно від ураження фаланга набуває вигляду булави або веретена. Її пальпація супроводжується різким болем, рухи в пальці обмежені.
При вторинному панариції, коли запальний процес переходить на кістку з м'яких тканин, загальний стан хворого різко погіршується, місцеві і загальні клінічні ознаки наростають.
У перші дні під час рентгенологічного дослідження кістки патологічних змін не виявляють. Вони з'являються не раніше 10—12-ї доби. В цей час на рентгенограмі вже помітна деструкція кістки. Секвестральних коробок при кістковому панариції не спостерігається.
Лікування кісткового панарицію оперативне, і що швидше воно проведене, то кращий наслідок. Операцію виконують під наркозом. Розрізи — як і при підшкірному панариції. Розрізують м'які тканини до кістки. При цьому треба бути обережним, щоб не пошкодити суглоба. Якщо кісткова фаланга змінена, є в ній секвестри, показано видалення її разом із змертвілими тканинами. Коли секвестр хоча б незначно з'єднаний з окістям, його треба зберегти.
У післяопераційний період уводять антибіотики: внутрішньом'язово, внутрішньовенне, в навколишні м'які тканини, безпосередньо у кістку, шляхом іонофорезу. Добрий ефект дають антибіотики тетрациклінової групи, які мають здатність відкладатися в кістковій тканині. Проводять електрофорез кальцію, а пізніше — опромінення ураженої фаланги кварцом.
Пандактиліт — це звичайна форма панарицію, за якої в патологічний процес втягуються всі тканини пальця — шкіра, підшкірна основа, суглоб, сухожилок, кістка. Як первинне захворювання пандактиліт зустрічається рідко. Частіше він є наслідком поширення на тканини пальця інших видів панарицію. Пандактиліт перебігає за типом вологого некрозу з роз-плавленням тканин і лише при кістковому панариції кінцевої фаланги — у виді сухого некрозу.
При пандактилггі уражений палець різко збільшений у об'ємі, шкіра гіпе-ремійована з ціанотично-багряним відтінком. Набряк поширюється на тильну поверхню кисті. З'являється сильний біль у пальці. На шкірі можуть бути помітні рани від проведених оперативних втручань або норицеві ходи після проривання підшкірного, суглобового чи сухожилкового панариціїв. З ран виділяється густий гній. Клінічний перебіг характеризується вираженими явищами інтоксикації (головний біль, висока температура тіла, тахікардія). Захворювання ускладнюється кубіталь-ним і пахвовим лімфаденітом.
При тендовагініті І, V пальців всі місцеві явища швидко поширюються на долоню, навіть на передпліччя. Захворювання супроводжується лімфангі-том і лімфаденітом.
Лікування сухожилкового панарицію оперативне. Що швидше проведено операцію, то кращі наслідки. Річ у тім, що ексудат, який нагромаджується в сухожилковій піхві, стискає судини, які кровопостачають сухожилок, що призводить до швидкого змертвіння останнього.
Деякі хірурги у фазі серозної ексудації рекомендують пункгувати сухожил-кову піхву з відсмоктуванням 1—2 краплин гною і введенням в неї розчину бензилпеніциліну натрієвої солі. Прокол сухожилкової піхви проводять у межах середньої фаланги. Антибіотик вводять у великій концентрації (100 000— 200 000 ОД бензилпеніциліну натрієвої солі і 1 мл новокаїну).
Операцію проводять під різними видами наркозу. Запропоновано багато розрізів для доступу до сухожилків. Найчастіше застосовують два паралельні розрізи на рівні середніх фаланг, які проводять на долонно-бічних поверхнях пальця. Додатково роблять один розріз на долоні для розкриття сліпого мішка сухожилкової піхви. Випускають гній, порожнину піхви промивають антибіотиками, ділянку над сухожилком дренують гумовою смужкою. Палець і кисть іммобілізують гіпсовою пов'язкою.
Коли сухожилок має тьмяно-жовтий колір, це свідчить про його змертвіння. У такому разі зберігати його недоцільно, його треба видалити і провести тендоектомію.
Деякі хірурги рекомендують після розтину гнійного тендовагініту і промивання сухожилкової піхви зашивати рану. Тканини довкола неї інфільтрують антибіотиком. Таку маніпуляцію повторюють у післяопераційний період кілька разів.
Складніше лікувати сухожилкові панариції І і V пальців. При них теж проводять долонно-бічні розрізи в ділянці середньої фаланги пальця. Крім цього, роблять додаткові розрізи на долоні (по внутрішніх краях підвищення великого пальця і мізинця з розкриттям ліктьової і променевої синовіальних сумок). У разі поширення процесу по синовіальних піхвах на передпліччя треба розкривати клітковинний простір Пирогова—Парона.
Тривалість лікування хворих із сухо-жилковим панарицієм — 20—40 діб.
Сухожилковий панарицій часто призводить до стійкого порушення функції пальця внаслідок змертвіння сухожилка. Спостерігаються поодинокі випадки смерті від ускладнення сепсисом.
Суглобовий панарицій — це гнійне запалення міжфалангових і п'ястково-фалангових суглобів. Він може бути первинним і вторинним. Первинний є наслідком травми суглоба (проколювання, поранення), частіше з тильного боку. У разі вторинного суглобового панарицію інфекція проникає в суглоб з сусідніх тканин (при підшкірному, сухожильному, кістковому панариціях).
Клінічне суглобовий панарицій виявляється наявністю сильного болю в ділянці ураженого суглоба, рухи в якому стають неможливими. Суглоб набуває веретеноподібної форми, тильні міжфалангові борозни згладжуються. Спостерігається місцеве підвищення температури. Набряк і гіперемія шкіри виражені найбільшою мірою з тильного боку пальця. Під час натискування на кінець пальця хворий відчуває біль у ділянці ураженого суглоба. Палець дещо зігнутий для максимального розслаблення суглобової сумки. Запальний процес може зруйнувати бічні зв'язки, і тоді в суглобі з'являються нефізіологічні рухи. У разі руйнування міжсуглобових хрящів у суглобі відчувається хрускіт. Діагноз підтверджується шляхом рентгенологічного дослідження і пункції суглоба, за якої з його порожнини можна отримати невелику кількість каламутної рідини.
Лікування суглобового панарицію в стадії серозної ексудації може бути консервативним: пункція суглоба, відсмоктування гною, промивання порожнини антисептиком, введення в неї антибіотика, іммобілізація пальця і кисті гіпсовою лонгетою, введення антибіотиків.
Оперативне лікування суглобового панарицію полягає в проведенні на тильно-бічній поверхні пальця двох паралельних розрізів. Розкривають суг
лоб, вирізують грануляції і уражені ділянки капсули, промивають суглобову порожнину і дренують. Під час розкриття суглоба бажано зберегти бічні зв'язки. Коли патологічним процесом уражені суглобові хрящі, проводять економну резекцію суглоба. Іммобілізація пальця і кисті потрібна протягом 2 тиж.
При суглобових панариціях важливо зберегти функцію пальця (особливо І). Тому після затихання гострих явищ необхідні рання лікувальна гімнастика, застосування фізіотерапевтичних процедур.
Кістковий панарицій(остео-мієліт кісткових фаланг) — це гнійне запалення пальця з втягненням у процес кісткової тканини.
Як і попередні форми панарицію, кістковий панарицій може бути первинним (частіше внаслідок безпосередньої травми), вторинним (у разі переходу запального процесу з м'яких тканин пальця на окістя і кістку) і гематогенним. Останній вид зустрічається рідко.
Первинний кістковий панарицій частіше уражує кінцеву фалангу. На основній і середній фалангах розвивається вторинний остеомієліт.
Серед інших форм запальних процесів пальців на кістковий панарицій припадає від 5 до 6,3 %.
Частіше уражається кінцева фаланга, що зв'язано з анатомо-фізіологіч-ними її особливостями. Крім цього, на кінцевій фаланзі частіше буває підшкірний панарицій з переходом інфекції на кістку.
Залежно від змін, які відбуваються в кістці, у перебігу кісткового панарицію розрізняють три стадії: перша характеризується остеопорозом фаланги, друга — періостальною реакцією і третя — деструкцією кістки, змертвінням її ділянки і утворенням секвестру.
Рентгенологічне розрізняють три види секвестрації: крайову, субтоталь-ну і тотальну, тобто повний некроз фаланги з втягненням у процес суглоба.
На перших стадіях розвитку кістковий панарицій за перебігом нагадує підшкірний панарицій. Хворий скаржиться на сильний біль у ділянці фаланги, набряк, почервоніння шкіри. Характерне місцеве підвищення температури. Залежно від ураження фаланга набуває вигляду булави або веретена. Її пальпація супроводжується різким болем, рухи в пальці обмежені.
При вторинному панариції, коли запальний процес переходить на кістку з м'яких тканин, загальний стан хворого різко погіршується, місцеві і загальні клінічні ознаки наростають.
У перші дні під час рентгенологічного дослідження кістки патологічних змін не виявляють. Вони з'являються не раніше 10—12-ї доби. В цей час на рентгенограмі вже помітна деструкція кістки. Секвестральних коробок при кістковому панариції не спостерігається.
Лікування кісткового панарицію оперативне, і що швидше воно проведене, то кращий наслідок. Операцію виконують під наркозом. Розрізи — як і при підшкірному панариції. Розрізують м'які тканини до кістки. При цьому треба бути обережним, щоб не пошкодити суглоба. Якщо кісткова фаланга змінена, є в ній секвестри, показано видалення її разом із змертвілими тканинами. Коли секвестр хоча б незначно з'єднаний з окістям, його треба зберегти.
У післяопераційний період уводять антибіотики: внутрішньом'язово, внутрішньовенне, в навколишні м'які тканини, безпосередньо у кістку, шляхом іонофорезу. Добрий ефект дають антибіотики тетрациклінової групи, які мають здатність відкладатися в кістковій тканині. Проводять електрофорез кальцію, а пізніше — опромінення ураженої фаланги кварцом.
Пандактиліт — це звичайна форма панарицію, за якої в патологічний процес втягуються всі тканини пальця — шкіра, підшкірна основа, суглоб, сухожилок, кістка. Як первинне захворювання пандактиліт зустрічається рідко. Частіше він є наслідком поширення на тканини пальця інших видів панарицію. Пандактиліт перебігає за типом вологого некрозу з роз-плавленням тканин і лише при кістковому панариції кінцевої фаланги — у виді сухого некрозу.
При пандактилггі уражений палець різко збільшений у об'ємі, шкіра гіпе-ремійована з ціанотично-багряним відтінком. Набряк поширюється на тильну поверхню кисті. З'являється сильний біль у пальці. На шкірі можуть бути помітні рани від проведених оперативних втручань або норицеві ходи після проривання підшкірного, суглобового чи сухожилкового панариціїв. З ран виділяється густий гній. Клінічний перебіг характеризується вираженими явищами інтоксикації (головний біль, висока температура тіла, тахікардія). Захворювання ускладнюється кубіталь-ним і пахвовим лімфаденітом.
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021