/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Характеристика методів мікробіологічної діагностики стафілококових інфекцій. Тести для визначення патогенності стафілококів. Встановлення джерел інфекції, Детальна інформація

Тема: Характеристика методів мікробіологічної діагностики стафілококових інфекцій. Тести для визначення патогенності стафілококів. Встановлення джерел інфекції
Тип документу: Реферат
Предмет: Медицина, БЖД
Автор: Олексій
Розмір: 0
Скачувань: 801
Скачати "Реферат на тему Характеристика методів мікробіологічної діагностики стафілококових інфекцій. Тести для визначення патогенності стафілококів. Встановлення джерел інфекції"
Сторінки 1   2   3  
1) адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин (АДП);

2) адсорбовані дифтерійно-правцевий та дифтерійний анатоксини зі зменшеним вмістом антигенів (АДП-М: АД-М);

3) донорський протикоклюшний імуноглобулін. З метою пасивної імунізації використовують:

протиправцеву антитоксичну сироватку

протиправцевий людський імуноглобулін

протидифтерійну антитоксичну сироватку.

Є сучасні вакцини: ДТ-Роlіо (дифтерійний, правцевий анатоксини та ін активовані віруси поліомієліту).

В одному з регіонів азіатської країни спостерігається масова загибель гризунів. При мікробіологічному обстеженні трупа тварини виявлено такі ознаки збудника інфекції: біполярне забарвлені грамвід'ємні бактерії овоїдної форми, що при культивуванні на МПА утворюють К-форму колоній, котра нагадує мереживну хусточку; зараження експериментальних мишей викликало їх загибель на 5-7 день. Який збудник став причиною розвитку епізоотії серед гризунів? Як запобігти розповсюдження серед людей?

Цей збудник називається Yersinia реstis - збудник чуми - антропонозної інфекції.

Чума належить до карантинних хвороб, на які поширюються міжнародні санітарні правила. Усією протиепідемічною роботою керує міністр охорони здоров'я або головний державний санітарний лікар держави. Усі рішення та комплексний план щодо ліквідації осередку затверджують на надзвичайній протиепідемічній комісії. Такі заходи спрямовані на:

1. запобіганню занесенню інфекції з-за кордону - з цією метою створено протичумні станції, в обласних санепідемстанціях є відділи особливо небезпечних інфекцій. На державному кордоні створено санітарно-контрольні пункти, які зобов'язані виявляти підозрілих на особливо-небезпечну інфекцію.

2. Оздоровлення природних осередків чуми і ліквідація природного осередку чуми - визначають видовий і кількісний склад тварин, які є джерелами збудника, наявність на них бліх, і їхню зараженість. Виконують дератизаційні і дезинсекційні заходи, що дозволяють припинити циркуляцію збудників чуми.

3. Екстренна профілактика в разі виявлення хворого на чуму: негайна його ізоляція і лікування:

- виявлення і госпіталізація осіб, підозрілих на чуму у провізорні шпиталі виявлення і розміщення протягом 6 діб в ізоляторі усіх, хто мав контакт з трупами померлих чи їх речами

- встановлення територіального карантину

- подвірні обходи з вимірюванням температури тіла (тричі на добу) усіх мешканців населеного пункту, неблагополучного по чумі;

- дератизацію в осередку (знищення гризунів)

- заключна дезинфекція в осередку 5% розчином фенолу, чи 3% розчином хлораміну

- вакцинація населення визначених територій (сухою живою протичумною вакциною)

- вакцинація контингентів, що піддаються високому ризику зараження (мисливці, тваринники, заготівельники)

екстренна 6-денна профілактика стрептоміцином або тетрацикліном осіб, підозрілих на можливе зараження.

Серед жителів селища К зареєстровано декілька випадків лептоспірозу. Як виявити джерело інфекції?

Джерелом лептоспірозу і природним резервуаром збудників є різні дикі гризуни (сірі та чорні пацюки, водяні щури, домові миші), свійські тварини тощо. Вони виділяють збудників із сечею. Хвора людина не має епідеміологічного значення (тобто хвора людина не заразна). У першу чергу з'ясовують наявність гризунів у житлових та складських приміщеннях, можливість забруднення вод о джерел і харчових продуктів випорожненнями цих тварин. Важливо з'ясувати професію хворого, а також можливий зв'язок з водоймою, уточнити місце і час користування нею. Тварин (гризунів) і воду досліджують на наявність збудника.

Лабораторна діагностика грунтується на виявленні збудників у крові та сечі за допомогою темнопольового мікроскопа, також посіву на спеціальні живильні середовища. Ставлять біопробу на кроликах - сисунцях.

Однією зі стадій патогенезу деяких інфекційних захворювань є стан бактеріємії. Назвіть декілька прикладів таких інфекцій.

Бактеріємія - перебування бактерій у крові. Мікроби розмножуються в певних вогнищах і тільки періодично потрапляють у кров, але не розмножуються в ній.

Бактеріємія буває при черевному тифі, бруцельозі. Бактеріємію викликають стрептококи груп А, В, С, Д, ентерококи, золотистий стафілокок. Бактеріемія буває при дизентерії, чумі.

Бактеріємію здатні викликати любі мікроорганізми; виділяють грампозитивні і грамнегативні бактеріемії.

А. Грампозитивні бактеріемії - бувають при станах, викликаних представниками родин Ентеробактерій і псевдомонад. Подібні стани виникають у 1% госпіталізованих пацієнтів. Найбільш розпловсюджені збудники - Еscherchia соlі (35%- усіх випадків), види Кlebsiellа, Еnterobacter , Serratіа (27% випадків), види Рroteus (1% випадків).

Б. Грамнегативні бактеріемії - основний збудник - золотистий стафілокок. Виділяють первинні бактеріємії (збудник проникає із шкірних покривів) і вторинні стафілококові бактеріємії (джерело збудника - вогнище існуючої інфекції).

Сторінки 1   2   3  
Коментарі до даного документу
Додати коментар