Характеристика методів мікробіологічної діагностики стафілококових інфекцій. Тести для визначення патогенності стафілококів. Встановлення джерел інфекції, Детальна інформація

Бактеріємія, викликана S. аureus (золотистим стафілоком) розвивається блискавично, із раптовим підвищенням температури, знобом, тахікардією. Стан хворого прогресивно погіршується до шока, часто із смертельним наслідком на протязі 24-48 годин.

Також буває бактеріемія при гонореї (гонококова бактеріемія), менінгококовій інфекції (менінгококуемія).

Іноді можна зафіксувати тимчасову присутність бактерій в кровотоку ( транзиторна бактеріемія - переважно безсимптомнний стан, який виникає при фізичних навантаженнях і стресових ситаціях ( надмірних заняттях спортом, тривалому безсонні, переохолодженні, перегріванні).

Які особливості вірусів дали можливість характеризувати їх, як генетичних паразитів клітин тварин, рослин і людини?

Віруси розглядають як неклітинні системи живих істот, які відрізняються своїми малими розмірами, відсутністю і віріоні білоксинтезуючих та енергієгенеруючих систем, а облігатним внутрішньоклітинним паразитизмом.

Фундаментальні відмінності вірусів від інших інфекційних агентів обумовлені механізмами їх репродукції. Віруси не здатні до самостійного поділу. Необхідні умови для їх розмноження - синтез вірусспецифічнних білків і формування вірусного геному інфікованою клітиною - господарем..

Всі віруси існують у двох якісно різних формах: позаклітинній (віріон) і внутрішньоклітинній (вірус).

Віруси не містять ферментів, відповідальних за енергетичний метаболізм. Вірусні частиці містять нуклеоїд, який має тільки один тип нуклеїнових кислот (ДНК і РНК), він оточений захисною оболонкою.

Самий простий вірусний геном кодує 3-4 білки, а найбільш складний - більше 50 білків, в тому числі і ферментів.

Віруси уражають практично всі живі організми - бактерії, гриби, рослини, тварин і людину. Віруси розмножуються тільки в живих клітинах.

Віруси є особливими паразитами клітини людини, тварин і рослин. Як цю особливість вірусів було використано для культивування вірусів іn VITRO?

Віруси є облігатними внутрішньоклітинними паразитами, тому вони можуть репродукуватися тільки в живій клітині. Виходячи з цього, запропоновано три основні способи культивування вірусів: на лабораторних тваринах, курячих ембріонах та культурах клітин.

Виділення збудника в зараженій культурі клітин - один з основних методів діагностики вірусних інфекцій. При дотриманні певних умов можна получити і підтримувати життєздатність культур більшості тваринних клітин. Фізіологічні потреби росту культур - замінні і незамінні амінокислоти, вітаміни, солбові розчини, глюкоза, в декотрих випадках живильне середовище доповнюють сироваткою.

Більшість патогенних вірусів відрізняє наявність тканинної і типової специфічності, наприклад поліовірус репродукується тільки в клітинах нирок приматів (до речі, поліовіруси були першими вірусами, репродукованими іn VITRO).

Про вірус відомо, що він належить до родини Раrатіхоvіrіdае; викликає інфекцію, що супроводжується висипкою; при культивуванні іn vitro викликає в культурі клітин утворення симпластів. Якому вірусу відповідають згадані ознаки?

Згадані ознаки відповідають вірусу кору - він належить до родини параміксовірусів, рід морбілівірус. Крім вірусу кору сюди входять вірус розсіяного склерозу, вірус підгостреного склерозуючого наненцефаліту.

Вірус кору репродукується в первинно-трипсинізованих культурах клітин ниркового епітелію, НеLа, Нер-2, погано культивується в курячих ембріонах. У культурах клітин викликає цитопатичну дію у вигляді симпластів.

Наведіть приклади живих противірусних вакцин і охарактеризуйте створюваний ними імунітет.

Живі вакцини - біологічні препарати, виготовлені з живих вірусів із зниженою вірулентністю, але вираженими імуногенними властивостями. Вони не здатні в звичайних умовах викликати захворювання, але слабкий інфекційний процес при цьому має місце. Тому живі вакцини, як найбільш ефективні препарати для щеплення, індукують довготривалий і напружений поствакцинальний імунітет. Досить однократного введення препарата, щоб розвинулась несприйнятливість до збудника.

Приклади живих противірусних вакцин: протигрипозна вакцина, протикорова вакцина, вакцина проти паратиту (свинка), проти сказу, протиполіоміліту, проти віспи, проти жовтої гарячки.

У той же час, незважаючи на свою високу ефективність,, живі вакцини мають ряд недоліків, їх важко зберігати, стандартизувати, контролювати активність. У людей з імунодефіцитами живі вакцини можуть викликати захворювання.