Кров, Детальна інформація

Тромбоцити відіграють певну роль у процесі згортання крові. Під час дотику до сторонньої поверхні вони розпадаються, виділяючи речовини, які містяться в пластинках і прискорюють перетворення фібриногену на фібрин.

Використовують тромбоцитарну масу при кровотечах, зумовлених дефіцитом тромбоцитів (менше за 20 000 • lO''/л). Вона показана також хворим з крововтратою після масивних переливань консервованої крові. Поза-як тромбоцитарна маса має певну кількість еритроцитів, бажано підбирати донорську кров за системою АБО.

Кріопреципітат містить не менше 200 ОД антигемофільного глобуліну (VIII фактор згортання крові) у одній дозі, фібриноген і невелику кількість інших білків, у тому числі й фібрино-стабілізуючий фактор (XIII фактор). Виготовляють з одної донорської дози. Препарат використовують для лікування і профілактики кровотеч у хворих на гемофілію, а також у разі кровотеч іншої етіології, де спостерігається зменшення в крові кількості VIII і XIII факторів згортання крові.

Гемостатична губка. Застосовують місцеве, як кровоспинний препарат. Виготовляють з плазми крові і випускають у висушеному вигляді.

Тромбів — ефективний місцевий кровоспинний засіб, який застосовують пщ час капілярної кровотечі і при інших станах, що супроводжуються дрібними геморагіями, при оперативних втручаннях на паренхіматозних органах.

Лейкоцитарна маса — компонент крові, який містить багато білих клітин периферичної крові з домішкою тромбоцитів, еритроцитів, плазми. Одержати лейкоцитарну масу можна шляхом відстоювання крові або цитафе-рез^у. При цьому беруть кров від донора, й диференційовано центрифугують, забирають необхідні компоненти (лейкоцити, тромбоцити), а решту складників уводять назад донорові.

Випускають лейкоцитарну масу у флаконах по 50 мл. У цій кількості міститься одна доза лейкоцитарної маси (відповідає кількості лейкоцитів у 500 мл крові). Під час переливання треба враховувати групову належність крові донора і реципієнта. Зберігають лейкоцитарну масу не довше однієї доби. Частіше ії використовують як компонент протиінфекційної терапії. Механізм лікувальної дії по

лягає в тому, що разом із лейкоцитарною масою в організм реципієнта вводять дефіцитні функціонально повноцінні нейтрофільні гранулоцити, які є основним клітинним фактором протимікробного захисту.

Переливають лейкоцитарну масу курсами з інтервалом 2—3 доби.

Імунологічні препарати за механізмом дії діляться на дві групи: неспецифічні (неспецифічний у-глобулін, поліглобулін) та специфічні. Неспецифічні містять широкий набір антитіл проти збудників різних вірусних і бактеріальних інфекцій. Їх застосовують для пасивної імунізації проти таких захворювань, як стрептококова інфекція, грип, низка дитячих інфекцій. Виготовляють із донорської і плацентарної плазми (сироватки).

Сьогодні великого значення надають одержанню імуноглобулінів спрямованої дії. Їх лікувальна і профілактична дія спрямована на боротьбу з певною інфекцією. Цього досягають шляхом активної імунізації донорів відповідним антигеном, одержання імунної плазми і виділення імуногло-булінової фракції. Одержаний препарат імуноглобуліну має високу специфічну активність проти збудника інфекційного захворювання, антиген якого був використаний для імунізації. Серед таких препаратів широко застосовують антистафілококовий Y-глобулін, антистафілококовий поліглобулін, протиправцевий, антире-зус (D), антигепатитний, протисказо-вии імуноглобуліни.

Імунологічні препарати спрямованої дії виготовляють з плазми з високими показниками титру відповідних антитіл, плазми реконвалесцентів і плазми донорів, які були активно імунізовані відповідними антигенами.

Всі імунологічні препарати випускаються у ампулах по 1—1,5—3 мл і зберігаються у холодильнику за температури 2—10 °С. Строк зберігання — до З років. Вводять внутрішньо-м'язово.