/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Петро Великий, Детальна інформація

Тема: Петро Великий
Тип документу: Реферат
Предмет: Всесвітня історія
Автор: фелікс
Розмір: 0
Скачувань: 1242
Скачати "Реферат на тему Петро Великий"
Сторінки 1   2   3   4   5   6   7   8   9  
Але незважючи на те, що майже всім реформам Петра Великого передували ті або інші державні починання XVII ст., вони мали безумовно революційний характер. Після смерті імператора в 1725 р. Росія була на шляху реформи в зовсім іншу країну: з Московської держави, чиї контакти з Європою були досить-таки обмеженими, вона перетворилася в Російську імперію - одну з найвидатніших держав світу. Петро перетворив Росію в справжно європейську країну (в всякому випадку, як він це розумів) - недаремно вираження "прорубав вікно в Європу" стало крилатим висловом. Віхами на цьому шляху стали завоювання виходу до Балтики, будівництво нової столиці - Санкт-Петербургу, активне втручання в європейську політику.

Діяльність Петра створила всі умови для більш широкого знайомства Росії з культурою, образом життя, технологіями європейської цивілізації, що і стало початком досить болісного процесу ломки норм і уявлень Московської Русі.

Ще однією важливою особливістю петровських реформ було те, що вони зрушили всі страти суспільства, на відміну від попередніх спроб російських правителів. Будівництво флоту, Північна війна, створення нової столиці - все це ставало справою всієї країни.

1. 1. Військові реформи Петра I.

Військові реформи займають особливе місце серед Петровских перетворень. Вони мали найбільш яскраво висловлений класовий характер. Сутність військової реформи полягала в ліквідації дворянських ополчень і організації постійної боєздатної армії з однорідною структурою, озброєнням, обмундируванням, дисципліною, статутами.

Задачі створення сучасної боєздатної армії і флоту займали юного царя ще до того, як він став повновладним государем. Можна налічити лише декілька (по оцінкам різних істориків - по-різному) мирних років за 36-річне царювання Петра. Армія і флот завжди були головним предметом турботи імператора. Однак військові реформи важливі не тільки самі по собі, але ще і тому, що вони виявляли дуже великий, часто вирішальний, вплив на інші сторони життя держави. Хід же самої військової реформи визначався війною.

Василь Осипович Ключевський писав: "Война вказала порядок реформи, регламентувала її темп і самі її прийоми".

"Игра в солдатики", якої віддавав весь свій час юний Петр, з кінця 1680-х рр. Стає все більш і більш серйозною. В 1689 р. Петро будує на Плющеєвому озері, біля Переславля-залєського, декілька невеликих кораблів під керівництвом голандських майстрів. Навесні 1690 року створюються знамениті "потешные полки" - Семеновський і Преображенський. Петро починає вести нинішні військові маневри, на Яузе будується "стольный град Прешбург".

Семеновський і Преображенський полки стали ядром майбутньої постійної (регулярної) армії і виявили себе під час Азовських походів 1695-1696 рр. Велику увагу Петро I приділяє флоту, перше бойове хрещення якого також потрібно в цей час. В скарбниці не було необхідних засобів, і будівництво флоту доручалося так званим "кумпанствам" (компаніям) - об'єднанням світських і духовних землеволодарів. З початком Північної війни основна увага переключається на Балтику, а із заснуванням Санкт-Петербургу будівництво кораблів ведеться майже винятково там. До кінця царювання Петра, Росія стала однією із сильніших морських держав світу, маючи 48 лінійних і 788 галерних та інших кораблів.

Початок Північної війни став поштовхом до остаточного створення регулярної армії. До Петра армія складалася з двох головних частин - дворянського ополчення і різноманітних полурегулярних формувань (стрільці, казаки, полки іноземного виду: мушкетери, алебардисти та ін.). Революційною зміною було те, що Петро ввів новий принцип комплектування армії - періодичні позови ополчення були замінені систематичними рекрутськими наборами. В основу рекрутської системи був покладений “сословно-крепостнический” принцип. Рекрутські набори розповсюджувались на населення, які платили подать і несли державні повинності. В 1699 г. Був вироблений перший рекрутський набір, з 1705 р. Набори узаконені відповідним указом і стали щорічними. З 20 дворищ брали одну людину, холостої в віку від 15 до 20 років (однак в ході Північної війни ці терміни постійно змінювалися із-за нестачі солдат і матросів). Більше всього від рекрутських наборів постраждало російське село. Термін служби рекрута практично не був обмежений. Офіцерський склад російської армії поповнювався за рахунок дворян, що навчалися в гвардійських дворянських полках або в спеціально організованих школах (пушкарська, артилерійська, навігаційна, фортифікаційна, Морська академія і т.д.).

В 1716 р. Був прийнятий Військовий, а в 1720 р. - Морський устав, проводилося широкомасштабне переозброєння армії. До кінця Північної війни Петро мав величезну та сильну армію - 200 тис. людей (не вважаючи 100 тис. Казаков), яка дозволила Росії отримати перемогу у виснажливій війні, що розтяглася майже на чверть сторіччя.

Головні підсумки військових реформ Петра Великого полягають в наступному:

- створення боєздатної регулярної армії, однієї із сильніших в світі, що дала Росії можливість воювати зі своїми основними супротивниками і перемагати їх;

- поява цілої плеяди талановитих полководців (Александр Меншиков, Борис Шеремєтов, Федор Апраксін, Яков Брюс і ін.);

- створення потужного військового флоту; - гігантське зростання військових видатків і покриття їх за рахунок найжостокішого збору засобів з народу.

1. 2. Адміністративні реформи.

В. О. Ключевский писав: "Перетворення управління - сама показна, фасадна сторона реформаторської діяльності Петра; по ній особливо охоче цінували і всю цю діяльність".

Ключевський, взагалі стосовно діяльності Петра ставився критично. Він писав, що реформи управління проводилися похапцем, безпрограмно. Ті або інші зміни в державному управлінні, адміністративно-територіальному поділі Росії диктувалися військовою необхідністю, а їхньою головною задачею було якомога більш ефективне вибивання кошів з народу для покриття всіх видатків, які задовольнять потреби військових (сам Петро називав гроші "артерією війни").

Для Петра-реформатора було також характерно прагнення перенести військові принципи на сферу громадянського життя і державного управління. Надто показовий в цьому плані Указ від 10 квітня 1716 р., надісланий імператором в Сенат:

"Господа Сенаторы! Посылаю вам книгу Военных уставов (какое зачат в Петербурге и днесь сделаный)... И понеже оной устава военских людей, аднако касается и всех правителей земских!".

Петро відносився до державної установи як до військового підрозділу, до регламенту — як до військового статуту, а до чиновника — як до військовослужбовця. Американський дослідник Д. Крайкрафт відзначав: "Петро не тільки одягався як солдат, але і діяв і думав як солдат".

Безсистемність і поспіх часто призводили до плутанини: встановлені, накази змінювались одні іншими, часто прямо протилежними за занченням, або зводилися нанівець нескінченними перемінами в державних установах, інколи установи дублювали одна одну по своїх функціях. Багато з посад, військових і громадянських, змінили лише староруські назви на європейські, по суті своєї залишившись колишніми.

Вже в перші роки царювання Петра змінилися стиль і засоби управління: замість Боярської думи (яку Петро прирік просто на фізичне вимирання, своїм указом припинивши поповнення думи новими членами) рішення стала приймати своєрідна "команда", складена з найближчих сподвижників царя. На перших етапах головним радником Петра був князь Федор Ромодановський, по словам сучасника, "злой тиран, пяница по жизни".

Першою адміністративною реформою стало створення в 1699 р. Особливого відомства міст. Указами вводилося самоврядування для міського купєчества, а також для населення поморських міст. Скасовувалася влада воєвод, віднині судом і збором податків відали виборні бургомістри. На Чолі нових органів була поставлена Московська ратуша, яка вибиралася купцями Москви.

У відомстві Ратуші знаходились головні надходження державних прибутків з міст, а також загальний нагляд за діями органів самоврядування. На Чолі Ратуші стояв обер-інспектор ратушного правління. Першою людиною, занявшим цю посаду, був колишній дворецький Шеремєтов Олексій Курбатов.

Але із зростанням державних видатків Петр поступово втрачає довіру до фінансових можливостей Ратуші. Цар приходить до рішення перенести основну масу управління на місця, бо людині тяжко “за оче все разумете и правите".

Така організація управління забезпечувала більш високий ступінь задоволення фінансових потреб держави, а після закінчення Північної війни повинна була спростити процес розміщення і забезпечення регулярних військ. В кінці 1707 р. Починається здійснення нової реформи, а в 1708 р. проголошується створення восьми губерній, які в свою чергу поділялися на провинції: Московської, Інгерманландської (згодом Санкт-Петербургської), Київської, Смоленської, Архангелогородської, Казанскої, Азовскої і Сибірської.

На Чолі прикордонних губерній стояли генерал-губернатори, інших - губернатори. Провинції управлялися воєводами, при губернаторах і воєводах знаходилась земська канцелярія як орган, який здійснює розпорядження і накази.

З 1710 р. Воєводи стали називатися уїзними комендантами. В підпорядкуванні у губернатора були віце-губернатор (заступник), ландріхтер, завідуючий судом, провіантмейстер та інші чиновники.

Таким чином, губернська реформа фактично скасувала реформи 1699 р., а Московська ратуша перетворилася із загальнодержавного в губернську установу.

Сторінки 1   2   3   4   5   6   7   8   9  
Коментарі до даного документу
Додати коментар