/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Михайло Горбачов, Детальна інформація

Тема: Михайло Горбачов
Тип документу: Реферат
Предмет: Всесвітня історія
Автор: фелікс
Розмір: 0
Скачувань: 2109
Скачати "Реферат на тему Михайло Горбачов"
Сторінки 1   2   3   4   5   6   7  
Під час свого перебування в Китаї Горбачов зустрівся з поруч вищих посадових осіб цієї країни. Так, 16 травня в будинку Всекитайських зборів народних представників відбулася бесіда М.С. Горбачова з Головою Військової ради ЦК КПК і Центральної військової ради КНР Ден Сяопіном.

Звертаючи зі словами вітання, Ден Сяопін сказав: "Я давно хотів зустрінеться з Вами. Особливо підштовхнула мене до цьому Ваша мова у Владивостоці. У ній проявився новий зміст зовнішньої політики СРСР - те, що одержало назву нового політичного мислення. Я просив передати Вам про миємо бажанні провести китайсько-радянську зустріч на вищому рівні. Сьогодні ми можемо заявити, що відносини між нашими державами і партіями нормалізовані". От у такій усній формі і було закрите минуле і відкрите шлях у майбутнє.

Під час цієї зустрічі у верхах на сторінках західної печатки прослизали побоювання щодо того, що поїздка М.С. Горбачова в КНР може порушити сформований баланс у "трикутнику" США - СРСР - Китай, завдати шкоди воєнно-стратегічним інтересам Сполучених Штатів. Але подібні побоювання були безпідставні. Радянсько-китайська нормалізація не була спрямована проти третіх країн. Більш того, з цією зустріччю підвищилася значимість для СРСР, США і КНР мір взаємної довіри, здійснення яких стало можливим як унаслідок зниження рівня міжнародної напруженості (акції США по лінії роззброювання), так і завдяки перегляду в Радянському Союзі й у Китаї пріоритетів у сфері економіки і політики.

Про значення візиту Горбачова в КНР можна говорити довго, але зовсім очевидно, що ця зустріч уплинула на оздоровлення обстановки в АТР.

Подолання відставання в радянсько-японських відносинах

Відносини СРСР із Японією завжди відрізнялися великою складністю. До середини 80-х рр. нагромадилася велика кількість проблем, що заважали розвитку як відносин між двома державами, так і розрядці в АТР. Головними серед них можна вважати територіальні претензії Японії, японські ув'язнені в Сибіру, про які японській стороні нічого не було відоме, вивід радянських військ з північних територій і висновок мирного договору рішенням територіальних проблем.

З приходом до влади в Радянському Союзі М.С. Горбачова створилися сприятливі умови і для розблокування складної ситуації між двома державами.

Зовнішню політику Японії виробляє МЗС. У МЗС Японії відношення до Радянського Союзу було консервативним, воно не довіряло СРСР, тому горбачовському керівництву коштувало багатьох зусиль, щоб змінити відношення японської сторони до радянської держави і його новій зовнішній політиці.

Вже в 1985 р. нове радянське керівництво стало послідовно проводити політику, спрямовану на поліпшення радянсько-японських відносин.

Так, за запрошенням ЦК КПРС СРСР із 14 по 21 вересня 1985 р. у Радянському Союзі знаходилася делегація Соціалістичної партії Японії. Делегації обох країн обговорили питання поліпшення радянсько-японських відносин. Вони погодилися, що поліпшення відносин між двома країнами на основі принципів рівності, взаємної вигоди і невтручання у внутрішні справи і встановлення дружби і добросусідства вигідно для обох держав і сприятливо відіб'ється на обстановці в Азії.

Потім 27 листопада 1985 р. у доповіді Горбачова на 4 сесії ВР СРСР 11 скликання пролунали такі слова у відношенні Японії: "Ми за поліпшення відносин з Японією, упевнені, що така можливість реальна. Вона уже випливає з того, що наші країни - безпосередні сусіди".

Але потрібно був ще час, щоб Японія зрозуміла, що з новим радянським керівництвом можна мати справа, можна вирішувати двосторонні проблеми, а горбачовському керівництву треба був час подумати над своєю позицією по відношенню питань, що стояли між двома сторонами. У Партаппарате Горбачова вважали, що японської територіальної проблеми немає. Усі пам'ятали знамениті слова А.А. Громико: "Країна в нас велика, але вільної землі в нас ні". З такою безапеляційною позицією вирішувати проблему налагодження відносин було неможливе. З часом у результаті активної східної політики СРСР, деякі японські політики уловили сигнали Горбачова і зрозуміли, що з ним можна мати справа.

22 липня 1988 р. М.С. Горбачов прийняв колишнього прем'єр-міністра Японії Я. Накасоне. Накасоне порушив питання про те, що японців треба зацікавити мати справа зі СРСР. Насамперед це стосується Далекого Сходу, де бажані були б усілякі зв'язки - економічні, спортивні, туристичні, культурні. Горбачов зі своєї сторони розповів про суспільну програму зв'язаної з розвитком Далекого Сходу. Ця програма передбачала більш швидкий розвиток Сибіру і Далекого Сходу в порівнянні з іншими регіонами країни.

Але це були скоріше слова, не желе реальна програма. По-перше, у Радянського Союзу не було грошей розвивати два таких величезних райони як Сибір і Далекий Схід. По-друге, Далекий Схід залишався територією з великою концентрацією військових об'єктів країни і тому об відкриття Владивостока, а тим більше про розвиток туристичних зв'язків і мови бути не могло.

Проте, обоє лідера наприкінці зустрічі прийшли до висновку, що висновок з тупика радянсько-японських відносин відповідає інтересам обох країн.

Під час свого візиту Ясухиро Накасоне виступив у ИМЕМО АН СРСР із лекцією. На ній він заявив, що в сьогоднішній реальності пріоритетною задачею варто вважати ліквідацію тих невирішених проблем, що служать причиною політичної напруженості в регіоні. Насамперед, і це стосується Японії і СРСР, повинний бути вирішене питання північних територій, а відсутність мирного договору, який би заклав би основу взаємної довіри, служить самою головною причиною такого положення.

Так, питання про північні території міцно ввійшов до порядку денного всіх зустрічей між двома країнами. У самій Японії він прийняв величезну популярність. Доходило до того, що по вулицях Токіо роз'їжджали автобуси, обвішані плакатами типу: "Здійснити негайне повернення північних територій Японії!", "Припинити незаконну окупацію Радянським Союзом Кунашира, Ітурупа, Хабомаї і Шикотана!", "Чотири північних острови - споконвіку японські землі!" І це в цілому була не "самодіяльність" - компанія направлялася урядом. Уряд Японії, дотримуючи в політику у відношенні СРСР основного курсу, спрямованого на здійснення одночасного повернення чотирьох північних островів, висновок японо-радянського мирного договору і встановлення стабільних відносин.

Як відомо, договори по висновку мирного договору ведуться між СРСР і Японією з перервами починаючи з 1955р., коли сторони приступили до обговорення питання про нормалізацію відносин після другої світової війни. Однак мирний договір так і не був укладений через розбіжність позицій Москви і Токіо по питанню про приналежність островів Кунашир, Ітуруп і Малої Курильської гряди.

Японський уряд заявляло, що підпише мирний договір тільки при тім умові, якщо в ньому буде чітко визначено, що "північні території" переходять до Японії. В обґрунтуванні даної позиції японською стороною приводяться різні аргументи. Але з якою рішучістю японці вважають, що "північні території" є їх, з не меншим переконанням радянські громадяни сприймають ці території споконвіку своїми.

У січні 1991р. у Москву з офіційним візитом прибув міністр закордонних справ Японії Таро Накаяма. Візит був присвячений підготовці перебування М.С. Горбачова в Японії. Обговорювалися конкретні дати візиту, хід підготовки до цієї події. Відбувся попередній обмін думками по найбільш важкому питанню розробки мирного договору - територіальному. Президент і міністр умовилися продовжувати інтенсивну в усіх напрямках підготовку радянсько-японської зустрічі у верхах. Під час візиту А.А. Безсмертних відзначив, що в останні роки між СРСР і Японією намітилося визначене відставання. Темпи діалогу відстають від загальстрімкої динаміки демонтажу структур і стереотипів "холодної війна". Він виразив надію, що предсаящий візит Горбачова відкриє реальні можливості зрадити принципово нові якості відносинам між СРСР і Японією. Курс на поліпшення відносин з Японією - це стратегічна лінія радянської зовнішньої політики. Це лінія Президента СРСР. Це втілення консенсусного думки радянського суспільства, - підсумував він. Т. Накаяма повідомив, що парламент, громадськість і ділові кола вітають приїзд М.С. Горбачова.

У спільному японський^-японськім-радянсько-японському повідомленні для печатки ціль візиту була охарактеризована як забезпечення кардинального поліпшення радянсько-японських відносин, вивести їх на якісно новий рівень і внести важливий вклад у справу забезпечення світу і процвітання АТР і в усьому світі.

25 березня 1991р. Горбачов зустрівся з Генеральним секретарем Ліберально-демократической партії Японії Ітіро Одзавой. Під час зустрічі И. Одзава, погодившись з такою оцінкою, з тим, що поліпшення радянсько-японських відносин принесло б велику користь не тільки двом країнам, але й усьому світу, послався на єдину перешкоду - проблему "північних територій". Горбачов визнав наявність проблеми, але запропонував шукати нові шляхи для досягнення розвитку відносин між СРСР і Японією.

Висновок

Часто М.С. Горбачова дорікають за його зовнішньополітичний курс, причому один з аргументів критиків при цьому полягає в тім, що останній радянський лідер був західником. Звичайно, це деякою мірою правильно, якщо мова йде про світогляд, однак регіональний аспект курсу Горбачова був у достатній мері збалансований, і його не можна обвинуватити в інтересі лише в західному напрямку. Це, зокрема, доводиться активністю радянської дипломатії на афганському, китайському і японському напрямках. Активність на цих напрямках обумовлювалася як загальними установками курсу НПМ, так і внутрішніми факторами (останнє особливо помітно у випадку з Афганістаном). У цілому необхідно відзначити, що врегулювання на всіх цих трьох напрямках відповідало інтересам СРСР: у відносинах з Китаєм і Афганістаном треба було створити умови для нормалізації обстановки на границях СРСР, у відносинах з Японією важливе значення мав економічний фактор. Безумовно, не можна сказати, що усі з задуманого вийшло: у випадку з Японією по суті справи бути топтання на місці; дії на китайському напрямку, у значній мірі, нормалізували двосторонні відносини, але аж ніяк не зробили їхній "теплими"; що стосується Афганістану, то не удалося вирішити головної геополітичної задачі - чи забрати відсунути конфлікт від границь СРСР. Так що помилки були на східному напрямку (утім як і на інші) Радянського зовнішньополітичного курсу. Однак, минулого і позитивні риси. По-перше - правильно вибрали стратегічний напрямок: дозволяти конфлікти і нормалізувати відносини. По-друге - у випадку з Афганістаном СРСР нарешті виліз з безперспективної військової авантюри, у випадку з Китаєм і Японією зрозуміли, що нерозв'язних проблем немає - треба працювати. Отже, незважаючи на прорахунки, у цілому, курс був обраний правильно - він відповідав інтересам СРСР.

Використана література:

1. Геллер М. "Росія на розпуття: 1990-1995"

2. Геллер М. "Сьомий секретар: 1985-1990"

3. Гозман Л. Про Михайла Сергійовичі Горбачову

4. Клямкин И. Останні дні СРСР М.С. Горбачов

5. Овсяников А. Михайло Горбачов

Сторінки 1   2   3   4   5   6   7  
Коментарі до даного документу
Додати коментар