Життя і творчість С.В.Васильченко, Детальна інформація

Життя і творчість С.В.Васильченко
Тип документу: Реферат
Сторінок: 10
Предмет: Особистості
Автор: фелікс
Розмір: 42.8
Скачувань: 1795
ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ С.В.ВАСИЛЬЧЕНКО

(С.В.ПАНАСЕНКО)

Рубанського Валентина©

План

TOC \o "1-2" НА ШЛЯХАХ ЖИТТЯ PAGEREF _Toc467650969 \h 3

Дитинство PAGEREF _Toc467650970 \h 3

Навчання PAGEREF _Toc467650971 \h 5

Праця в школах PAGEREF _Toc467650972 \h 7

Праця в газеті “Рада” PAGEREF _Toc467650973 \h 13

Роки імперіалістичної та громадянської війни PAGEREF _Toc467650974 \h 15

Останні роки життя PAGEREF _Toc467650975 \h 15

Творчість PAGEREF _Toc467650976 \h 18

Твори про вчителів PAGEREF _Toc467650977 \h 19

Селянська тема PAGEREF _Toc467650978 \h 21

Твори про дітей PAGEREF _Toc467650979 \h 24

Новели про війну PAGEREF _Toc467650980 \h 25

Пожовтневі твори PAGEREF _Toc467650981 \h 26

Ім’я йому-народний письменник PAGEREF _Toc467650982 \h 35

Література PAGEREF _Toc467650983 \h 36





НА ШЛЯХАХ ЖИТТЯ

Дитинство

Степан Васильович Панасенко народився 8 січня 1879 року в родині ремісника-шевця в містечку Ічні на Чернігівщині. Чимала родина Панасенків – усіх було восьмеро – тулилася в старій, скособоченій хаті, обсадженій кленами, ясенами, горобиною. Маленькими підсліпуватими віконцями дивилася вона на майдан, дивилась просто й відверто, не соромлячись бідності своєї, бо жили в тій оселі чесні роботящі люди. Батько був чоботарем, мати по наймах за нужденний заробіток гарувала.

Не маючи власної землі, разом із старшими синами взимку займався шевством, а влітку та восени всією родиною йшли на заробітки чи в панську економію, чи до куркулів-хуторян.

Довгими вечорами в хаті кипіла робота: батько шив чоботи і синів своїх старших того ремесла навчав. А менші залазили на піч і по черзі розповідали казки, вигадували всякі дивовижні історії. Степан завжди умів найдотепніше змостити. Був меткий, жвавий, беручкий до всякого діла.

В убогій сім’ї шанували праведне слово, пісню, жарти. Батько був письменний (колись у дяка навчився грамоти), поважав освічених людей, знав ціну мудрій книжці. В хаті Панасенків любили Шевченкового “Кобзаря ” і Гоголевого “ Тараса Бульбу ”. Часом тут лунали пісні – “Ой, наступала та чорна хмара”, “За Сибіром сонце сходить…”. Їх виводили дорослі й діти. Значно пізніше письменник Степан Васильченко (такий літературний псевдонім обере Степан Васильович Панасенко) згадуватиме: “Найсильніше враження справила на мене ця трійця: Пісня, Кобзар і Гоголь, твори яким я не знаю рівних у світовій літературі. Перегортаючи “Кобзаря”, я не один раз пригадував усе своє життя…”

Батько дбав, щоб діти вчилися, бо у спадщину ніякого достатку він їм не міг лишити. “Учіться, діти, - казав, бувало, - та шукайте других шляхів”.

“Спогади про раннє дитинство остались у мене трохи хаотичні. Пригадую зими: морози великі, а хата холодна, харч убогий, та чад, та брак одежі… Поки діждешся того тепла. Ну, а тоді брала наша: стави, майдани, бур’яни, крамні смітники… Забуваєш, було, що є в тебе якась там хата. Мати казала: влітку зовсім діти дичавіють – треба якої принади, щоб залучити їх до хати. В цей час виховання звичайно ішло “самопас” – під єдиним доглядом жаркого сонця.

В барвистому квітникові моїх дошкільних спогадів й до цього часу найцвітнішими збереглися чогось спогади, на перший погляд, неістотні, дрібні.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes