Українське весіля, Детальна інформація

Більше не будеш, не будеш.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю я брата, кланяюсь я.

Кланяюсь тобі, брате,

Що водив хлопців до хати,

Більше не будеш, не будеш.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю пороги, кланяюсь я.

Кланяюсь вам, пороги,

Що збивали хлопцям ноги,

Більше не будуть, не будуть.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю віконця, кланяюсь я.

Кланяюсь вам, віконця,

Що запрошували сонце,

Більше не будуть, не будуть.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю ворота, кланяюсь я.

Кланяюсь вам, ворота,

Що ходила хлопців рота,

Більше не будуть, не будуть.

Ведуча: А в цей молодий збирався їхати за молодою із своїми боярами. Його виводила до воріт мати у вивернутому вовною наверх кожуху, обсипала сина зерном, хмелем, дрібними грішми, що означало побажання успіхів, багатства.

Свати (від молодого від порогу):

Ой зеленая рутонька,

А чорненьке насіння.

Ой скажіть, скажіть, добрі люди,

В котрій хаті весілля.

Дружки (від молодої):

А в тій хаті весілля,

Що заметене подвір’я.