Українське весіля, Детальна інформація

Ой там стояла дівка молода,

Квітками уквітчана.

Свати-старости (від молодого):

Пусти, пусти в хату,

Тут нас не багато:

Два бояри з кіньми,

Два братики рідні,

Свахи й світилочки,

Вся наша родиночка.

Ведучий: Молодий повинен був відкупитися від переймів. І його впускали в хату нареченої-молодої не зразу, а спочатку викуп, немов бійка, аж тільки після цього жених разом з боярами заходив до молодої у хату. Наречену ховали, а молодий шукав, а знайшовши, ставав з нею на рушник (щоб життєва дорога була довга і гладенька), просили батьків їх благословити.

Батько знімав з божниці ікону спасителя, мати-Богородиці, тричі хрестили ними шлюбну пару, приговорюючи: “Бог благословляє і я благословляю на щастя, на здоров’я, на довгі роки.”

Ведуча: Потім молодята йшли в церкву вінчатися.

Благослови, Боже, і отець, і мати,

своєму дитяти під вінець ставати

та з судженим шлюб їй узяти!

За ними з піснями рушали всі. А повернувшись, їх знову зустрічали батьки з хлібом і сіллю на рушнику у молодого, мати обсипала молодих (які стояли на кожуху) і всіх збіжжям, змішаним з горіхами, цукерками, монетами, насінням (щоб багаті були):

Сиплю на вас жито,

Щоб довго вам жити,

Ще й пшениця яру,

Щоб ви горя не знали.

Сиплю на вас просо,

Щоб в сім’ї добре жилося.

Сиплю на вас овес,

Щоб вами гордився рід увесь.

Потім заводили в хату молодих, садовили на вивернутий кожух під божницею. По праву руку від молодого – його рід, по ліву від молодої – її рід.

Дружки проводять і садовлять молодих за стіл.

За горою чорна хмара,

А за столом гарная пара.

Добре ми зробили,

Що їх разом посадили.