Під ней дівчина стояла,
Русяві коси чесала.
До них так ніжно шептала:
Ой коси, коси ви мої,
Довго служили ви мені.
Більш служити не будете,
Під білий вельон підете.
Під білий вельон, під хустку,
Більш не буду я за дружку.
Під білий вельон з кільцями,
Більш не буду я з хлопцями.
Під білий вельон, під вінок,
Більш не піду я у танок.
Горіла сосна, ще й тріска,
Тепер я ваша невістка.
Ведучий: А потім урочисто ділили коровай і гільце, бажали всього найкращого.
Благослови, Боже, і отець, і мати,
Своєму дитяті цей рід дарувати.
Молода роздавала гільце гостям, а її хрещена мати роздавала шишки. Коровай ділять, середину молодим. Кому дістанеться обручка чи гроші з молодих, той буде головою у сім’ї. Потім старший сват чи боярин подавав молодим хустку і виводив у двір; за ними виходили всі присутні. Починалися танці, всілякі жартівливі витівки…
Ведуча: На другий день весілля продовжувалося – комора, циганщина.
Наряджені (цигани) обходили родичів, випрошували, крали курей, гусей, борошно, ложки, миски на нове господарство. Зчинялась метушня на все село. Вигадкам і витівкам не було кінця.
“Чоп” – великий дерев’яний кілок забивали в подол тещі, що вже не буде більше нікого віддавати заміж, а зверху ставили рюмку з горілкою, і молодий повинен випити, не торкаючись руками. А на візок на солому, каміння садовили батьків. І з піснями, танцями, різними вигадками возили за село й вивертали в калюжу чи пилюку.
Пісні й музики не змовкали…
|
Скачати "Курсова на тему Українське весіля"
