Українське весіля, Детальна інформація

Під ней дівчина стояла,

Русяві коси чесала.

До них так ніжно шептала:

Ой коси, коси ви мої,

Довго служили ви мені.

Більш служити не будете,

Під білий вельон підете.

Під білий вельон, під хустку,

Більш не буду я за дружку.

Під білий вельон з кільцями,

Більш не буду я з хлопцями.

Під білий вельон, під вінок,

Більш не піду я у танок.

Горіла сосна, ще й тріска,

Тепер я ваша невістка.

Ведучий: А потім урочисто ділили коровай і гільце, бажали всього найкращого.

Благослови, Боже, і отець, і мати,

Своєму дитяті цей рід дарувати.

Молода роздавала гільце гостям, а її хрещена мати роздавала шишки. Коровай ділять, середину молодим. Кому дістанеться обручка чи гроші з молодих, той буде головою у сім’ї. Потім старший сват чи боярин подавав молодим хустку і виводив у двір; за ними виходили всі присутні. Починалися танці, всілякі жартівливі витівки…

Ведуча: На другий день весілля продовжувалося – комора, циганщина.

Наряджені (цигани) обходили родичів, випрошували, крали курей, гусей, борошно, ложки, миски на нове господарство. Зчинялась метушня на все село. Вигадкам і витівкам не було кінця.

“Чоп” – великий дерев’яний кілок забивали в подол тещі, що вже не буде більше нікого віддавати заміж, а зверху ставили рюмку з горілкою, і молодий повинен випити, не торкаючись руками. А на візок на солому, каміння садовили батьків. І з піснями, танцями, різними вигадками возили за село й вивертали в калюжу чи пилюку.

Пісні й музики не змовкали…