Екологічно-правовий статус людини громадянина, Детальна інформація

• безпосередню дію екологічних прав і свобод;

• гарантованість екологічних прав;

• гарантованість заборони незаконного обмеження екологічних прав і свобод;

• відповідність екологічних прав міжнародно-правовим актам в екологічній сфері.

Центральне місце в структурі екологічно-правового статусу людини і громадянина належить, поряд з конституційним (основним), загальним екологічним правам і свободам людини й громадянина. Інші елементи правового статусу групуються та об'єднуються навколо них.

Основне призначення екологічних прав і свобод людини — розкрити зміст екологічно-правового статусу. Крім того, вони є тим принципом, який визначає спрямованість діяльності держави (ст. 2 і 16).

Невід'ємним елементом правового статусу людини є екологічні обов'язки. Вони встановлені й закріплені як на конституційному рівні, так і в екологічному законодавстві. Вони виступають як види й міра суспільно необхідної поведінки людини і громадянина в екологічній сфері.

Самостійним і одним із основних елементів екологічно-правового статусу людини є організаційно-правові гарантії забезпечення цього статусу. Це, зокрема, судовий захист екологічних прав і свобод людини, правова допомога кожній людині, гарантії при здійсненні правосуддя, що стосуються екологічних прав, і т. ін.

Особливим видом гарантій забезпечення екологічних прав і свобод людини є юридична відповідальність у цій сфері. Юридична відповідальність за порушення вимог екологічно-правового статусу людини та громадянина є самостійним елементом цього статусу. Вона може бути передбачена як у національному законодавстві, так і на міжнародному рівні (міжнародно-правова відповідальність).

Серед різних видів юридичної відповідальності за порушення вимог екологічно-правового статусу людини виокремлюють кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та матеріальну відповідальність за екологічні правопорушення.

Поряд з названими елементами екологічно-правового статусу людини ще можна виокремити таку категорію, як екологічні інтереси людини. Водночас слід зазначити, що в законодавстві інтереси визначаються лише в певних випадках. Прикладом можуть бути такі інтереси в екологічній сфері, як вимога охороняти природу в інтересах нинішніх і майбутніх поколінь людей.

Крім того, розглядаючи особливості екологічно-правового статусу людини, громадянина та інших категорій осіб, які є суб'єктами екологічно-правових відносин, такий статус можна характеризувати також за певними сферами чи галузями.

Проте основою загального екологічно-правового статусу людини є конституційно-екологічний статус. Загальний екологічно-правовий статус охоплює окремі статуси в трьох найголовніших сферах екологічної діяльності — природоохоронній, природоресурсовій та в галузі екологічної безпеки. У свою чергу, в кожній із зазначених сфер діяльності існують відособлені, специфічні (спеціальні) галузі правовідносин — земельні, надрові (гірничі), водні та ін. У кожній із них також можна виокремити відповідний особливий правовий статус, який складається з таких самих елементів, що й загальний екологічно-правовий статус.

Загальна характеристика екологічно-правового статусу включає:

• поняття екологічно-правового статусу людини та громадянина;

• конституційно-правові основи екологічного статусу людини та громадянина;

• систему прав та обов'язків людини й громадянина;

• юридичну відповідальність за порушення вимог екологічно-правового статусу людини та громадянина.

І. Залежно від виду діяльності екологічно-правовий статус людини в галузі використання окремих природних ресурсів (природокористування) включає:

• статус людини та громадянина в земельних правовідносинах (земельно-правовий статус людини);

• статус людини в надрових (гірничих) правовідносинах;

• статус людини в водних правовідносинах;

• статус людини в лісових правовідносинах;

• статус людини в атмосферних правовідносинах;

• статус людини у фауністичних правовідносинах.

II. Екологічно-правовий статус у природоохоронній сфері включає:

• статус людини в галузі охорони навколишнього природного середовища;

• правовий статус у галузі природно-заповідних правовідносин;

• права та обов'язки людини з охорони і використання континентального шельфу;

• права та обов'язки людини з охорони й використання виключної (морської) економічної зони;